Ухвала

від 03.02.2015 по справі 804/3534/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 року м. Київ К/800/10998/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Левченка О.В.

відповідача - Морозова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2013

у справі № 804/3534/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брюстор»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брюстор» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 26.02.2013 № 0000011400, № 0000021400, № 0000031400.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Брюстор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.03.2005 по 14.01.2013, складено акт № 118/14-0/33422458 від 22.02.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч. 2 ст. 3, ч. ч. 2, 3 ст. 9 розд. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 32 337,53 грн. і завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з цього податку за І квартал 2011 року на суму 6 395,83 грн.; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 28 293 грн.; п. 103.4 ст. 103, п. 160.1 ст. 160, п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи нерезидента за січень 2013 року на суму 5 737 500 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 26.02.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000011400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 36 646,49 грн., в т.ч.: 32 377,53 грн. основного платежу та 4 268,96 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000021400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34 374,50 грн., в т.ч.: 28 293 грн. основного платежу та 6 081,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- № 0000031400 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 7 171 875 грн., в т.ч.: 5 737 500 грн. основного платежу та 1 434 375 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Брюстор» з 01.02.2011 по 31.12.2012 орендувало нежитлове приміщення та майданчик складу металобрухту за адресою: 51909, м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця 1/8056 за договором оренди № 697/11-3 від 01.02.2011 з ПАТ «Дніпроазот» (діяв до 01.02.2012) та за договором оренди № 697/112-9 від 01.02.2012 (діяв з 01.02.2012).

Орендна плата за договором оренди № 697/11-3 від 01.02.2011 року складає за перший місяць оренди 7 675 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 279 грн. Орендна плата за кожний наступний календарний місяць оренди визначається сторонами шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Орендна плата за договором оренди № 697/112-9 від 01.02.2012 складає за перший місяць оренди 8 098,70 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 349,78 грн. Орендна плата за кожний наступний календарний місяць оренди визначається сторонами шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

На основі висновків відповідача в акті перевірки про безпідставність віднесення ТОВ «Брюстор» сум сплаченої на користь ПАТ «Дніпроазот» орендної плати до складу валових витрат (витрат) в податковому обліку, а також про безпідставність віднесення сплачених у складі орендної плати сум ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки оренда не пов'язана з господарською діяльністю позивача, позивачу донараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток податковими повідомленнями-рішеннями від 26.02.2013 № 0000011400 та № 0000021400.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 цього Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до абз. «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 зазначеного Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною .

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ «Брюстор» в спірному періоді здійснювало господарську діяльність по заготівлі металобрухту та його подальшою поставкою на переробку на підставі ліцензії на заготівлю і переробку металобрухту чорних металів від 29.03.2011 АВ № 580765, яку було переоформлено, у зв'язку зі зміною юридичної адреси 15.06.2011 на ліцензію АВ 578680.

Для здійснення діяльності по заготівлі та поставці металобрухту для переробки, виконання ліцензійних умов для здійснення вказаних операцій з металобрухтом, керуючись ст. 5 Закону України «Про металобрухт», позивач орендував нежитлове приміщення та майданчик складу металобрухту за адресою: 51909, м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця 1/8056 за договором оренди № 697/11-3 від 01.02.2011 з ПАТ «Дніпроазот» (діяв до 01.02.2012) та за договором оренди № 697/112-9 від 01.02.2012 (діяв з 01.02.2012).

За встановлення в судовому порядку використання орендного нежитлового приміщення та майданчику складу металобрухту для власної господарської діяльності, донарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним.

Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000031400 від 26.02.2013 за порушення п. 103.4 ст. 103, п. 160.1 ст. 160, п. 160.2 ст. 160, з урахуванням п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Висновку про вказані порушення податковий орган дійшов на підставі того, що ТОВ «Брюстор» в ході перевірки не було надано відповідачу довідки про підтвердження статусу податкового резидента компанії VALITYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр) за 2013 рік, внаслідок чого, ТОВ «Брюстор» мало нарахувати та перерахувати до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15% під час виплати в 2013-му році доходу (дивідендів) компанії VALITYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр) у сумі 38 250 000 грн.

Відповідно до п. 160.1 ст. 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом.

Згідно з п. 160.2 ст. 160 цього Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно п. 1 ст. 7 чинної Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр (яка ратифікована 04.07.1983, вступила в законну силу 26.08.1983) про уникнення подвійному оподаткуванню доходів та майна, дивіденди, що сплачуються особою з постійним місцезнаходженням в одній Договірній Державі особі з постійним місцезнаходженням у другій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.

Відповідно до абз. 2 п. 103.2, п. 103.4, 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України. Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року (п. 103.8 ст. 103 ПК України).

Як встановлено в судовому порядку, 18.01.2013 ТОВ «Брюстор» (Україна) здійснило виплату дивідендів нерезиденту VATILYCO LIMITED (Кіпр) за 2012 рік у сумі 38 250 000 грн. (платіжне доручення № 136 від 18.01.2013).

Під час перевірки ТОВ «Брюстор» було надано нотаріально засвідчену копію апостильованої довідки від 13.03.2012, якою підтверджено, що вищезазначений нерезидент є резидентом Кіпру та підпадає під дію чинної для України Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійному оподаткуванню доходів та майна. Прибуток з усіх джерел вказаної компанії підлягає оподаткуванню на Кіпрі з 10.12.2007, дати його реєстрації в Реєстрі компаній та офіційних Одержувачів.

Тобто, ТОВ «Брюстор», при виплаті дивідендів нерезиденту VATYLICO LIMITED (Кіпр) у сумі 38 250 000 грн. в 2013-му році на підставі довідки нерезидента VALITYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр) за минулий рік у відповідності до п. 103.8 ст. 103 Податкового кодексу України правомірно здійснило самостійне застосування звільнення від оподаткування, передбачене п. 1 ст. 7 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр, з подальшим отриманням довідки за звітний 2013 рік після закінчення звітного (податкового) року.

Я зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем до суду надано довідку нерезидента VATYLICO LIMITED (Кіпр), яка датована 12.04.2013, апостильована та перекладена на українську мову, що додатково підтверджує статус вказаного нерезидента та право на застосування позивачем п. 1 ст. 7 Угоди між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійному оподаткуванню доходів та майна при виплаті дивідендів на користь вказаного нерезидента.

З огляду на викладене, висновок відповідача про обов'язок позивача нарахувати та перерахувати до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15% під час виплати в 2013-му році дивідендів компанії VALITYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр), у зв'язку із ненаданням в ході перевірки довідки про підтвердження статусу нерезидента - компанії VALITYCO LIMITED (Нікосія, Кіпр) за 2013 рік, спростовується встановленими судами обставинами по справі та є протиправним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний