Постанова

від 21.05.2013 по справі 34/5005/9753/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 34/5005/9753/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргуПП "АТМ" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року у справі господарського суду№ 34/5005/9753/2012 Дніпропетровської області за заявоюПП "АТМ" доТОВ "Скаре" провизнання банкрутом у судовому засіданні взяли участь представники :

ПП "АТМ":Тишкевич В.В. (довіреність б/н від 17.10.2012 року), ТОВ "Скаре":не з'явилися. ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2012 року порушено провадження у справі №34/5005/9753/2012 про банкрутство ТОВ "Скаре" (далі - боржника) за заявою ПП "АТМ" (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закону) , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 1).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012 року (суддя Примак С.А.) боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці до 27.02.2013 року, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора, якого зобов'язано письмово повідомити про визнання відсутнього боржника банкрутом всіх відомих йому кредиторів боржника, здійснити ліквідаційну процедуру та після її завершення подати на затвердження до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута (а.с. 52-54).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 27.11.2012 року, справу повернути для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи недоведенням наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року (колегія суддів у складі: головуючого судді -Виноградник О.М., суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.) апеляційну скаргу задоволено, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2012 року скасовано, провадження у справі №34/5005/9753/2012 припинено, стягнено з ініціюючого кредитора в дохід Спецфонду Державного бюджету України 573, 50 грн. судового збору (а.с. 108 - 112) .

Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 12.03.2013 року, а постанову суду першої інстанції від 27.11.2012 року залишити в силі, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 18, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" статей 22, 34, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 12.03.2013 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника скаржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 27.11.2012 року).

Згідно з частинами 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 27.11.2012 року).

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому, вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами) , однак розмір таких вимог не визначається відповідно до приписів статті 6 Закону. Зазначена правова позиція роз'яснена пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням , про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (частина 7 статті 19 зазначеного Закону).

Відтак, доказами, що можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг або довідка) про наявність або відсутність в Реєстрі інформації, що запитується, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 27.11.2012 року).

Абзацом 8 статті 1 Закону передбачено, що безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (в редакції статті, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 27.11.2012 року).

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючий кредитор звернувся до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону, у зв'язку з неоплатою боржником заборгованості на суму 12 168 грн., яка виникла на підставі договору поставки №15 від 01.08.2012 року, зазначивши, що безспірність грошових вимог підтверджується виконавчим написом №4559 від 08.08.2012 року, постановою Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 14.08.2012 року про відкриття виконавчого провадження, постановою Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції від 02.11.2012 року про повернення виконавчого документа - виконавчого напису №4559 стягувачеві без виконання через відсутність будь-якого майна та грошових коштів у боржника (а.с. 32 - 44, 49) .

Також заява ініціюючого кредитора мотивована тим, що боржник відсутній за адресою місцезнаходження, в підтвердження чого було надано копію довідки з ЄДРПУО серії АА №830528-830539 станом на 12.11.2012 року, згідно якої "місцезнаходження" боржника вказане як: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграда, будинок 227, однак у записі №14 у графі "Дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії" міститься запис: "внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою" (а.с. 27) .

Приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції дійшов висновку про безспірність вимог ініціюючого кредитора та доведення ним обставин відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі, апеляційний суд зазначив, що відсутність боржника за адресою місцезнаходження не підтверджується належними доказами у справі з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що довідка з ЄДРПУО серії АА №830528-830539 станом на 12.11.2012 року містить після запису №14, на який посилався ініціюючий кредитор, такі відомості: запис №15 від 07.09.2011 року (внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи), запис №16 від 19.09.2011 року (внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури), запис №17 від 22.11.2011 року (державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом), запис №18 від 21.03.2012 року (внесення судового рішення про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи), запис №19 від 13.06.2012 року (внесення судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи), запис №20 від 13.06.2012 року (внесення судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що записи №14-20 у довідці з ЄДРПУО було здійснено у зв'язку з розглядом у господарському суді Дніпропетровської області справи №24/5005/1962/2011 за заявою ТОВ "Дніпроспеціндустрія ЛТД" про банкрутство ТОВ "Скаре" за спеціальною процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду якої винесено ухвалу від 05.06.2012 року про припинення провадження у справі про банкрутство на підставі пункту 1 1 частини 1 статті 80 ГПК України, яка набрала законної сили.

Матеріалами справи підтверджується, що судом апеляційної інстанції було оглянуто матеріали справи про банкрутство №38/5005/10984/2011, долучено до матеріалів справи копії Постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про затвердження реєстру вимог кредиторів, та копію ухвали суду першої інстанції від 05.06.2012 року про припинення провадження у справі №24/5005/1962/2011 (попередній №38/5005/10984/2011). Проаналізувавши висновки судів у зазначеній справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про встановлення постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року у справі недостатності доказів в обґрунтування обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження (місто Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вулиця Героїв Сталінграда, будинок 27) згідно запису в ЄДРПОУ від 27.07.2011 року №1 224 143 0017 008662 на момент порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Скаре" з огляду на те, що 07.07.2011 року боржник зареєстрував зміну адреси місцезнаходження зі свого постійного місцезнаходження в місті Дніпррпетровську, Індустріальний район, вул. Косіора, будинок 45-а, про що в ЄДРПОУ було зроблено запис №13, реєстраційна дія: 1 224 107 0016 008662 (том 1, а.с. 27, 82, 104 - 107).

Також апеляційний суд, проаналізувавши записи державного реєстратора №№16-20 за період 2011-2012 років зазначив про порушення боржником обов'язку з надіслання щороку державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу відповідно до частини 11 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та порушення державним реєстратором вимог частини 12 статті 19 зазначеного закону про надіслання боржником повідомлення-вимоги про підтвердження даних про юридичну особу боржника. Прийнявши до уваги обставини скасування судових рішень у справі про банкрутство ТОВ "Скаре" №24/5005/1962/2011 (попередній №38/5005/10984/2011), внесення держреєстратором відповідних записів до державного реєстру про зазначені судові рішення, поновлення статусу боржника як юридичної особи та відсутність дій державного реєстратора з перевірки даних про юридичну особу боржника шляхом надіслання йому відповідної вимоги, апеляційний суд дійшов висновку про недостатність доказів в обґрунтування відсутності боржника за адресою місцезнаходження.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з такими висновками апеляційного суду та вважає доводи скаржника про неналежну оцінку доказів суду необґрунтованими, як такі, що виходять за межі компетенції касаційного суду відповідно до статті 111 7 ГПК України, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику розгляду справ про банкрутство" роз'яснено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, то у таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що апеляційний суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі про банкрутство, як такої, що порушена за відсутності спеціальних підстав, передбачених статтею 52 Закону.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111 5 , 111 7 ГПК України, погоджується з висновками апеляційного суду та не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року в даній справі, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПП "АТМ" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 року у справі №34/5005/9753/2012 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко