Ухвала

від 12.05.2014 по справі 825/462/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/800/39392/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013

у справі № 825/462/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дітел-Плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013 №0000372200 та №0000382200.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Дітел-Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, складено акт від 28.12.2012 № 2926/22/34191024, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 478952,00 грн.;

- пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4, п. 7.5, пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у розмірі 339277,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 15.01.2013 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000382200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 478952,00 грн. - за основним платежем та 43745,00 грн. - за штрафними санкціями; № 0000372200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 339277,00 грн. - за основним платежем та 1286,39 грн. - за штрафними санкціями

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що основними видами діяльності ТОВ «Дітел-Плюс» є будівництво будівель, будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, будівництво місцевих трубопроводів, будівництво інших споруд, діяльність у сфері інжинірингу, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ АА № 334577.

Судами встановлено, що ТОВ «Дітел-Плюс» протягом 2009-2012 років мало господарські взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Мегасет ПРО», ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження», ТОВ «Адея Кепітал», ТОВ «Компанія «Радабудсервіс», ТОВ «Мірабуд плюс», ТОВ «Комфорт - лайф».

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема це: акти виконаних робіт, податкові накладні, акти приймання-здачі виконаних робіт, санітарні паспорти, протоколи експертизи проекту будівництва, акти звірки взаєморозрахунків, банківські виписки.

Також, встановлено, що господарські операції між ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Компанія «Радабудсервіс» були предметом розгляду по справі № 825/3/13-а. Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2013, яка набрала законної сили, за позовом ТОВ «Дітел-Плюс» до ДПІ у м. Чернігові підтверджено реальність здійснення господарських операцій по договорам, укладеним між ТОВ «Дітел-Плюс» та ТОВ «Компанія «Радабудсервіс».

На момент здійснення спірних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних ДПС України, яка міститься на офіційному сайті ДПС України (http://sts.gov.ua/) та наявними в матеріалах справи довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, позивачем включено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за звітні періоди кошти, сплачені згідно договорів, укладених з ТОВ «Мегасет ПРО», ТОВ «Об'єднання «Архітектура Відродження», ТОВ «Адея Кепітал», ТОВ «Компанія «Радабудсервіс», ТОВ «Мірабуд плюс», ТОВ «Комфорт - лайф», на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку, а також, відповідно до договорів, укладених з метою здійснення господарської діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 222-224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль