Постанова

від 15.05.2013 по справі 820/210/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р. Справа № 820/210/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фірми "Сіверська сласть - продукт" товариство з обмеженою відповідальністю на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 820/210/13-а

за позовом фірми "Сіверська сласть - продукт" товариство з обмеженою відповідальністю

до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкові

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року позивач - фірма "Сіверська сласть-продукт" товариство з обмеженою відповідальністю - звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова, в якому просив скасувати рішення відповідача №4272 від 18.09.2012 року про застосування фінансової санкції в розмірі 13976,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сіверська сласть-продукт" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

На апеляційну скаргу відповідач надав заперечення, в яких просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 15.05.2013 року, сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 17.07.2012 року до 26.07.2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова проведена позапланова перевірка Фірми "Сіверська сласть-продукт'" ТОВ за період з 01.11.2009 р. по 01.06.2012р., щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, а також достовірності поданих відомостей.

За результатами зазначеної перевірки УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова складено Акт № 248 від 26.07.2012 року, яким встановлено порушення вимог Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (а.с. 5-32)

На підставі вказаного акту перевірки УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова 18.09.2012 року винесено рішення №4272 про застосування фінансових санкцій у зв'язку з приховуванням (заниженням) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, яким до фірми "Сіверська сласть-продукт'" ТОВ відповідно до п.3 ч.9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосована фінансова санкція в розмірі 13976,00 грн. (а.с. 4)

Не погодившись з рішенням відповідача №4272 від 18.09.2012 року, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зі скаргою, на яку Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 11.10.2012 року №16154-07/20 скаргу залишено без задоволення, а рішення УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.09.2012 року №4272 - без змін. (а.с. 33, 34-35)

24.10.2012 року Фірма "Сіверська сласть - продукт'" ТОВ звернулась до Пенсійного фонду України з повторною скаргою. (а.с. 36)

Рішенням Пенсійного фонду України №31303/09-10 скарга позивача залишена без задоволення, рішення УПФУ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.09.2012 року №4272 залишено без змін. (а.с. 37, 38)

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова за №4272 від 18.09.2012 року є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

В період до 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Виключно цим Законом визначалися, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно положень ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до статті 106 вищевказаного Закону відповідальність за своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник -роботодавець.

При цьому, згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній до 01.01.2011 р.) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Також цією ж статтею передбачалось застосування штрафу не тільки за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків (п. 2 ч. 9 ст. 106), а й за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом (п. 7 ч. 9 ст. 106).

Згідно із ч.12 ст.106 зазначеного Закону ( в редакції, чинній до 01.01.2011 року) нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

Однак, дана норма права, яка регламентувала вчинене порушення, як і ч.2 ст. 17 вказаного Закону, втратили чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року, тобто, не діяли на дату прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкові оскаржуваного рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року №1-рн/|99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно абз. 6 пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" органи Пенсійного фонду зберегли повноваження щодо стягнення сум фінансових санкцій, які виникли до 01 січня 2011 року. Нові ж фінансові санкції повинні застосовуватися органами Пенсійного фонду на підставі законодавства, чинного на момент їх застосування.

Тобто, з 01 січня 2011 року органи Пенсійного фонду не вправі за порушення, вчинені до 01 січня 2011 року, застосовувати штрафи та нараховувати пеню у порядку, визначеному статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачений відповідною нормою склад правопорушення та відповідні санкції за його вчинення втратили чинність, а відтак, їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить вимогам статті 58 Конституції України.

Згідно з пунктами 1,2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

За змістом ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підставою для визнання рішення незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання рішення незаконним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Враховуючи, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем щодо правовідносин, які виникли за період з 01.11.2009 року та застосовані після набрання чинності Законом № 2464-VI, тому колегія суддів вважає, що вказане рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 20.02.2013 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 139,76 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фірми "Сіверська сласть - продукт" товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2013р. по справі № 820/210/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов фірми "Сіверська сласть - продукт" товариство з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м.Харкові №4272 від 18.09.2012 року про застосування до фірми "Сіверська сласть - продукт" товариство з обмеженою відповідальністю фінансової санкції в розмірі 13976,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фірми "Сіверська сласть - продукт" товариство з обмеженою відповідальністю (код 31225982) витрати зі сплати судового збору у розмірі 139,76 грн. (сто тридцять дев'ять грн. 76 коп.)

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.