Постанова
від 22.07.2013 по справі 910/6359/13
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 910/6359/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: Мартиненко А.С.- директор.

Від відповідача: Мошин І.В.- представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімейт Груп"

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2013 року

у справі № 910/6359/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Супремо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімейт Груп"

про стягнення 231 626,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Супремо" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімейт Груп" про стягнення 231 626,17 грн., з яких 209 440,33 грн. основного боргу, 18 477,20 грн. пені та 3 708,64 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання товарів № 23/03 від 23.03.2012 р. щодо оплати за поставлені позивачем товари.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.04.2013 року у справі № 910/6359/13 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімейт Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Супремо" (195 360 (сто дев'яносто п'ять тисяч триста шістдесят) грн. 33 коп. основного боргу, 18 464 (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 05 коп. пені, 3 706 (три тисячі сімсот шість) грн. 01 коп. трьох процентів річних та 4 480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 61 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилається на те, що позивачем було поставлено відповідачу неякісний товар, у зв'язку з чим відповідач запропонував позивачу повернути вказаний товар, однак позивач на цю пропозицію не відреагував.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Супремо" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтімейт Груп" (покупець) було укладено договір постачання товарів № 23/03, за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує на умовах і в порядку, визначеному даним договором, продукти харчування, що поставляються (товар) в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у накладних, що свідчать про прийом-передачу товару від постачальника до покупця, і які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що якість Товару повинна відповідати вимогам чинного законодавства та підтверджуватися документами про якість, що додаються до кожної поставки.

Відповідно до п. 3.3. договору покупець приймає Товар у момент його передачі відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі згідно з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості», що затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6 та з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», що затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7.

У п. 3.4. договору сторони узгодили, що у випадку відсутності документів, що підтверджують якість Товару, або/та надання документів на Товар у вигляді, що не відповідає вимогам чинного законодавства, Покупець на власний розсуд має право:

3.4.1. відмовитися від приймання Товару або

3.4.2. прийняти Товар, за умови подальшого надання Постачальником відповідних документів, при цьому датою отримання партії Товару буде вважатися дата отримання Покупцем належних документів.

Згідно з п. 3.5. договору у випадку виявлення покупцем неякісного товару в межах термінів діючого законодавства, Постачальник зобов'язаний протягом 10 днів за свій рахунок замінити цей Товар на якісний чи повернути його вартість і розпорядитися неякісним Товаром.

У відповідності з п. 3.7. договору по узгодженню сторін, Покупець може повертати Постачальнику нереалізований Товар, термін придатності якого набігає до кінця. При цьому якщо Товар, що підлягає поверненню, Покупцем вже оплачений, Постачальник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту повернення Товару, сплатити Покупцю повну вартість повернутого Товару.

Пунктом 4.3. Договору сторони передбачили, що покупець сплачує за поставлений товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару.

У п. 5.5. Договору сторони передбачили, що Постачальник зобов'язаний забрати у Покупця нереалізований Товар, згідно домовленості, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання повідомлення від Покупця відповідно до п. п. З.7., 3.8. Договору.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору у період з квітня 2012 р. по листопад 2012 р. позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 539 960,33 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками обох сторін та податковими накладними (а.с. 24-51).

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, сплативши лише 344 600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 75-111), у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 195 360,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення з відповідача основний борг в сумі 209 440,33 грн.

Проте, встановлено, що при визначенні розміру основного боргу позивачем не враховані оплати відповідача згідно з платіжними дорученнями № 667 від 17.01.2013 р., № 690 від 06.02.2013 р., № 55 від 20.02.2013 р., № 70 від 20.02.2013 р., № 728 від 20.03.2013 р. № 755 19.04.2013 р., № 756 від 24.04.2013 р., № 760 від 26.04.2013 р. на загальну суму 14 080 грн.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на момент ухвалення рішення відсутній предмет спору в частині основного боргу на розмірі 14 080,00 грн.

За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абз. 1 п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У абзаці 4 п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовної заявою 02.04.2013 р.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу, який фактично сплачений відповідачем платіжними дорученнями № 755 від 19.04.2013 р. на суму 1 000 грн., № 756 від 24.04.2013 р. на суму 4 000 грн., № 760 від 26.04.2013 р. на суму 1 500 грн. на загальну суму 6 500 грн. провадження необхідно припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу, який фактично сплачений відповідачем платіжними дорученнями № 667 від 17.01.2013 р. на суму 2 000 грн., № 690 від 06.02.2013 р. на суму 4 000 грн., № 55 від 20.02.2013 р. на суму 220 грн., № 700 від 20.02.2013 р. на суму 360 грн. та № 728 від 20.03.2013 р. на суму 1 000 грн. на загальну суму 7 580 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору до порушення провадження у справі, необхідно відмовити.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем було поставлено відповідачу неякісний товар, у зв'язку з чим відповідач запропонував позивачу повернути вказаний товар, однак позивач на цю пропозицію не відреагував, з наступних підстав.

Як зазначалось вище, у п. 3.3. договору сторони передбачили, що покупець приймає Товар у момент його передачі відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі згідно з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості», що затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6 та з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», що затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 р. № П-7.

Відповідно до п. 14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектності продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Пунктом 16 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» передбачено, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Одержувач, також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі. У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника іногороднього виготовлювача (відправника) для участі в прийманні продукції за якістю і комплектності та складання акта є обов'язковою.

При одногородній поставці виклик представника виготовлювача (відправника) і його явка для участі у перевірці якості та комплектності продукції та складання акта є обов'язковими.

Згідно з п. 17 зазначеної Інструкції у повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), має бути зазначено: а) найменування продукції, дата і номер рахунку-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отримана; б) основні недоліки, виявлені в продукції; в) час, на який призначена приймання продукції за якістю або комплектності (в межах встановленого для приймання терміну); г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

У п. 18. зазначеної Інструкції встановлено, що повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути спрямоване (передано) йому по телеграфу (телефоном) не пізніше 24 год., а щодо швидкопсувної продукції негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші строки не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до вимог Інструкції не повідомив позивача про неякісність товару.

Судовою колегією встановлено, що відповідач направляв листи засновникам позивача, які згідно Статуту не здійснюють господарську діяльність товариства та не укладали договір купівлі-продажу (поставки).

Окрім того, як зазначено вище, у п. 3.5. договору встановлено, що у випадку виявлення покупцем неякісного товару в межах термінів діючого законодавства, Постачальник зобов'язаний протягом 10 днів за свій рахунок замінити цей Товар на якісний чи повернути його вартість і розпорядитися неякісним Товаром.

Встановлено, що відповідач, встановивши неякісність товару, зобов'язаний був повідомити про це позивача та чітко викласти своє прохання щодо заміні товару чи про повернення його вартості, що, як свідчать матеріали справи, відповідачем зроблено не було.

Щодо посилань апелянта на те, що він звертався до засновників позивача про повернення товару, термін придатності якого набігає до кінця, судова колегія вважає, що такі посилання також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не ставив до відома позивача про наявність такого товару, не звертався до нього з проханням прийняти такий товар та відповідною накладною не повертав товар.

Отже, судова колегія приходить до висновку про те, що відповідач не довів неякісність товару та наявність у нього товару із закінченим терміном придатності.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості через невиконання відповідачем умов договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 195 360,33 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 708,64 грн. 3% річних.

Однак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, перерахувавши суму 3% річних за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 3 706,01 грн.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1.3 Договору за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченого товару.

Встановлено, що позивачем нараховано відповідачу 18 477,20 грн. пені.

Однак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, перерахувавши суму пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних у розмірі 18 464,05 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом вірно дотримано положення статті 49 ГПК України щодо покладення судового збору на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтімейт Груп" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2013 року у справі № 910/6359/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/6359/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення22.07.2013
Оприлюднено31.07.2013
Номер документу32694690
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/6359/13

Постанова від 22.07.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Коршун Н.М.

Ухвала від 05.07.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Коршун Н.М.

Рішення від 30.04.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Удалова О.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні