Постанова

від 22.05.2013 по справі 912/324/13-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2013 року Справа № 912/324/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М.;

Верхогляд Т.А..

при секретарі судового засідання - Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод-фірма «Ось» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2013 р. по справі № 912/324/13-г (суддя Глушков М.С.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс МК», м. Запоріжжя

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод-фірма «Ось», м. Кіровоград

про стягнення 101 933,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2013 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс МК» задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Завод-фірма «Ось» на користь ТОВ «Альянс МК» заборгованість у сумі 101 933,14 грн., з яких: 80 000,00 грн. основного боргу, 6 082,19 грн. пені, 8 000,00 грн. штрафу, 7 850,95 грн. процентів за користування комерційним кредитом, а також 2 038,66 грн. судового збору.

Непогоджуючись з даним рішенням ТОВ «Завод-фірма «Ось» звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована не повним дослідженням судом першої інстанції всіх обставин справи та не застосуванні під час прийняття оскаржуваного рішення ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, а саме:

- судом першої інстанції не прийнято до уваги ступінь виконання боржником своїх зобов'язань, його майновий стан, інші інтереси боржника, та як наслідок суд не скористався своїм правом на зменшення розміру санкцій.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі просить суд відмовити позивачу у стягненні 18 % річних за користування кредитом.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.04.2013 р. у складі колегії суддів: Паруснікова Ю.Б. (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А., апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.05.2013 р. о 10:15 год.

У судове засідання призначене на 22.05.2013 р. належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи сторони учасники судового процесу, явку своїх представників не забезпечили ( а. с. 109-110).

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідність абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами та доповненнями) за змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Абзацом першим пункту 3.9.2. вищевказаної постанови визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка представників сторін учасників судового процесу у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

22.05.2013 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Судова колегія в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, розглянувши справу та перевіривши повноту, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 24.05.2012 р. між ТОВ «Альянс МК» (далі-позивач або продавець) та ТОВ «Завод-фірма «Ось» (далі - відповідач або покупець) укладено договір № 111 (далі-договір), за умовами якого (п. 1.1.) продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця металопродукцію, а покупець зобов'язується прийняти продукцію від продавця та оплатити її загальну вартість на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що номенклатура, асортимент, загальна кількість продукції, розмір партії, ціна за одиницю, сумарна вартість партії, умови і строки поставки передбачаються в рахунках-фактурах, накладних (заявках) або специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. п. 3.1. та 3.2. договору продукція поставляється партіями на умовах FCA - франко-перевізник, відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року або на умовах вказаних у специфікації.

Право власності на продукцію переходить від продавця до покупця в момент фактичної передачі продукції. Датою поставки продукції є дата видачі продавцем видаткової накладної.

Згідно п. 4.3., 4.4. договору, покупець здійснює 50 % попередню оплату вартості продукції, протягом трьох банківських днів з дати виставлення рахунку, якщо інший строк не обумовлено у рахунку. Решту у розмірі 50 % вартості продукції покупець сплачує протягом 10 календарних днів з дати поставки продукції. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування відповідних грошових коштів на рахунок продавця.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Альянс МК» відвантажило ТОВ «Завод-фірма «Ось» продукцію на загальну суму 633 688,16 грн., що підтверджується виставленими позивачем рахунками-фактури: № СФ-00303 від 24.05.2012 р., № СФ-00326 від 11.06.2012 р., № СФ-00339 від 21.06.2012 р. та № СФ-00354 від 16.07.2012 р. (а. с. 27-30); видатковими накладними: № РН-00283 від 25.05.2012 р., № РН-00309 від 12.06.2012 р., № РН-00319 від 26.06.2012 р., № РН-00338 від 18.07.2012 р. (а. с. 15-18), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств; довіреностями на отримання цінностей, виданих на Кривохижа Ю.В. № 235 від 24.05.2012 р., № 278 від 11.06.2012 р. та на Станового Ф.Ф. № 304 від 25.06.2012 р., № 349 від 17.07.2012 р. (а. с. 19-22).

Відповідач зі свого боку за поставлений товар розрахувався частково та з порушенням передбачених договором строків, що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку позивача (а. с. 31-40). Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем склала 80 000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.12.2012 р., який підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств (а. с. 41).

З метою досудового врегулювання спору, ТОВ «Альянс МК», направило на адресу відповідача претензію-вимогу № 507 від 18.01.2013 р. з вимогою погасити наявний борг за договором № 111 від 24.05.2012 р. у сумі 80 000,00 грн. протягом семиденного строку з дня отримання даної претензії (а. с. 42).

Вказану претензію представник відповідача отримав 22.01.2013 р. але відповіді на неї не надав, залишивши її без розгляду.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідність ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням того факту, що відповідачем на час розгляду справи не надано суду доказів сплати суми основного боргу за поставлений товар у розмірі 80 000,00 грн., а також враховуючи те, що ТОВ «Завод-фірма «Ось» визнає суму основного боргу у розмірі 80 000,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. п. 6.2. та 6.3 договору сторони погодились, що у випадку невиконання зобов'язань по оплаті продукції в обумовлений строк, покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми. Окрім штрафу, зазначеного в п. 6.2. договору, за несвоєчасну оплату вартості продукції покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 082,19 грн. пені за період прострочення оплати суми основного боргу з 30.07.2012 року по 30.01.2013 р., 10 % штрафу у сумі 8 000,00 грн. та 7 850,95 грн. відсотків за право користування комерційним кредитом у розмірі 18 % несплаченої суми за кожен день відстрочення, передбачених п. 6.6. договору.

У відповідність ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно положень ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно п. 6.6. договору, відповідно до якого при здійсненні оплати після строку, визначеного п. 4.3. цього договору, така оплата вважається відстроченою. При відстрочені оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування комерційним кредитом у розмірі 18 % несплаченої суми за кожний день відповідальності.

Розрахунки суми нарахування позивачем пені у розмірі 6 082,19 грн. за період з 30.07.2012 року по 30.01.2013 р., 10 % штрафу у сумі 8 000,00 грн. та 7 850,95 грн. 18 % за право користування комерційним кредитом з 30.07.2012 р. по 13.02.2013 р., перевірені колегією суддів, відповідають матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Апеляційні вимоги скаржника щодо не застосування судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

В силу ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним нормам відповідач, звернувшись до суду із заявою про зменшення розміру стягуваної з нього пені, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Одне лише посилання на складні умови господарювання, на наявність великої кількості робочих місць та заборгованості по заробітної платі, тяжкий фінансовий стан підприємства (наявна поточна дебіторська заборгованість у розмірі 637 тис. грн.) не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Апеляційні вимоги скаржника щодо відмови позивачу у стягненні 18 % річних за користування кредитом, колегією суддів також відхиляються, оскільки сторони самостійно на власний розсуд обумовили у договорі сплату такого роду відсотків у випадку порушення передбачених договором зобов'язань.

З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційних скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2013 р. по справі № 912/324/13-г слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод-фірма «Ось» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.04.2013 р. по справі № 912/324/13-г без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 23.05.2013 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд