Постанова

від 23.05.2013 по справі 825/462/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/462/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дітел-Плюс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

31.01.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дітел-Плюс» (далі - ТОВ «Дітел-Плюс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 15.01.2013 року № 0000382200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 478952,00 грн. за основним платежем та 43745,00 грн. за штрафними санкціями, та від 15.01.2013 року № 0000372200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 339277,00 грн. за основним платежем та 1286,39 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що ТОВ «Дітел-Плюс» протягом 2009-2012 років мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Мегасет ПРО», ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження», ТОВ «Адея Кепітал», ТОВ «Компанія «Радабудсервіс», ТОВ «Мірабуд плюс», ТОВ «Комфорт - лайф». Так, між ТОВ «Дітел-Плюс» та вищевказаними контрагентами укладались договори про надання послуг та виконання робіт. Сума коштів, сплачених позивачем за отриманий товар та послуги, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договори, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбаний позивачем товар був використаний в господарській діяльності підприємства та реалізований в подальшому покупцям, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаного товару та послуг до складу валових витрат. Всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 28.12.2012 року № 2926/22/34191024, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Дітел-Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.12.2012 року № 2926/22/34191024. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: п. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 478952,00 грн.; пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, п. 7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Дітел-Плюс» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 339277,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 15.01.2013 року № 0000382200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 478952,00 грн. за основним платежем та 43745,00 грн. за штрафними санкціями, та від 15.01.2013 року № 0000372200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 339277,00 грн. за основним платежем та 1286,39 грн. за штрафними санкціями. Також податковий орган посилається на акти ДПІ у Печерському районі м. Києва перевірок контрагентів позивача від 03.02.2012 року № 43/23-10/37046674, від 19.04.2012 року № 912/22-2/37317539, від 22.11.2011 року № 1507/23-7/37318176, від 01.10.2012 року № 4047/22-4/37635946, від 29.11.2012 року № 5208/22-5/37635459, якими встановлено відсутність контрагентів за податковою адресою, відсутня інформація про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина тощо. Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

ТОВ «Дітел-Плюс» (ідентифікаційний код-34191024) зареєстровано в якості юридичної особи 09.03.2006 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.02.2013 року (а.с. 86 т. 2).

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлень від 10.12.2012 року № 3723, № 3724, № 3725, відповідно до наказу від 30.11.2012 року № 3644, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Дітел-Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 28.12.2012 року № 2926/22/34191024 (а.с. 25-50 т. 6).

В акті перевірки від 28.12.2012 року № 2926/22/34191024 встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

- п. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 478952,00 грн.;

- пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, п. 7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Дітел-Плюс» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 339277,00 грн.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 15.01.2013 року № 0000382200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 478952,00 грн. за основним платежем та 43745,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 11 т. 1);

- від 15.01.2013 року № 0000372200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 339277,00 грн. за основним платежем та 1286,39 грн. за штрафними санкціями (а.с. 12 т. 1).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «Дітел-Плюс» є будівництво будівель, будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, будівництво місцевих трубопроводів, будівництво інших споруд, діяльність у сфері інжинірингу, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АА № 334577 (а.с. 87 т. 2).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що ТОВ «Дітел-Плюс» протягом 2009-2012 років мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Мегасет ПРО» (код ЄДРПОУ-37142289), ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» (код ЄДРПОУ-37046674), ТОВ «Адея Кепітал» (код ЄДРПОУ-37317539), ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» (код ЄДРПОУ-37318176), ТОВ «Мірабуд плюс» (код ЄДРПОУ-37635946), ТОВ «Комфорт - лайф» (код ЄДРПОУ-37635459).

По-перше, ТОВ «Дітел-Плюс» мало взаємовідносини з ТОВ «Мегасет ПРО» на загальну суму 10760,00 грн., в т.ч. ПДВ 1793,33 грн.

Між ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Мегасет ПРО» укладено договір № 1301/11-КМ-4Л від 25.11.2010 року на виконання послуг з легалізації базових станцій (а.с. 153-157 т. 1, а.с. 60-64 т. 3).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Дітел-Плюс» доручає, а ТОВ «Мегасет ПРО» бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт (послуг) по легалізації базових станцій мобільного зв'язку.

Так, згідно договору № 1301/11-КМ-4Л від 25.11.2010 року ТОВ «Мегасет ПРО» зобов'язувалось на виконання умов договору з легалізації базових станцій мобільного зв'язку надати сан паспорта та протоколи по кожній базовій станції, попереднє погодження СЕС, акти Комісій з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у сфері телекомунікацій. Цей договір ТОВ «Дітел-Плюс» був укладений на виконання договору № 2576/11-10 від 23.11.2010 року між ТОВ «ДІТЕЛ - ПЛЮС» та ТОВ «ЕСУ» (а.с. 65-69 т. 3).

Даний договір виконаний в повному обсязі, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, а саме: акт виконаних робіт, податкові накладні, акт приймання-здачі виконаних робіт, санітарні паспорти, протоколи експертизи проекту будівництва (а.с. 158-160 т. 1, а.с. 70-163 т. 3).

По-друге, ТОВ «Дітел-Плюс» мало взаємовідносини з ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» на загальну суму 361884,00 грн., в т.ч. ПДВ 60314,00 грн.

Так, ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» укладено договори на виконання будівельно-монтажних робіт, а саме: № 0612/10-АВ від 06.12.2010 року та № 0103/11-AB від 01.03.2011 року (а.с. 16-23,37-43 т. 1, а.с. 198).

Згідно договору підряду № 0612/10-АВ на виконання будівельних робіт від 06.12.2010 року ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» приймає на себе зобов'язання по виконанню будівельно - монтажних та пусконалагоджувальних робіт по об'єкту CG NZN OBJ, а ТОВ «Дітел-Плюс» зобов'язується прийняти й оплатити належним чином виконані роботи на умовах і в порядку, передбаченому даним договором. Роботи полягають у зведенні вигородки; монтажу АФТ та ABC; електротехнічні роботи; проведення вимірювань; оформлення виконавчої документації; підписання актів приймання. Договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Згідно договору підряду № 0103/11-АВ від 01.03.2011 року на виконання будівельних робіт ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» приймає на себе зобов'язання по виконанню будівельно - монтажних та пусконалагоджувальних робіт по об'єкту CG NZN ZAN, а ТОВ «Дітел-Плюс» зобов'язується прийняти й оплатити належним чином виконані роботи на умовах і в порядку, передбаченому даним договором. Роботи полягають у зведенні розвантажувальної рами; монтаж АФТ та ABC; встановлення шафи інтеграл; прокладка кабелю OB і FTP; електротехнічні роботи; проведення вимірювань; оформлення виконавчої документації; підписання актів приймання виконаних робіт. Договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Договори сторонами виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, актами приймання-передачі виконаних робіт, податковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 15-47 т. 1, а.с. 198-252 т. 5, а.с. 1-23 т. 6).

По-третє, ТОВ «Дітел-Плюс» мало взаємовідносини з ТОВ «Адея Кепітал» на загальну суму 433360,00 грн., в т.ч. ПДВ 72226,67 грн.

Між ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Адея Кепітал» укладено договори на виконання робіт, а саме: № 2917/11-КМ від 25.03.2011 року, № 3238/05-АК від 02.06.2011 року, від 15.04.2011 року № 360/АВ, від 02.08.2011 року № 205/02/08-АК/01065 (а.с. 131-135,139-142 т. 1, а.с. 165-168,207-211 т. 3, а.с. 87-91 т. 4).

Згідно договору № 2917/11-КМ від 25.03.2011 року ТОВ «Адея Кепітал» бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт (послуг) по виготовленню та підписанню санітарного паспорту з протоколами вимірів в Компетентних державних органах санепіднагляду. ТОВ «Адея Кепітал» зобов'язується надати замовнику таку виконавчу документацію: санпаспорти та протоколи вимірів ЕМП по БС. Договір діє до моменту повного виконання (а.с. 87-91 т. 4).

Даний договір був укладений на виконання договору №2917\03-11 від 22.03.2011 року з ТОВ «ЕСУ». Санітарні паспорті були виготовлені та передані безпосередньому замовнику (а.с. 92-165 т. 4).

Згідно договору № 3238/05-АК від 02.06.2011 року ТОВ «Адея Кепітал» бере на себе зобов'язання виконати комплекс робіт (послуг) по виготовленню та підписанню санітарного паспорту з протоколами вимірів в компетентних державних органах санепіднагляду. ТОВ «Адея Кепітал» зобов'язується надати замовнику таку виконавчу документацію: санпаспорти та протоколи вимірів ЕМП по БС. Договір діє до моменту повного виконання.

Також між ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Адея Кепітал» укладено договір від 15.04.2011 року № 360\АВ по виготовленню та підписанню санітарного паспорта з протоколами вимірів в Компетентних державних органах санепіднагляду. Вказаний договір був укладений на виконання договору № 2916/03-11 від 22.03.2011 року з ТОВ «ЕСУ». Вказані роботи також були виконані в повному обсязі, про що свідчать копії сан паспортів (а.с. 165-206 т. 3).

Між ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Адея Кепітал» укладено договір від 02.08.2011 року № 205/02/08-АК/01065 по виготовленню та підписанню санітарного паспорта з протоколами вимірів в Компетентних державних органах санепіднагляду. Даний договір був укладений на виконання договору № 205/02/08-11/01065 від 01.08.2011 року з ТОВ «ЕСУ». Роботи виконані в повному обсязі, санпаспорти на об'єкти , які зазначені в договорів були передані (а.с. 207-245 т. 3, а.с. 1-86, 166-251 т. 4, а.с. 1-39 т. 5).

Також реальність виконання вказаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, актами приймання-здачі виконаних робіт, податковими накладними, актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 131-146 т. 1).

Договори сторонами виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

По-четверте, ТОВ «Дітел-Плюс» мало взаємовідносини з ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» на загальну суму 736314,00 грн., в т.ч. ПДВ 122719,00 грн.

Так, між ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» укладались договори про надання послуг та виконання робіт: від 01.05.2011 року № 436/11-РБ, від 29.07.2011 року № 201/02/07-РБ/535, від 31.05.2011 року № 3221/05-РБ, від 21.03.2011 року № 176/2010-РБ, від 21.03.2011 року № 118/2011-РБ, від 01.06.2011 року № 7Ф/2011-РБ, від 16.05.2011 року № 368/2011-РБ, від 15.04.2011 року № 360/2011/-РБ, від 15.12.2010 року № 1512/10-АВ (а.с. 165-171,220-228,231-235,241-246 т. 1, а.с. 1-11,26-31,34-39,41-48,52-58 т. 2).

Договірні зобов'язання між ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» виконані в повному обсязі, про що свідчать акти виконаних робіт, виписані податкові накладні та факт повного розрахунку підтверджений банківськими виписками (а.с. 161-248 т. 1, а.с. 1-60 т. 2).

Крім того, вказані господарські операції між ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» стали предметом розгляду по справі № 825/3/13-а. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року, яка набрала законної сили, по справі № 825/3/13-а за позовом ТОВ «Дітел-Плюс» до ДПІ у м. Чернігові підтверджено реальність здійснення господарських операцій по договорам, укладеним між ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Компанія «Радабудсервіс», визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 року № 0006882320, яким позивачу донарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122719,00 грн. за основним платежем та 15544,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 110-129 т. 6).

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

По-п'яте, ТОВ «Дітел-Плюс» мало взаємовідносини з ТОВ «Мірабуд плюс» на загальну суму 386589,71 грн., в т.ч. ПДВ 62905,73 грн.

Між сторонами було укладено договори на виконання робіт, а саме (а.с. 74-77,80-85,88-93,96-101,104-109,112-115,118-121 т. 1, а.с. 40-197 т. 5):

- договір на виконання робіт № 3242/05-МП від 24.10.2011 р. на виконання комплексу робіт по базовій станції, виготовлення санпаспорта на об'єкт, зазначений в договорі. Роботи виконані, виконавча документація передана;

- договір на виконання робіт № 205/3097- МП від 02.11.2011 р. на виконання робочого проекта майданчика та отримання виконавчої документації. Роботи виконані в повному обсязі, про що свідчать копії документів;

- договір на виконання робіт № 205/3085 МП від 02.11.2011 р. на виконання експертного висновку з питань охорони праці;

- договір на виконання робіт № 205/3081 - МП від 02.11.2011 р. на виконання сан паспорта сумісного. Договір був укладений на виконання договору від 01.11.2011 р. № 05/02/11-11/03081 з ТОВ «ЕСУ». Необхідні документи були розроблені та передані безпосередньому замовнику, про що свідчать копії сан паспорта, акт комісії з прийняття в експлуатацію, договір на виконання робіт № 205/3080-МП від 02.11.2011 р. на виконання експертного висновку з питань охорони праці. Даний договір був укладений на виконання умов договору № 25/02/11-11/03080 від 01.11.2011 р. санпаспорт, висновок експертизи з питань охорони праці, акт комісії з прийняття в експлуатацію були надані, про що свідчать копії цих документів;

- договір на виконання робіт № 205/3098 - МГІ від 02.11.2011 р. по виконанню комплексу робіт базової станції. Даний Договір був укладений на виконання договору № 25/02/1 1-1 1/03098 з ТОВ «ЕСУ». Умови договору виконані , необхідна документація передана, про що свідчить акт приймання - передачі документації, копії сан паспорта, експертного висновку.

- Договір від 02.11.2011 р. № 25/03086 - МП по виконанню робіт базової станції. Даний Договір був укладений на виконання договору № 205/02/1 1-11/03086 з ТОВ «ЕСУ». Вказані роботи виконані в повному обсязі, про що свідчать копії документів ( сан паспорт, висновок експертизи з питань охорони праці, акт комісії з прийняття в експлуатацію).

Вказані договірні зобов'язання сторони виконали в повному обсязі, про свідчать акти виконаних робіт, виписані податкові накладні, проведені розрахунки (а.с. 68-123 т. 1).

По-шосте, за період з 01.07.2011 року по 31.07.2012 року ТОВ «Дітел-Плюс» мало взаємовідносини з ТОВ «Комфорт - лайф» на загальну суму 852222,00 грн., в т.ч. ПДВ 142037,00 грн. на підставі наступних договорів.

- договір № 201/535 - КЛ від 03.04.2012 р. про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту антенно - межових споруд та антенно - фідерних пристроїв базових станцій;

- договір № 08732/КЛ від 16.06.2012 р. на виконання комплексу робіт з будівництва базової станції мобільного зв'язку;

- договір № 08731/КЛ від 16.06.2012 р. на виконання комплексу робіт з будівництва базової станції мобільного зв'язку;

- договір № 08740/КЛ від 19.06.2012 р. на виконання комплексу робіт з будівництва базової станції мобільного зв'язку;

- договір № 08752/КЛ від 19.06.2012 р. на виконання комплексу робіт з будівництва базової станції мобільного зв'язку;

- договір № 09082/КЛ від 19.06.2012 р. на виконання робіт з будівництва базової станції мобільного зв'язку;

- договір підряду № 09109/КЛ від 13.07.2012 р. на виконання комплексу робіт з підготовки майданчику.

Вказані договірні зобов'язання виконанні сторонами в повному обсязі та проведені розрахунки, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 97-248 т. 2, а.с. 1-59 т. 3).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами податковий орган посилається на:

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 43/23-10/37046674 від 03.02.2012 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.04.2010 року по 31.12.2011 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності (а.с. 51-57 т. 6);

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.04.2012 року № 912/22-2/37317539 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Адея Капітал», яким не встановлено факту отримання товарів ТОВ «Адея Капітал» від контрагентів, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності (а.с. 87-93 т. 6);

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.11.2011 року № 1507/23-7/37318176 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011 року по 31.08.2011 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності (а.с. 75-80 т. 6);

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.08.2012 року № 3143/22-4/37635946 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Мірабуд-плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2012 року, яким не встановлено реальність здійснення господарських операцій ТОВ Мірабуд-плюс», встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, встановлено здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам (а.с. 58-64т. 6);

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.10.2012 року № 4047/22-4/37635946 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Мірабуд-плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року, лютий 2012 року-червень 2012 року, яким документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ Мірабуд-плюс», встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (а.с. 65-74 т. 6);

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.11.2012 року № 5208/22-5/37635459 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Комфорт-Лайф» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за липень 2012 року, яким не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Комфорт-Лайф» за липень 2012 року (а.с. 81-86 т. 6);

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім цього, чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Тому судом критично оцінюються акти інших податкових органів.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті ДПС України (http://sts.gov.ua/) та наявними в матеріалах справи довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 68-83 т. 2):

- ТОВ «Мегасет ПРО» (код ЄДРПОУ-37142289), індивідуальний податковий номер - 371422826558, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100290394, дата початку дії свідоцтва платника - 29.06.2010 року, свідоцтво не анульовано;

- ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження» (код ЄДРПОУ-37046674), індивідуальний податковий номер - 370466726553, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100284651, дата початку дії свідоцтва платника - 20.05.2010 року, свідоцтво не анульовано;

- ТОВ «Адея Кепітал» (код ЄДРПОУ-37317539), індивідуальний податковий номер - 373175326558, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100311439, дата анулювання свідоцтва платника - 28.12.2012 року;

- ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» (код ЄДРПОУ-37318176), індивідуальний податковий номер - 373181726558, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100312497, дата анулювання свідоцтва платника - 08.01.2013 року;

- ТОВ «Мірабуд плюс» (код ЄДРПОУ-37635946), індивідуальний податковий номер - 376359426552, номер свiдоцтва платника ПДВ - 200007414, дата анулювання свідоцтва платника - 16.11.2012 року;

- ТОВ «Комфорт - лайф» (код ЄДРПОУ-37635459), індивідуальний податковий номер - 376354526559, номер свiдоцтва платника ПДВ - 200000738, дата анулювання свідоцтва платника - 18.03.2013 року.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платників ПДВ.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини ТОВ «Дітел-Плюс» з контрагентами ТОВ «Мегасет ПРО», ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження», ТОВ «Адея Кепітал», ТОВ «Компанія «Радабудсервіс», ТОВ «Мірабуд плюс», ТОВ «Комфорт - лайф» укладені позивачем з метою отримання товару та послуг, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, висновки ДПІ у м. Чернігові про заниження податку на прибуток на загальну суму 478952,00 грн. є безпідставними.

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Вказані норми податкового кодексу України кореспондуються з нормами ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що ТОВ «Дітел-Плюс» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представником позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару та послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, п. 7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.01.2013 року № 615 (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 2294,00 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 15.01.2013 року № 0000382200 та від 15.01.2013 року № 0000372200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дітел-Плюс» судовий збір в розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова