Ухвала

від 17.05.2013 по справі 2а-13261/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 р. Справа № 126044/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання: Корнієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року по справі № 2а-13261/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шувар» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2011 року № 0001662321, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 374 570 гривень.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що податковий кредит по податку на додану вартість сформовано ним на підставі Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI. Господарські операції позивача з його контрагентом носили реальний характер, товар отриманий від ТзОВ «Алтваінвест», накладні, виписані контрагентом є дійсними, а згаданий контрагент є діючим підприємством, відповідно включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому вважає, що відповідач незаконно та безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування ПДВ та суму від'ємного значення ПДВ, яка при наявності -у платника податку дає йому право на бюджетне відшкодування ПДВ.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року позовні вимоги ТзОВ «Шувар» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 24 червня 2011 року № 0001662321.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Сихівському районі м.Львова Львівської області ДПС оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Шувар» відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Шувар»(код ЄДРПОУ 20777340) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків з ТзОВ «Алтваінвест» за березень 2011 року, на підставі направлення від 07.06.2011 року № 428, виданого ДПІ у Сихівському районі м. Львова. За результатами перевірки, відповідачем складено акт про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Шувар» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків з ТзОВ «Алтваінвест» за березень 2011 року №1202/23-209/20777340. Перевіряючими встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, що виявилося в завищенні значення р.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22 - рядок 23)» на суму 374570,00 грн. На підставі даного акта перевірки, ДПІ в Сихівському районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 червня 2011р. №0001662321, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 374570,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишені без задоволення, а рішення податкового органу без змін.

Задовольняючи адміністративний позов ТзОВ «Шувар», суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про нікчемність угод укладених між позивачем і ТзОВ «Алтваінвест» є безпідставними, оскільки реальність здійснення господарських операцій між ними підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Алтваінвест»(Продавець) та ТзОВ «Шувар»(Покупець») 12.08.2010 року укладено Договір №12-08/10 (з змінами внесеними додатковою угодою від 04.01.2011р. року №1), відповідно до якого ТзОВ «Алтваінвест» зобов'язалося продати, а ТзОВ «Шувар»придбати у власність та оплатити товар відповідно до видаткових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, одним із основних видів діяльності ТзОВ «Шувар» є оптова торгівля шкурами та шкірою, про що відображено в Довідці АА №295286 Головного управління статистики у Львівській області від 23.06.2010р.

На виконання умов вищевказаного договору від 12.08.2010 року №12-08/10, ТзОВ «Алтваінвест» здійснювало поставку товару двома етапами: 14 березня 2011 року передало ТзОВ «Шувар» за видатковою накладною №РН- 0000008 напівфабрикат краст шкір ВРХ в кількості 2532,37 кв.м загальною вартістю 1577099,26 грн., в тому числі ПДВ 262849,88 грн. та 31 березня 2011 року ТзОВ «Алтваінвест» передало ТзОВ «Шувар» за видатковою накладною №РН-0000014 напівфабрикат із шкір Вет-Блу ВРХ вагою 4860 кг загальною вартістю 670320,98 грн., в тому числі ПДВ 111720,16 грн.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з нормами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). Відповідно до ст.662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Податковий орган стверджує про те, що господарські операції між ТзОВ «Шувар» та ТзОВ «Алтваінест» фактично не відбулися, а тому є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а спрямовані лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку з відображенням їх змісту в первинних документах.

Зокрема, податковий орган вважає, що отримання товарно-матеріальних цінностей при використанні автоперевезень повинні підтверджуватися товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що таке твердження не знаходить свого правового обґрунтування та спростовується зібраними у справі доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2011 року між ТзОВ «Шувар»та ТзОВ «Західресурс» укладено договір комісії №002/2011, відповідно до якого ТзОВ «Західресурс» як комісіонер зобов'язувався за дорученням та в інтересах ТзОВ «Шувар», але від свого імені, здійснити продаж напівфабрикату «Краст» за межі митної території України. На підставі вказаного договору ТзОВ «Шувар» передало ТзОВ «Західресурс» шкіру «Семіфінішний краст» з ВРХ загальною вагою 2437 кг, що підтверджується актом приймання-передачі товару №001/2011 від 16 березня 2011 року.

Також, ще 11 березня 2010 року між ТзОВ «Шувар» та ТзОВ «Західресурс» укладено аналогічний договір комісії №003/2011 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого ТзОВ «Західресурс» як комісіонер зобов'язувався за дорученням та в інтересах ТзОВ «Шувар», але від свого імені, здійснити продаж напівфабрикату вет-блу / вет-вайт із шкур ВРХ за межі митної території України. На підставі вказаного договору ТзОВ «Шувар» передало ТзОВ «Західресурс» Вет-блу із шкур ВРХ загальною вагою 4860 кг та площею 1126,13 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі товару №002/2011 від 12 квітня 2011 року.

В подальшому, як підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «Західресурс» здійснило продаж отриманого товару за митну територію України, що підтверджується вантажними митними деклараціями №206040000/2011/001040 та №206040000/2011/001428, в графі 9 яких (відповідно до умов договорів комісії) зазначено власника вантажу ТзОВ «Шувар».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач не був учасником транспортного процесу, який відбувся в результаті виконання операцій з поставки шкір ВРХ за митну територію України. Оскільки, відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року №363, учасниками транспортного процесу є вантажовідправник (будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення, в даному випадку це ТзОВ «Західресурс»), вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку (в даному випадку Соnсегіа Pegaso S.p.A. та Honour Faith Trading Limited), експедитор з перевезення вантажів (працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів), замовник (вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів), перевізник (особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування).

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає, що оскільки, відповідно до укладених договорів, всі дії по транспортуванню ТМЦ взяв на себе Комісіонер (ТзОВ «Західресурс»), який і вчинив їх від свого імені, то ТТН не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку для ТзОВ «Шувар», а такими є видаткові накладні і акти приймання-передачі, які й були надані при перевірці.

Колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими доводи апелянта, що Договір, який укладений позивачем з ТзОВ «Алтваінвест» є нікчемним, оскільки реальність здійснення господарських аперацій підтверджується первинними документами та вказані договори не визнавалися в судовому порядку недійсними, неукладеними чи розірваними.

Відповідно до вимог п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Згідно з відомостями ДПС України, ТзОВ «Алтваінвест» є платником податку на додану вартість, а отже має право складати податкові накладні.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів.

Законодавством України не пов'язано право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця, тому ТзОВ «Шувар» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства вищезазначеними контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції, що оскільки ТзОВ «Шувар» під час проведення перевірки надало перевіряючим податкові накладні, які свідчать про наявність податкового кредиту, платіжні доручення, що підтверджують факт сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів у платника податку ТзОВ «Алтваінвест», вищезгадані договори, то податковим органом безпідставно зроблено висновок про зменшення податкового кредиту на суму 374 570 гривень.

Крім цього, згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року по справі № 2а-13261/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 22.05.2013 року

Головуючий суддя І.І. Запотічний

Судді О.І.Довга

М.В.Костів