Постанова

від 24.05.2013 по справі 5009/4307/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2013 р. справа №5009/4307/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Агапов О.Л., Кододова О.В. від заявникаПерепилиця Р.В. - за довіреністю від боржникаКацар М.В. - директор розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 03.01.2013 року у справі№5009/4307/12 (Юлдашев О.О.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Товарна», м. Дніпропетровськ до боржника Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя пробанкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.11.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Товарна», м. Дніпропетровськ до боржника Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №5009/4307/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 06.12.2012р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 03.01.2013р. Приватне підприємство «Промресурс», м. Запоріжжя визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Товарна», м. Дніпропетровськ.

Постанова суду мотивована тим, що банкрут підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює, підприємницьку діяльність не здійснює, майна не виявлено.

Не погодившись з вказаною постановою Приватне підприємство «Промресурс», м. Запоріжжя звернулась до суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 03.01.2013р., якою просить її скасувати, провадження у справі припинити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ініціюючий кредитор вводячи суд в оману надав до матеріалів справи докази, які є підробленими та сфальшованими, тобто такими, що не відповідають дійсності.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Апелянт наполягає на задоволенні апеляційної скарги з підстав викладених у останній.

Ініціюючий кредитор проти задоволення скарги заперечує та просить постанову господарського суду Запорізької області від 03.01.2013р. залишити без змін.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Разом з цим, переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом, суд апеляційної інстанції повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, у зв'язку з чим апеляційний суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено 21.11.2012р. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Товарна», м. Дніпропетровськ. Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 13000,00 грн., що підтверджується виконавчим написом нотаріуса та виконавчим провадженням органів ВДВС. Крім того, вказано, що актом державного виконавця встановлено, що боржник відсутній за місцезнаходженням та відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.

На підтвердження факту відсутності боржника за своїм місцезнаходженням, ініціюючий кредитор посилається що акт державного виконавця, відповідно до якого встановлено, що боржник відсутній за місцезнаходженням та відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення.

На інші ознаки відсутності підприємницької діяльності ініціюючий кредитор в заяві про порушення справи про банкрутства не посилався.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Постановою господарського суду Запорізької області від 03.01.2013р. Приватне підприємство «Промресурс» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Товарна».

В постанові про визнання боржника банкрутом підставами для визнання боржника банкрутом згідно ст. 52 Закону як відсутнього боржника господарський суд Запорізької області визначає, що заборгованість у сумі 13000,00грн. підтверджується: простим векселем серія АА №1037751 від 17.10.2012р. на суму 13000,00грн., протестом про не оплату векселя №2065 від 29.10.2012р., виконавчим написом нотаріуса №2066 від 29.10.2012р. 18.12.2012р. Комунарським ВДВС Запорізького МУЮ було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку з відсутністю боржника за місцезнаходженням та вказано, що право власності на рухоме, нерухоме майно та на земельні ділянки за боржником не зареєстровано. Додатково зазначено про те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців відомо про знаходження боржника в стані припинення підприємницької діяльності.

Однак, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Запорізької області при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом належним чином не перевірив належність та допустимість доказів, які б підтверджували документально факт відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення підприємницької діяльності.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення та наявність такого запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника, суд встановив наступне.

Ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята).

Згідно з особливостями банкрутства відсутнього боржника за ст. 52 Закону про банкрутство предметом доказування є визначення місцезнаходження боржника, факт відсутності особи за її місцезнаходженням, дотримання здійснення підприємницької діяльності, а також неплатоспроможність боржника.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що докази відсутності боржника за місцем його знаходження та безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону про банкрутство.

Чинне законодавство передбачає певний порядок внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 ст. 18 названого Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому ч. 3 ст. 18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до пп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (затвердженого Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 97 від 20.10.2005 року), статус відомостей про юридичну особу може набувати значення:

- у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу;

- у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу;

- виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Зокрема, ч. 11, ч. 12 названої статті, встановлено, що, юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

У разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (ч. 12 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Згідно Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 7572 від 08.09.2008 року, на цей час законодавством не передбачено інших підстав, за яких державний реєстратор може вносити до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

У зв'язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника за місцезнаходженням.

В матеріалах справи, на час прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відсутні будь-які дані з реєстру, в яких би містилися вищезазначені записи.

Натомість, в матеріалах справи наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців серія АБ №511609 від 17.12.2012р., стосовно Приватного підприємства «Промресурс» із якого вбачається, що в графі "Місцезнаходження" міститься запис про знаходження цієї юридичної особи за адресою: 69083, Запорізька обл., м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Радіо, буд. 17; в графі "Стан юридичної особи": в стані припинення підприємницької діяльності; в графі "дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи": 17.12.2012р.; в графі "Відомості про комісію з припинення": Коцар Максим Володимирович (голова комісії).

Будь-які інші виписки чи довідки із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців стосовно Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя в матеріалах справи відсутні.

Тоді як, з наявних у матеріалах справи документах видно, що відмітка до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, про прийняття рішення припинити свою діяльність, боржником була внесена вже після порушення провадження у справі про банкрутство, а саме через 26 днів.

До того ж, ще за два місяця до внесення відмітки до Єдиного державного реєстру, про прийняття рішення припинити свою діяльність, боржник здійснював господарську діяльність, а саме це підтверджується простим векселем №1037751, який був виданий 17.10.2012р. на оплату заборгованості по Договору про надання консультаційних послуг №16/10/12 від 16.10.2012р. за передявленням та актом приймання-передачі векселя №1 від 17.10.2012р., які підписані директором ПП «Промресурс» - Коцар М.В. та скріплено печаткою підприємства.

Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено, що вексель виписаний особисто директором боржника 17.10.2012р., скріплений печаткою та опротестований у нотаріуса 29.10.2012р., лише за місяць до поданої заяви про порушення справи про банкрутство.

В свою чергу, матеріалами справи встановлено, що виконавче провадження було порушено 02.11.2012р. та вже 18.12.2012р. державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, в якій зазначено, що виявити місцезнаходження боржника не вдалось, підтвердивши це актом державного виконавця від 28.11.2012р.

Зазначені обставини підтверджують невідповідність та безпідставність фіксування відсутності боржника, коли ще майже місяць до цього ПП «Промресурс» здійснював підприємницьку діяльність та видав за пред'явленням вексель з вказанням своєї адреси місцезнаходження.

Зазначене свідчить про те, що посадові органи боржника (директор Коцар М.В.) виписував та видавав певні цінні папери - векселя, здійснював їх облік, відповідав по господарським зобов'язанням, а саме здійснював наявно та фактично господарську діяльність підприємства - боржника та не припиняв свою підприємницьку діяльність.

Вказані обставини свідчать про те, що припинення юридичної особи - боржника внаслідок спрощеної процедури банкрутства є ознакою можливого фіктивного банкрутства підприємства, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до п. 3 ст. 105 Цивільного кодексу України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Тобто, з вказаної вище норми та дій засновників боржника вбачається, що при прийнятті рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи була створена ліквідаційна комісія, виконання функцій якої були покладені на діючого директора Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя, а саме Коцар М..В.

Процедура припинення підприємницької діяльності на підставі рішення засновників визначена ст. 110-111 ЦК України, якою передбачено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Стаття 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачає особливості застосування процедури банкротства до боржника, що ліквідується власником.

Лише в разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів під час проведення загальної процедури ліквідації за рішенням власників, наслідком є звернення на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто, наслідком прийняття рішення засновниками про припинення юридичної особи за наявності підстав можливо застосування процедури банкрутства, яке визначено ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, момент внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців - 28.12.2012р. про припинення діяльності відбувся після порушення справи про банкрутство, тоді як справа була порушена - 21.11.2012р., тому виявити обставини, які свідчать про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство не передбачається можливим, та матеріалами справи, жодна із ознак (недостатність вартості майна боржника, який ліквідується за рішенням власника та інші) не підтверджена належними доказами.

Разом з цим, лише внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про прийняття рішення засновників, про припинення підприємницької діяльності не може свідчити та доводити, вже в цей же день відсутність підприємницької діяльності боржника. Зазначена відмітка підтверджує лише ті обставини, що за рішенням власника розпочалась процедура ліквідації юридичної особи за правилами визначеними ст. 110-111 ЦК України, а ні за вимогами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як відсутнього боржника.

На підставі чого, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що внесення до реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням та внесення інформації щодо знаходження юридичної особи в стані припинення має різну правову природу та різні наслідки порушення справи про банкрутство.

Отже, наявність у Єдиному державному реєстрі запису про те, що юридична особа перебуває у стані припинення не може вважатися доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що, судом першої інстанції не були перевірені обставини обґрунтованості порушення провадження у справі про банкрутство при введенні ліквідаційної процедури, а за відсутності такої перевірки, чи надано таким обставинам відповідну оцінку в судовому засіданні при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, приймаючи постанову у справі про банкрутство Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя, суд першої інстанції належно не встановив та перевірив дотримання всіх вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які посилався скаржник, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтверджували неплатоспроможність боржника - Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя та відсутність його за місцезнаходженням. Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом на підставі ст.52 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з наявністю ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, є такими, що не відповідають нормам законодавства про банкрутство.

Крім того, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги посилання заявника апеляційної скарги на фальсифікацію документів з боку ініціюючого кредитора, оскільки зазначені аргументи апеляційної скарги не підтверджені належними документальними доказами, а є лише заявою директора які викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної ухвали є п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі 5009/4307/12 про банкрутство Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 03.01.2013 року по справі №5009/4307/12 - задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 03.01.2013 року по справі №5009/4307/12 про визнання Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя банкрутом - скасувати.

Провадження у справі №5009/4307/12 про банкрутство Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Приватного підприємства «Промресурс», м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ 31911443) для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису щодо судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

О.В. Кододова