Ухвала

від 16.05.2013 по справі 2а-16557/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16557/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укрспецконструкція» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Укрспецконструкція» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Укрспецконструкція» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003322220 від 29.08.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Позивача з питань достовірності та повноти відображення даних податкової накладної в декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року, за результатами якої складено акт №314/22-205/31030585 від 17.08.2012 року.

В ході перевірки Відповідачем виявлені порушення Позивачем п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в результаті чого завищено суму податкового кредиту на 148 000,00 грн за квітень 2012 року.

За результатами перевірки 29.08.2012 року Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003322220, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 222 000,00 грн, в тому числі, за основним платежем 148 000,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 74 000,00 грн.

30.01.2012 року між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» (Постачальник) укладено договір поставки товарів №3001, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю товар, а Покупець - прийняти у власність і оплатити товар на умовах, що передбачені Договором. За кожну поставлену партію товару Постачальник зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну, що зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання умов договору ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» виписано на користь Позивача податкову накладну №1397 від 27.04.2012 року на суму податку на додану вартість 74 000,00 грн та податкову накладну №1396 на суму податку на додану вартість 74 000,00 грн, а всього на загальну суму 148 000,00 грн.

Вказана сума при здійсненні бухгалтерського обліку включена Позивачем до складу податкового кредиту.

Отже, вперше спірна сума податкового кредиту в розмірі 148 000,00 грн сформована Позивачем за податковими накладними №1396 та №1397.

Проте, вказані податкові накладні не були зареєстровані ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем у підтвердження правомірності формування ним податкового кредиту в сумі 148 000,00 грн надано Відповідачу 16 податкових накладних, виданих також ТОВ «Бізнестандарт ЛТД», на суму податку на додану вартість 9 250,00 грн, що в сукупності також складає 148 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою збереження права Позивача на податковий кредит в сумі 148 000,00 грн, ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» замінив на користь Позивача накладні №1396 та №1397 на податкові накладні №№1958, 1966, 1967, 1968, 1969, 1970, 1971, 1972, 1959, 1960, 1961, 1962, 1963, 1964, 1965, 1973 з розбивкою податку на додану вартість в сумі 148 000,00 грн. на меншу суму, задля уникнення обов'язку реєстрації таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

26.06.2012 року Позивач надав Відповідачу письмові пояснення за №109 про те, що ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» допущена помилка, а податкові накладні за №1396 та №1397 дійсно не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, але включені до додатку №5 та податкового зобов'язання за квітень 2012 року. Про невнесення до Єдиного реєстру податкових накладних податкових накладних йому стало відомо лише з письмового запиту Відповідача від 18.06.2012 року, у зв»язку з чим Позивач був позбавлений можливості у встановлений законом строк подати скаргу на свого контрагента.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 вказаного Закону визначено перелік обов»язкових реквізитів, які повинні мати первинні та зведені облікові документи.

Отже, суми податку, внесені до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, не підлягають внесенню до складу податкового кредиту.

Крім того, такі податкові накладні не є первинними документами в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що також виключає можливість їх урахування при здійсненні бухгалтерського обліку господарської операції.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що Позивачем не надано належних доказів у підтвердження неможливості надати до податкової декларації за квітень 2012 заяву зі скаргою на контрагента - ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» про невключення останнім податкових накладних №1396 та 1397 до Єдиного реєстру податкових накладних, а тому Позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за квітень 2012 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укрспецконструкція» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 21 травня 2013 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.