Рішення

від 30.04.2013 по справі 910/6359/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6359/13 30.04.13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Супремо»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімейт Груп»

про стягнення 231 626,17 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники сторін:

від позивача Мартиненко А.С. (за довіреністю)

від відповідача Павленко Д.П. (директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Супремо» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімейт Груп» про стягнення 231 626,17 грн., а саме: 209 440,33 грн. основного боргу, 18 477,20 грн. пені та 3 708,64 трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору постачання товарів № 23/03 від 23.03.2012 р. щодо своєчасності та повноти оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6359/13 та призначено її до розгляду на 23.04.2013 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав документи на виконання ухвали суду від 04.04.2013 р. Представник відповідача надав документи на для приєднання до матеріалів справи. Суд оголосив перерву до 30.04.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

30.04.2013 р. через канцелярію суду представник позивача надав уточнений розрахунок ціни позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав додаткові докази для приєднання до матеріалів справи. Представник відповідача визнав позовні вимоги частково та надав відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Супремо» та товариством з обмеженою відповідальністю «Алтімейт Груп» було укладено договір постачання товарів № 23/03 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник передає, а покупець приймає й оплачує на умовах і в порядку, визначеному даним договором, продукти харчування, що поставляються (далі - товар) в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у накладних, що свідчать про прийом-передачу товару від постачальника до покупця, і які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що покупець сплачує за поставлений товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з квітня 2012 р. по листопад 2012 р. відповідач поставив товар відповідачу на загальну суму 539 960,33 грн. Даний факт підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами та податковими накладними, наявними в матеріалах справи.

У свою чергу, відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати товару частково та сплатив лише 344 600 грн. Це підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, на даний час існує заборгованість перед позивачем, яка дорівнює 195 360,33 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за договором 23/03 від 23.03.2012 р. в розмірі 195 360,33 грн. перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача основний борг в сумі 209 440,33 грн.

Судом встановлено, що при визначенні розміру основного боргу позивачем не враховані оплати відповідача згідно з платіжними дорученнями № 667 від 17.01.2013 р., № 690 від 06.02.2013 р., № 55 від 20.02.2013 р., № 70 від 20.02.2013 р., № 728 від 20.03.2013 р. № 755 19.04.2013 р., № 756 від 24.04.2013 р., № 760 від 26.04.2013 р. на загальну суму 14 080 грн.

Таким чином, на момент ухвалення рішення відсутній предмет спору в частині основного боргу на розмірі 14 080 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовної заявою 02.04.2013 р.

На підставі викладеного вище, в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу, який фактично сплачений відповідачем платіжними дорученнями № 755 від 19.04.2013 р. на суму 1 000 грн., № 756 від 24.04.2013 р. на суму 4 000 грн., № 760 від 26.04.2013 р. на суму 1 500 грн. на загальну суму 6 500 грн. провадження необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу який фактично сплачений відповідачем платіжними дорученнями № 667 від 17.01.2013 р. на суму 2 000 грн., № 690 від 06.02.2013 р. на суму 4 000 грн., № 55 від 20.02.2013 р. на суму 220 грн., № 700 від 20.02.2013 р. на суму 360 грн. та № 728 від 20.03.2013 р. на суму 1 000 грн. на загальну суму 7 580 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору до порушення провадження у справі, необхідно відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 447,20 грн.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.1.3 Договору за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченого товару.

Таким чином, позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача пеню. З огляду на те що позивачем не враховані всі сплати відповідача заборгованості, суд зробив власний перерахунок пені за подвійною обліковою ставкою НБУ та встановив, що до стягнення підлягає 18 464,05 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 13,15 грн. необхідно відмовити.

Щодо стягнення трьох процентів річних суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних заявлені правомірно. Враховуючи те, що позивачем не враховані всі сплати відповідача заборгованості, суд зробив власний перерахунок трьох процентів річних та встановив, що до стягнення підлягає 3 706,01 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 195 360,33 грн., пені в сумі 18 464,05 грн. та 3 706,01 грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 6 500 грн. провадження припинено. В задоволенні іншої частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алтімейт Груп» (02232, м. Київ, вул. Милославська, 5, оф. 335, код 37053875) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Супремо» (02232, м. Київ, вул. Милославська, 5, оф. 335, код 37880573) 195 360 (сто дев'яносто п'ять тисяч триста шістдесят) грн. 33 коп. основного боргу, 18 464 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 05 коп. пені, 3 706 (три тисячі сімсот шість) грн. 01 коп. трьох процентів річних та 4 480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 6 500 грн. провадження припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 24.05.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова