Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-1988/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р. Справа № 131130/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року у адміністративній справі №2а-1988/12/1370 за позовом ПАТ «Львівський жиркомбінат» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство «Львівський жиркомбінат» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2011р. №0001112304.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки є помилковими, а господарські зобов'язання між позивачем та його контрагентами виконані, що підтверджується відповідними первинними документами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 р. позов задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2011 р. № 0001112304.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді обставин справи. Зазначає, що позивачем належним чином не підтверджено фактичне отримання товарно - матеріальних цінностей, тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, судом першої інстанції правильно встановлені усі обставини у справі, тому просить скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 14.12.2011 р. №4367/23-4/00333598 «Про результати проведення зустрічної звірки ПАТ «Львівський жиркомбінат» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації за серпень 2011 р. при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Галицька торгова фірма» та було встановлено факт не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з ТзОВ «Галицька торгова фірма», їх виду, обсягу, якість та розрахунки за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. у зв'язку із порушенням п. п. 198.2., 198.3., 198.6., 200 ПК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 215, 228 ЦК України; завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень 2011 р. в сумі 99123,33 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці пізніші між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 99 123 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 30.12.2011р. №0001112304 з податку на додану вартість на 99123 грн. завищення від'ємного значення податку на додану вартість.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки, а реальність господарських операцій позивачем підтверджена відповідними первинними документами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТзОВ «Галицька торгова фірма» (постачальник) був укладений договір постачання №905-08 від 16.08.2011 р., за яким позивач зобов'язався придбати цукор - пісок. ТзОВ «Галицька торгова фірма» виписала накладні на поставку цукру на суму 594740 грн., у т.ч. ПДВ 99123,33 грн. Виконання договору позивач підтверджує додатковою угодою №1 від 17.08.2011 р., специфікацією №1 від 17.08.2011 р., видатковими накладними, податковими накладними, залізничними та товарно - транспортними накладними. Дані податкових накладних були належно включені позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому, товар був використаний у власній господарській діяльності, що підтверджується лімітними картками на відпуск сировини і матеріалів за серпень - жовтень 2011 року.

Заперечення відповідача щодо фактичного виконання умов договору ґрунтуються на тому, що відповідно до листа ДПІ у Франківському районі м. Львова від 25.11.2011 р. №27417/7/23-413, провести зустрічну перевірку ТзОВ «Галицька торгова фірма» неможливо через відсутність організації та посадових осіб за місцем знаходження та наявність у накладній залізниці запису про те, що платником є ВАТ «Гал - Експоком».

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки відповідача помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідачем не надано доказів безтоварності операцій, посилання на цю обставину ґрунтуються на припущеннях та на сумнівах, пов'язаних із наявною в базі даних відповідача інформацією.

Натомість позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій представлено договір постачання №905-08 від 16.08.2011 р., додаткову угоду №1 від 17.08.2011 р., специфікацію №1 від 17.08.2011 р., видаткові накладні, податкові накладні, залізничні та товарно - транспортні накладні. З наведених доказів вбачається, що позивачу було здійснено поставку 65,5 тонн цукру, з яких 64 тонни залізничним транспортом, а 1,5 тонни автомобільним транспортом.

Товар (цукор - пісок), що надійшов на адресу позивача, було оприбутковано позивачем у встановленому порядку і в наступному було використано в межах господарської діяльності та у оподатковуваних ПДВ операціях, а саме - використано при виготовленні майонезної продукції (виробництво якої є основним видом діяльності позивача) та при операціях з постачання якої позивачем у встановленому порядку були нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Так, оприбуткування товару відбулось на підставі відповідних видаткових, а також відповідної залізничної та товарно - транспортної, накладних з оформленням прибуткових ордерів №МЦПР-01805 (12) та №МЦПР-01825 (ГФ-000001 1) та відображені у бухгалтерському обліку позивача, про що свідчить відповідна оборотно-сальдова відомість по ТМЦ.

Надходження зазначеного цукру - піску, постачальником якого було ТзОВ «Галицька торгова фірма» також відображено і в Журналі №21 реєстрації приходу сировини та основних матеріалів, до якого внесено відповідні записи №200 та 207. Товар, що надходив залізницею, додатково відображено позивачем і у Журналі поступлення сировини по залізничній колії, про що зроблено відповідний запис 25.08.2011р.

Про придатність одержаної сировини до використання у виробництві на накладних 26.08.2011р. відповідальними особами позивача зроблені відповідні відмітки. Якість товару підтверджена відповідними документами.

Передання одержаного цукру - піску з ЦМС до майонезного цеху відображене у лімітних картах №1246 на серпень 2011 року, №1428 на вересень 2011 року та №1567 на жовтень 2011 року. Норма витрат цукру при виробництві майонезу залежить від виду майонезу та становить від 25 кг до 35 кг цукру на 1 т майонезу. Відповідно, місячна потреба цукру для виробництва майонезної продукції, як правило, коливається в межах 40 - 55 тон.

На виготовлену з використанням цукру - піску продукцію (майонез) центральною виробничою лабораторією позивача виписувались відповідні посвідчення. Готова продукція була реалізована з нарахуванням податку на додану вартість.

Таким чином, позивачем належними доказами доведено реальність здійснених господарських операцій.

Що стосується посилань апелянта на ту обставину, що у залізничній накладній платником зазначено ВАТ «Гал - Експоком», то таке підприємство виконувало роль експедитора даного товару, послуги якому було оплачено позивачем, та крім цього з цієї ж залізничної накладної вбачається, що постачальником товару є ТзОВ «Галицька торгова фірма», а одержувачем - позивач ПАТ «Львівський жиркомбінат».

Посилання відповідача на ту обставину, що ТзОВ «Галицька торгова фірма» відсутнє за місцезнаходженням, судом не береться до уваги, оскільки працівниками відповідача складено Акт про відсутність за місцезнаходженням у листопаді 2011 року, а це не може бути доказом відсутності зазначеної юридичної особи за місцезнаходженням у серпні 2011 року, коли здійснювались спірні господарські операції та не може бути доказом неможливості здійснення таких господарських операцій.

Відповідно до п. п. 198.1. - 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року у адміністративній справі №2а-1988/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 21.05.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер