Постанова

від 26.04.2013 по справі 804/3534/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 р. Справа № 804/3534/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю прпедставників: від позивача - від відповідача - Шаверін Д.С., Бороденко А.В. (дов. у спр.); Голик М.О., Клименко М.Г. (дов. у спр.); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брюстор" до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

06.03.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «БРЮСТОР» (далі ТОВ «БРЮСТОР») подало адміністративний позов до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (далі СДПІ по роботі ВПП), у якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011400 від 26 лютого 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "БРЮСТОР" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 36 646,49 грн., в т.ч. за основним платежем 32 377,53грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 268,96грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 22.02.13 р. № 118/14/33422458;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000021400 від 26 лютого 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "БРЮСТОР" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 374,50грн., в т.ч., за основним платежем 28 293,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6081,50грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 22.02.13 р. № 118/14/33422458;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000031400 від 26 лютого 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "БРЮСТОР" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 7 171 875,00грн., в т.ч., за основним платежем 5 737 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 434 375,00грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 22.02.13 р. № 118/14/33422458;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "БРЮСТОР" суму судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що висновки, викладені відповідачем у акті від 22.02.2013 р. №118/14-0/33422458 позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2005 року по 14.01.2013 року ТОВ "БРЮСТОР", на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є неправомірними. Зокрема, позивач не погоджується з висновком податкового органу, що понесені ТОВ "БРЮСТОР" витрати на оренду майданчику складу металобрухту та нежитлового приміщення для його обслуговування не пов'язані з веденням господарської діяльності, у зв'язку із чим ТОВ "БРЮСТОР" не мало права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, на віднесення сум ПДВ, сплачених в складі орендної плати, до складу податкового кредиту. Зменшення вказаних витрат привело до донарахування податку на прибуток та зменшення від'ємного значення з цього податку. В перевірений період ТОВ "БРЮСТОР" фактично здійснювало господарську діяльність по закупівлі, переробці металобрухту, реалізації продукції з металу й саме для здійснення вказаної господарської діяльності використовувало майданчик та побутове приміщення біля нього на підставі договорів оренди з ВАТ «Дніпроазот». Всі первинні документи щодо оренди майданчика, які оформлені відповідно до вимог законодавства були надані відповідачу в ході перевірки. Крім того, відповідач зазначає, що в ході перевірки не було надано довідку про підтвердження статусу податкового резидента компанії VAТILYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр) за 2013 рік, внаслідок чого, ТОВ "БРЮСТОР" мало нарахувати та перерахувати до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15% під час виплати доходу (дивідендів) компанії VAТILYCO LIMITED у сумі 38 250 000,00 грн. Позивач вважає вказані обґрунтування та висновки СДПІ помилковими та такими, що суперечать податковому законодавству.

Ухвалою суду від 11.03.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/3534/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2013р.

В судовому засіданні представник відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, мотивовані тим, що орендовані ТОВ "БРЮСТОР" майданчик та нежитлові приміщення не використовувались в господарській діяльності підприємства, в штаті ТОВ "БРЮСТОР" відсутні посади кладовщика та охоронців на складі, відсутні послуги завантаження та розвантаження металобрухту, умови договорів не передбачають поставку на орендований майданчик. З наведеного, відповідач робить висновок про завищення ТОВ "БРЮСТОР" витрат на суму плати за оренду майданчика складу металобрухту та нежитлових приміщень у ПАТ "ДНІПРОАЗОТ", а також про завищення суми податкового кредиту на суму ПДВ, яка сплачена ТОВ "БРЮСТОР" у складі орендної плати за оренду вказаного майданчика складу металобрухту та нежитлових приміщень, що стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 36 646,49 грн. та про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 374,50грн. Також відповідач вказав на те, що позивач не нарахував та не перерахував податок з доходу нерезидента за ставкою 15%, що складає 5 737 500 грн., при виплаті дивідендів 18.01.2013 року у сумі 38 250 000грн. нерезиденту VAТILYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр), оскільки довідки про підтвердження статусу податкового резидента компанії VAТILYCO LIMITED у 2013 році ТОВ "БЮСТОР" у ході перевірки не надало, а тому пыдприэмство не мало підстав для звільнення від оподаткування відповідно до положень п.103.4 ст.103 Податкового кодексу України.

Судовий розгляд справи відкладався на 05.04.2013 року, 11.04.2013 року, 26.04.2013 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задоволити їх повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього та у письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення присутніх представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов належить задоволити з наступних підстав:

товариство з обмеженою відповідальністю "БРЮСТОР" (код ЄДРПОУ 33422458) (позивач) перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби (відповідач) як платник податків.

З 14.01.2013 по 01.02.2013 року (з урахуванням продовження терміну перевірки з 04.02.2013 по 15.02.2013р.) спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "БРЮСТОР" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.03.05р. по 14.01.2013 року валютного та іншого законодавства за період з 18.03.05 по 14.01.2013 року, за наслідками якої складено акт від 22.02.13 р. № 118/14-0/33422458.

Перевіркою встановлено:

- порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.2 ст.3, ч.2,3 ст.9 розд.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 138.10.2 п.138.10 ст.138, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток на суму 32 337,53 грн. і завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з цього податку за 1 квартал 2011 року на суму 6 395, 83 грн.;

- п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 28 293 грн.;

- п.103.4 ст.103, п.160.1 ст.160, п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи нерезидента за січень 2013 року на суму 5 737 500 грн.

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, звертався із запереченнями на висновки акту перевірки, які не були задоволені відповідачем.

На підставі акту перевірки від 22.02.13 р. № 118/14-0/33422458, відповідачем було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000011400 від 26 лютого 2013 року, згідно якого, Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 36 646,49 грн., в т.ч. за основним платежем 32 377,53грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 268,96грн.;

- № 0000021400 від 26 лютого 2013 року, згідно якого, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 374,50грн., в т.ч., за основним платежем 28 293,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6081,50грн.;

- № 0000031400 від 26 лютого 2013 року, згідно якого, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 7 171 875,00грн., в т.ч., за основним платежем 5 737 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 434 375,00грн., які є предметом даного спору.

Вирішуючи питання про правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного:

ТОВ "БРЮСТОР" з 01.02.2011 року по 31.12.2012 року орендувало нежитлове приміщення та майданчик складу металобрухту за адресою: 51909, м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця 1/8056 за договором оренди №697/11-3 від 01.02.2011 року з ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" (діяв до 01.02.2012 року) та за договором оренди №697/112-9 від 01.02.2012 року (діяв з 01.02.2012 року).

Орендна плата за договором оренди №697/11-3 від 01.02.2011 року складає за перший місяць оренди 7675,00грн., в тому числі ПДВ 20% - 1279,00грн. Орендна плата за кожний наступний календарний місяць оренди визначається сторонами шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Орендна плата за договором оренди №697/112-9 від 01.02.2012 року складає за перший місяць оренди 8098,70грн., в тому числі ПДВ 20% - 1349,78грн. Орендна плата за кожний наступний календарний місяць оренди визначається сторонами шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Відповідач в акті перевірки зробив висновки про безпідставність віднесення ТОВ "БРЮСТОР" сум сплаченої на користь ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" орендної плати до складу валових витрат (витрат) в податковому обліку, а також про безпідставність віднесення сплачених у складі орендної плати сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки оренда не пов'язана з господарською діяльністю позивача.

З урахуванням вказаного висновку, відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000011400 від 26 лютого 2013 року, яким збільшив позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 36 646,49 грн., в т.ч. за основним платежем 32 377,53грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 268,96грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000021400 від 26 лютого 2013 року, яким збільшив суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 374,50грн., в т.ч., за основним платежем 28 293,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6081,50грн.

В акті перевірки відповідач зазначає про порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та посилається на Закон України «Про податок на додану вартість», однак суд зазначає, що в період існування правовідносин між позивачем та його контрагентами, який перевірявся, ці закони вже втратили чинність.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно абз. "в" підп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до інших витрат відносяться витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною .

Згідно п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідачем в акті перевірки зазначено та підтверджено сторонами, що ТОВ "БРЮСТОР" в перевірений період фактично здійснювало господарську діяльність по закупівлі металобрухту з його подальшою поставкою на переробку.

Згідно ст.1, ч.2 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Заготівля металобрухту - діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами - суб'єктами господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом.

Відповідно до п.26 ч.3 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягає господарська діяльність по заготівлі, переробці, металургійній переробці металобрухту кольорових і чорних металів.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Судом встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність по заготівлі металобрухту та його поставки для переробки на підставі ліцензії на заготівлю і переробку металобрухту чорних металів від 29.03.11 р. АВ № 580765, яку було переоформлено у зв'язку зі зміною юридичної адреси 15.06.11 р. на ліцензію АВ 578680.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Згідно ч.2 ст.8 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Згідно ст. 5 Закону України «Про металобрухт» обов'язковою умовою для отримання ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом є наявність у заявника облаштованої земельної ділянки для здійснення операцій з брухтом кольорових металів та їх сплавів площею не менш як 500 кв. м, з брухтом чорних металів та їх сплавів - не менш як 1000 кв. м, яка повинна мати бетонне або тверде покриття, яке унеможливлює проникнення в ґрунт шкідливих речовин.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про металобрухт», особи, винні у порушенні законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом, несуть адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з законами України.

З метою здійснення господарської діяльності по заготівлі та поставці металобрухту для переробки, виконання ліцензійних умов для здійснення вказаних операцій з металобрухтом, керуючись ст. 5 Закону України «Про металобрухт», позивач орендував нежитлове приміщення та майданчик складу металобрухту за адресою: 51909, м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця 1/8056 за договором оренди №697/11-3 від 01.02.2011 року з ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" (діяв до 01.02.2012 року) та за договором оренди №697/112-9 від 01.02.2012 року (діяв з 01.02.2012 року).

Тобто, позивач орендував майданчик з нежитловим приміщенням (облаштовану земельну ділянку) для здійснення ліцензованої господарської діяльності - без вказаної оренди здійснення господарської діяльності позивачем з придбання металобрухту, поставки його переробнику було б неможливим, а тому, така оренда пов'язана із здійсненням позивачем господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, позивач на підставі п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та абз. "в" підп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України мав право на віднесення до складу валових витрат (витрат) суми орендної плати, яка сплачена позивачем на користь ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" за оренду майданчика з нежитловим приміщенням.

Крім того, позивач на підставі підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України мав право на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого у складі орендної плати, яка сплачена Позивачем на користь ПАТ "ДНІПРОАЗОТ" за оренду майданчика з нежитловим приміщенням.

Твердження відповідача про неправомірність віднесення до валових витрат (витрат) податкового обліку вартості оренди, а також віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у складі орендної плати, через те, що у ТОВ "БРЮСТОР" відсутні посади кладовщика та охоронців на складі, відсутні послуги завантаження та розвантаження металобрухту, умови договорів поставки не передбачають поставку на склад, а тому така оренда не пов'язана з господарською діяльністю ТОВ "БРЮСТОР", спростовуються наведеними вище положеннями п.1.31 ст.1, п.5.1, підп 5.2.1 п. 5.2 ст.5 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, абз. "в" підп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ч.2 ст. 4, ст. 5, ст.16 Закону України «Про металобрухт», ст.1, ч.2 ст.8 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", а також тим, що здійснення позивачем ліцензованої господарської діяльності було б неможливим без оренди майданчика з нежитловим приміщенням (облаштованої земельної ділянки).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ "БРЮСТОР" не було порушено п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з врахуванням пп.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч.2 ст.3, ч.2,3 ст.9 розд.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 14.1.36, 14.1.138 п.14.1, ст.14, абз. "б" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, а також не було порушено п.198.3 ст.198, абз.2 пункту 123.1 ст.123, пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

З огляду на означене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 36 646,49 грн., в т.ч. за основним платежем 32 377,53грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 268,96грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 374,50грн., в т.ч., за основним платежем 28 293,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6081,50грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000031400 від 26 лютого 2013 року, судом з'ясовано, що у податковому повідомленні-рішенні № 0000031400 від 26 лютого 2013 року відповідачем зазначено про порушення позивачем п.103.4 ст.103, п.160.1 ст.160, п.160.2 ст.160, з урахуванням п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, з письмових заперечень відповідача та з пояснень відповідача, наданих в судовому засіданні, висновок про вказані порушення зроблений на підставі того, що ТОВ "БРЮСТОР" в ході перевірки не було надано відповідачу довідку про підтвердження статусу податкового резидента компанії VALITYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр) за 2013 рік, внаслідок чого, ТОВ "БРЮСТОР" мало нарахувати та перерахувати до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15% під час виплати в 2013-му році доходу (дивідендів) компанії VALITYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр) у сумі 38 250 000,00грн.

Пунктом 160.1 ст.160 Податкового кодексу України, передбачено, що будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, в т.ч., дивіденди, які сплачуються резидентом.

У відповідності до п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно п.1 ст.7 чинної Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр (яка ратифікована 04.07.1983 року, вступила в законну силу 26.08.1983т року) про уникнення подвійному оподаткуванню доходів та майна, дивіденди, що сплачуються особою з постійним місцезнаходженням в одній Договірній Державі особі з постійним місцезнаходженням у другій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.

Пунктом 103.2 ст.103 Податкового кодексу України передбачено, що застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) відоподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка, у відповідності до п. 103.5 ст. 103 ПК України , видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

При цьому, п. 103.8 ст. 103 Податкового кодексу України передбачено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Судом встановлено, що 18.01.13р. ТОВ "БРЮСТОР" (Україна) здійснило виплату дивідендів нерезиденту VATILYCO LIMITED (Кіпр) за 2012 рік у сумі 38 250 000 грн. (платіжне доручення №136 від 18.01.13р.).

В акті перевірки відповідачем зазначено та підтверджено сторонами в судовому засіданні, що під час перевірки ТОВ "БРЮСТОР" було надано нотаріально засвідчену копію апостильованої довідки від 13.03.12 р., якою підтверджено, що вищезазначений нерезидент є резидентом Кіпру та підпадає під дію чинної для України Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійному оподаткуванню доходів та майна. Прибуток з усіх джерел вказаної компанії підлягає оподаткуванню на Кіпрі з 10.12.2007 року, дати його реєстрації в Реєстрі компаній та офіційних Одержувачів.

Тобто, ТОВ "БРЮСТОР", при виплаті дивідендів нерезиденту VATYLICO LIMITED (Кіпр) у сумі 38 250 000 грн. в 2013-му році на підставі довідки нерезидента VALITYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр) за минулий рік у відповідності до п. 103.8 ст. 103 Податкового кодексу України правомірно здійснило самостійне застосування звільнення від оподаткування, передбачене п.1 ст.7 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр, з подальшим отриманням довідки за звітний 2013 рік після закінчення звітного (податкового) року.

Враховуючи усе вищевикладене, висновок відповідача про обов'язок позивача нарахувати та перерахувати до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15% під час виплати в 2013-му році дивідендів компанії VALITYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр), у зв'язку із ненаданням в ході перевірки довідки про підтвердження статусу податкового резидента компанії VALITYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр) за 2013 рік, суперечить п. 103.8 ст. 103 Податкового кодексу України та є протиправним.

Відповідно, є протиправним висновок відповідача про порушення позивачем п.103.4 ст.103, п.160.1 ст.160, п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України та заниження податку на доходи нерезидента за січень 2013 року на суму 5 737 500 грн., а відповідне податкове повідомлення-рішення № 0000031400 від 26 лютого 2013 року, згідно якого, відповідачем, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 7 717 875,00грн., в т.ч., за основним платежем 5 737 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 434 375,00грн., підлягає скасуванню.

Суд додатково зазначає, що в процесі судового розгляду справи, позивачем було отримано довідку нерезидента VATYLICO LIMITED (Кіпр), яка датована 12 квітня 2013 року, апостильована та перекладена на українську мову, що додатково підтверджує статус вказаного нерезидента та право на застосування позивачем п.1 ст.7 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійному оподаткуванню доходів та майна при виплаті дивідендів на користь вказаного нерезидента. Копія довідки залучена в матеріали справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач, заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача, покладеної в основу оскаржуваного рішення.

Від-так, позов належить задоволити в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем, сплачено 2294,00 грн. судового збору, тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БРЮСТОР» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про скасування повідомлень-рішень - задоволити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011400 від 26 лютого 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "БРЮСТОР" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 36 646,49 грн., в т.ч. за основним платежем 32 377,53грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 268,96грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 22.02.13 р. № 118/14/33422458.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000021400 від 26 лютого 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "БРЮСТОР" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 374,50грн., в т.ч., за основним платежем 28 293,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6081,50грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 22.02.13 р. № 118/14/33422458.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000031400 від 26 лютого 2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "БРЮСТОР" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 7 171 875,00грн., в т.ч., за основним платежем 5 737 500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 434 375,00грн., винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 22.02.13 р. № 118/14/33422458.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БРЮСТОР" судові витрати у розмірі 2294,00 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13 травня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук