Ухвала

від 03.03.2009 по справі 22-50/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-50/2009 Головуючий у 1-й

інстанції: Льон С

Справа № 22-50/2009                           Головуючий у 1-й

інстанції: Льон С.М.

Категорія:  34                                       

Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                 3 березня 2009

року        Колегія суддів судової палати

в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                 Белінської І.М.(головуючої),

                 Гайсюка О.В.,

                 Чорнобривець О.С.,

при секретареві - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда

від 14 жовтня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про

відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИЛА:

                 У грудні 2003 року

Олійник Олексій Олексійович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про

відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

                 В обгрунтування

позовних вимог зазначав, що 18 вересня 2003 року о 20 год10хв. на

вул.Олександрійське шосе у м.Кіровограді біля АЗС (навпроти аєропорту) з вини

відповідача, який, керуючи автомобілем “Тойота Лендкрузер Європа”

(реєстр.НОМЕР_1), грубо порушив п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, а саме:

не впевнившись у безпеці руху та не пропустивши попутний транспорт, почав

поворот наліво з крайньої правої смуги руху у безпосередній близькості від

автомобіля “Мерседес Бенц-280” (реєстр.НОМЕР_2), яким керував він (позивач),

рухаючись у цей час по лівій смузі руху у попутному напрямку у бік м.Знам”янки,

- чим створив для нього аварійну ситуацію, що позбавило його технічної

можливості уникнути зіткнення з автомобілем відповідача. В результаті ДТП був

пошкоджений належний йому автомобіль “Мерседес Бенц-280”.

                   Посилаючись на ці

обставини, просив стягнути з відповідача    

109 746 гривень у відшкодування завданої матеріальної шкоди та 10 000

гривень - у відшкодування моральної шкоди.

                   В подальшому

ОСОБА_2 доповнив позов вимогами до відповідача ОСОБА_3, як власника автомобіля

“Тойота Лендкрузер Європа” (реєстр.НОМЕР_1), про стягнення з нього 2 000

гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та зменшив

розмір суми, яку просив стягнути з ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, до

8 000 гривень.

                   ОСОБА_3 подав зустрічний позов про

стягнення з ОСОБА_2 17 716 гривень у відшкодування матеріальної та 10 000

гривень - моральної шкоди, завданої йому внаслідок ДТП. Зазначав, що саме з

вини ОСОБА_2, який у порушення ПДР рухався з перевищенням швидкості, проявив

неуважність під час руху, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої

був пошкоджений належний йому автомобіль “Тойота Лендкрузер Європа”

(реєстр.НОМЕР_1), яким керував ОСОБА_1.

                    Рішенням

Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14 жовтня 2008 року позов

задоволено частково: з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 109 746 гривень у

відшкодування завданої матеріальної шкоди, 8 000 гривень - моральної та 6 000

гривень витрат на правову допомогу адвоката; в задоволенні позову до ОСОБА_3 -

відмовлено.

                   Ухвалою суду від

14 жовтня 2009 року зустрічна позовна заява залишена без розгляду через

повторну неявку ОСОБА_3 у судове засідання без поважних причин.

                   В апеляційній

скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове

рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Вказує на недоведеність

обставин справи щодо його вини у скоєнні ДТП, які суд вважав встановленими, на

невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм

матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення

справи.

                   Заслухавши

пояснення сторін, дослідивши докази, обговоривши доводи апеляційної скарги,

колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення

суду - залишенню без змін з таких підстав.

                  Задовільняючи позов

ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив, що саме з вини ОСОБА_1, який керував

автомобілем “Тойота Лендкрузер Європа”, що належав ОСОБА_3, і не виконав вимог

п.п. 2.3, 10.1, 10.4, 10.6 Правил дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна

пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль “Мерседес

Бенц-280” а самому позивачу завдана матеріальна шкода в розмірі дійсної

вартості автомобіля на час ДТП.

                  Такий висновок

грунтується на повному та всебічному з”ясуванню обставин, що мають значення для

справи, належній оцінці доказів. Перевірка матеріалів справи не дає підстав

ввжати, що дослідження та оцінка доказів судом першої інстанції була здійснена

з порушенням вимог ст.ст.179, 189, 212 ЦПК України. Висновок комісійної

судово-автотехнічної експертизи №15674 від 27.01.2006 року, проведеної в ході

досудового слідства по кримінальній справі, порушеній проти ОСОБА_2 за ознаками

вчинення злочину, передбаченого ч.1ст.286 КК України, на підставі якого,

зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини відповідача

у вчиненні ним неправомірних дій (порушенні ПДР) та  заподіянні внаслідок цього матеріальної та

моральної шкоди позивачу, оголошувався судом у судовому засіданні 14.10.2008

року, про що свідчить журнал судового засідання.

                  Безпідставними є

доводи апеляційної скарги про порушення судом правил ч.4ст.61 ЦПК України,

оскільки предметом дослідження судом першої інстанції були висновки судових

автотехнічних експертиз, проведених в ході розслідування та розгляду зазначеної

кримінальної справи, а не судові рішення (вирок, ухвали) в цій справі. Та

обставина, що суд, який розглядав цивільну справу, дійшов таких же висновків

щодо доведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП що і суди, які розглядали

кримінальну справу, не є порушенням норм процесуального права.

                Застосування до

спірних правовідносин норм ЦК України (2003 року), який набрав чинності з

1.01.2004 року, є формально неправильним, оскільки відповідно до п.4

Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до

цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Проте, враховуючи,

що підстави відповідальності за заподіяння майнової та моральної шкоди, у тому

числі і у випадку, коли така шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки,

визначені статтями 440, 440-1, 450 ЦК (1963р.), які слід було застосовувати при

розгляді даної справи, є аналогічними, які застосував суд, пославшись на  відповідні норми ЦК України 2003р. як на

підставу для задоволення позову, - таке порушення, відповідно до ч.2ст.308 ЦПК

України, не є підставою для скасування правильного по суті і справедливого

рішення суду.

               Як видно з матеріалів

справи (а.с. 222- 225) суд повідомив сторін, у тому числі і ОСОБА_1, про час та

місце розгляду справи, який було відкладено 16.09.2008 року на 14.10.2008 року

у зв”язку із неявкою в судове засідання відповідачів без поважних причин (

а.с.219-221). Згідно із ч.1ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть

участь у справі, зобов”язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання

(перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи, У

разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова

повістка надсилається на останню відому судові адресу  і вважається доставленою, навіть якщо особа

за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.  З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він не

отримав повістку на 14.10.2008 року, оскільки був за кордоном. Проте, зважаючи

на те, що він не повідомив суд про зміну свого місцезнаходження, слід вважати,

що про час і місце судового засідання він був повідомлений належним чином.

                Наведене свідчить про те, що суд першої

інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального

права, а доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та

процесуального права при вирішенні даної справи, на думку колегії суддів, є

безпідставними.  За таких обставин,

відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а

рішення - залишенню без змін.

                На підставі

викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія

суддів

УХВАЛИЛА:

               Апеляційну скаргу

ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14

жовтня 2008 року - залишити без змін.

              Ухвала набирає законної

сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до

Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної

сили.

ГОЛОВУЮЧА  СУДДЯ:                                                   

Белінська І.М.

      СУДДІ:                                                                           

Гайсюк О.В.

Чорнобривець О.С.