Постанова

від 22.05.2013 по справі 2а/0470/15023/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 р. Справа № 2а/0470/15023/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільков В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Ройк» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р. за № 0001052320, -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Ройк» звернулося до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, у якому просить (з урахуванням уточнень позовних вимог від 24.11.2011р., які прийняті судом) скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. за № 0001052320.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 31.05.2011р. за №187/223/30507968. Зокрема, за викладеними у акті висновками фінансово-господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг) між позивачем та ТОВ «СП «Укрліфт» визнано нікчемними правочини відповідно до ч. 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, а реальність господарських операцій не знайшла свого підтвердження. У акті перевірки було встановлено порушення ПП «Ройк» п. 5.1, п.5.3.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся, на загальну суму 33750,00 гривень та нараховані позивачу за зазначене порушення штрафні санкції у сумі 1 гривня. Проте, позивач вважає такі висновки податкового органу такими, що не відповідають дійсності. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеним контрагентом, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, не заперечував проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи; станом на час розгляду справи до суду від відповідача жодних заяв, клопотань та заперечень не надходило.

За даних обставин, враховуючи положення ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

На підставі наказу від 17.05.2011 року за №450 та направлень від 18.05.2011р. за № 257 та № 258, виданих Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, уповноваженими особами Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1. ст.78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Ройк» (код ЄДРПОУ 30507968) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «СП «Укрліфт» (код ЄДРПОУ 36575169).

За результатами перевірки складено акт від 31.05.2011р. за №187/223/30507968.

У ході перевірки відповідачем зазначено,зокрема, що:

-операції з придбання та реалізації по ланцюгу ТОВ «СП «Укрліфт» за січень 2011р. не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів (робіт/послуг), спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб та не спричиняють реального настання правових наслідків;

-господарські операції між ПП «Ройк» та ТОВ «СП «Укрліфт» порушують ч. 5 ст.203, ч.ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України у частині недодержання у момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

У акті перевірки відповідач посилається на порушення позивачем, зокрема, п. 5.1, п.5.3.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток у період, що перевірявся, на загальну суму 33750,00 гривень.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. за № 0001052320 - щодо донарахування ПП «Ройк» суми податку на прибуток у розмірі 33750,00 гривень та нарахування штрафної (фінансової) санкції у сумі 1 гривня.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Підпунктом 56.3 ст. 56 ПК України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Позивач звернувся із первинною скаргою від 21.06.2011р. на податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. за № 0001052320 до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

Відповідно до п. 55.1 ст. 56 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

За результатами розгляду первинної скарги рішенням від 25.08.2011р. Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було залишено скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення- залишено без змін.

Крім того, за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 02.11.2011р., яким податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. за № 0001052320 - залишено без змін, а скаргу без задоволення.

В обґрунтування висновку щодо нікчемності договору, укладеного між ПП «Ройк» та ТОВ «СП «Укрліфт», а також непідтверженості реальності господарських операцій, відповідач в акті перевірки від 31.05.2011р. за №187/223/30507968 посилається на висновки інших актів перевірок контрагента позивача, а саме: акт від 05.04.2011р. за №7696/7/23-316 «про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «СП «Укрліфт» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011 року, складений ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська.

Фактичною підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання та застосування штрафної (фінансової) санкції стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ТОВ «СП «Укрліфт» правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки вказаний правочин, на думку відповідача, є нікчемним.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Частиною 1 ст. 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦКУ правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 31.05.2011р. за №187/223/30507968 не тільки не містить посилань про вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу ПП «Ройк» на порушення публічного порядку, не містить посилань і на обставину в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину може ухвалюватись судове рішення.

Отже, позиція відповідача про те, що ці правочини очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

Окремо, суд зазначає про таке. За змістом ст.215 ЦК України нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Зокрема, ст.228 ЦК України (в редакції чинній з 01.01.2011р.) визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.3 ст.228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

З наведених приписів слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, тобто таких, які можуть бути визнані недійсними виключно судом.

Фактів спрямованості правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, податковим органом в ході перевірки не досліджувалось та в акті перевірки не наводиться. Рішення суду про визнання зазначеного правочину недійсним через недодержання вимог щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, моральним засадам, податковим органом до суду не надано, в акті перевірки про наявність такого рішення не зазначено.

Зазначаючи про неспрямованість правочинів позивача з ТОВ «СП «Укрліфт» та підприємцями-покупцями на реальне настання правових наслідків, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У той же час, як встановлено судовим розглядом та підтверджено матеріалами справи, орган податкової служби при складанні акту самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем, нікчемними.

Крім того, суд враховує і наступну обставину.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011р. у справі № 2а/0470/4683/11 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Укрліфт» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій - задоволено: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, які полягають у проведенні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Укрліфт» без витребування відповідної документації та виходу на місце фактичного провадження платником податків діяльності в результаті яких складено Акт №1011/23-307/36575169 від 05.04.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Укрліфт» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період січень 2011 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська щодо визнання правочинів товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Укрліфт» з контрагентами у січні 2011 року, такими, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених за період січень 2011 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були відкориговані на підставі Акту №1011/23-307/36575169 від 05.04.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Укрліфт» (код ЄДРПОУ 36575169) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період січень 2011 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013р., прийнятою за результатами апеляційного перегляду постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011р. у справі № 2а/0470/4683/11 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/4683/11 від 07.07.2011р. залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011р. у справі № 2а/0470/ 4683/11 визнано нечинною, провадження у справі № 2а/0470/ 4683/11 - закрито.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України також визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а/0470/ 4683/11 встановлено, що на момент розгляду справи № 2а/0470/4683/11 в апеляційній інстанції позивач не має статусу юридичної особи. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнав нечинною, закривши провадження у справі №2а/0470/4683/11.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2011р. у справі № 2а/0470/4683/11, якою визнано протиправними дії податкового органу, які полягають у проведенні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Укрліфт» без витребування відповідної документації та виходу на місце фактичного провадження платником податків діяльності в результаті яких складено Акт №1011/23-307/36575169 від 05.04.2011р., а також зобов'язано відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, що були відкориговані на підставі Акту №1011/23-307/36575169 від 05.04.2011р. про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Укрліфт» (код ЄДРПОУ 36575169) з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період січень 2011 року.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2.Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5.Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що правочин укладений позивачем з ТОВ «СП «Укрліфт» здійснений без мети настання реальних наслідків.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними договору, укладеного між ПП «Ройк» та ТОВ «СП «Укрліфт». Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємств-контрагентів позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.

Згідно із положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон №334/94-ВР) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон №334/94-ВР) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно із п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон №334/94-ВР) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним контрагентом - ТОВ «СП «Укрліфт».

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності ПП «Ройк» та ТОВ «СП «Укрліфт» і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до копії витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.06.2011р. та на час здійснення господарських операцій ТОВ «СП «Укрліфт» є зареєстрованим, відомості про юридичну особу підтверджені.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно сформовано податкове зобов'язання із врахуванням господарських операцій із ТОВ «СП «Укрліфт».

За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 5.1, п.5.3.9 ст. 5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підриємств» від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР (чинний на час проведення перевірки) (далі - Закон №334/94-ВР) суперечить встановленим по справі обставинам, а з огляду на відсутність порушення не підлягають застосуванню до позивача штрафні (фінансові) санкції..

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. за № 0001052320 прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011р. за № 0001052320 скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ройк» підлягають здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 29 грн. 55 копійок.

Керуючись 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Ройк» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р. за № 0001052320 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 14.06.2011р. за № 0001052320 у частині нарахування приватному підприємству «Ройк» сум податкового зобов'язання у розмірі 33751,00 грн. з яких 33750,00 грн. податкове зобов'язання за основним платежем та 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ройк» (код ЄДРПОУ 30507968) витрати зі сплати судового збору у розмірі 29,00 грн. (двадцять дев'ять гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили СуддяВ.В Ільков 22.05.2013р. В.В. Ільков