Постанова

від 23.05.2013 по справі 5006/11/160/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.05.2013 р. справа №5006/11/160/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А. при секретарі судового засідання за участю представників: Лосич Т.С. від позивача:не з'явились від відповідача:Коцуренко О.Ю. - довіреність від 09.04.2013 року №40 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2013 року у справі№ 5006/11/160/2012 (Головуючий суддя: Соболєва С.М., судді: Осадча А.М., Сич Ю.В. за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант», м. Одеса доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце»,м. Донецьк простягнення заборгованості в сумі 121477 грн. 47 коп. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце» грошових коштів в розмірі 121477 грн. 47 коп., в тому числі: 109856 грн. 52 коп. - сума основного боргу, 4666грн. 91 коп. - сума пені, 933 грн. 38 коп. - 3% річних та 6020 грн. 66 коп. - заборгованість за мировою угодою від 11.06.2012 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.03.2013 року по справі №5006/11/160/2012 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант» основний борг за договором поставки від 01.01.2010 року №98 в розмірі 109856 грн. 52 коп., пеню в розмірі 4633 грн. 74 коп., 3% річних в розмірі 926 грн. 75коп., заборгованість за Мировою угодою від 11.06.2012 року в розмірі 6020 грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2427 грн. 11 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване частковою обґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведена наявність замовлення відповідачем товару за договором поставки від 01.01.2010 року №98, та крім того, в наданих позивачем видаткових накладних назва отримувача зазначена - «Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонце»», тоді, як правильна назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце», - обов'язок щодо оплати товару за договором поставки від 01.01.2010 року №98 у відповідача відсутній.

Відповідач також зазначає, що не пов'язаний будь-якими строками по оплаті заявленої суми заборгованості стосовно затвердженої Мирової угоди, а тому строк щодо плати відповідних сум не настав.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач вказує на її безпідставність, вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача в судове засідання 22.05.2013 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника позивача нне тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце» (Покупець) 01.01.2010 року уклали договір поставки №98 з протоколом розбіжностей (далі - договір)(а.с.12,13).

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві сік в асортименті, томатну пасту та інші види продукції (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно п. 2.1., 2.2. договору Поставка товару здійснюється партіями. Асортимент та кількість Товару визначається у заявці Покупця, що узгоджується із продавцем. Поставка товару здійснюється на протязі 10 календарних днів з моменту отримання Продавцем заявки Покупця.

Відповідно до п. 2.4. договору прийом товару Покупцем підтверджує факт надання заявки, передбаченої п. 2.1. договору і позбавляє його права посилатися на не замовлення Товару, а також підтверджує факт повного виконання Постачальником своїх обов'язків за даним договором стосовно кожної партії Товару.

За умовами п. 2.5. договору прийом Товару за кількістю здійснюється у відповідності до товарної накладної, що підписується представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Розділом 4 договору сторони узгодили, що ціна товару встановлюється в українських гривнях. Оплата за отриману партію Товару здійснюється Покупцем Продавцеві у відповідності до п. 2.5. договору.

Строк дії договору визначений сторонами в розділі 9 договору, а саме, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Договір діє до 31.12.2011 року, у разі, якщо жодна із сторін, не пізніше ніж за місяць до закінчення дії договору, не заявлять про намір розірвати даний договір, він вважається пролонгованим на один рік.

Згідно п. 9.3. договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, вони не містять замовлення відповідача на товар, передбаченого п. 2.4. договору, в підтвердження факту передання товару відповідачу, позивачем надані в межах договору поставки, видаткові накладні на загальну суму 109856грн. 52 коп., а саме: від 28/04/2012 року № 298 на суму 30014грн. 16 коп., від 28.04.2012 року №299 на суму 30014 грн. 16 коп., від 31.05.2012 року №352 на суму 28809 грн. 00 коп., від 20.07.2012 року №438 на суму 21019 грн. 2 коп., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств (а.с. 8-11).

Факт отримання товару за договором поставки від 01.01.2010 року №98 представник відповідача в судовому засіданні не заперечував.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, позивач в повному обсязі виконав умови договору поставки від 01.01.2010 року №98, а відповідач умови відповідного договору щодо оплати послуг в строки, визначені договором та в повному обсязі, не здійснив, а тому вперше Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант» звернулось до Господарського суду Донецької області для врегулювання правовідносин в межах договору поставки від 01.01.2010 року №98.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.06.2012 року у справі №5006/15/44/2012 затверджено Мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квант» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце» (а.с. 17, 18).

За змістом Мирової угоди відповідач зобов'язався здійснити оплату простроченої суми боргу в розмірі 37587 грн. 71 коп., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача та компенсувати позивачеві витрати по сплаті судового збору, у зв'язку з пред'явленням позову та розглядом справи в Господарському суді Донецької області, в розмірі 3903 грн. 46 коп., всього до сплати належить сума в розмірі 41491 грн. 17 коп.

На час подання позову до господарського суду відповідач умови Мирової угоди не виконав та грошові кошти в повному обсязі позивачу не сплатив.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно Постанови Вищого господарського суду України «Про зміну способу виконання рішення» від 16.08.2007р. у справі №37/103 Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір.

Згідно п. 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального Кодексу України судами першої інстанції» у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Оскільки, ухвала господарського суду від 11.06.2012 року у справі №5006/15/44/2012, якою затверджена мирова угода сторін від 30.05.2012 року, не містить усіх даних (ознак та відомостей) щодо умов і строків виконання зобов'язання сторонами тощо, обов'язковість яких передбачена ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та наявність яких є необхідною умовою для набрання вказаною ухвалою суду статусу виконавчого документу, то така ухвала не є виконавчим документом для її виконання державною виконавчою службою, а тому Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Квант» правомірно заявлений позов про зобов'язання виконання зазначеної мирової угоди Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце».

Враховуючи надані до матеріалів справи копії платіжних доручень №949 від 28.08.2012року , №882 від 08.08.2012р., №789 від 17.07.2012р., №775 від 13.07.2012р., № 769 від 11.07.2012р., №770 від 11.07.2012р., №743 від 04.07.2012р.,№ 728 від 03.07.2012р., виписок за особовим рахунком Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Квант» у АТ «Укрсиббанк», накладної на повернення від покупця №36 від 26.07.2012р., у відповідача на момент розгляду справи наявна заборгованість перед позивачем складає в сумі 6020 грн. 66 коп.

Відпвоідна заборгованість Представником Відповідача по справі не спростовується, проте ним вказується, що за умовами затвердженої Мирової угоди він не пов'язаний строком виконання зобов'язання щодо оплати позивачеві передбаченої суми.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що сторони при укладанні Мирової угоди не визначили строк виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати грошових коштів, позивач 14.09.2012 року рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача направив лист-вимогу №14/09 (а.с.46).

Докази отримання відповідного листа-вимоги від 14.09.2012 року №14/09 та докази сплати відповідачем суми боргу в повному обсязі матеріали справи не містять та додатково суду не надані.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що строк виконання зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Квант» щодо сплати суми боргу за Мировою угодою від 30.05.2012 року в сумі 6020 грн. 66 коп. є таким що настав та підлягає виконанню, а вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем не надано, наявність заявленої до стягнення заборгованості ним не спростована.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором поставки від 01.01.2010 року №98 в сумі 109856 грн. 52 коп. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 6.2. договору за несвоєчасну оплату поставленого Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальникові, за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несвоєчасного товару за весь період такого прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового стягнення з відповідача 3% річних в сумі в загальній сумі 926 грн. 75 коп., враховуючи умови п. 4.2. договору та періоди прострочення оплати товару за видатковими накладними від 28.04.2012 року №298 на загальну суму 60028 грн. 32 коп., а саме з 04.06.2012 року; від 31.05.2012 року №352 на суму 28809 грн. 00 коп., а саме з 06.07.2012 року, від 20.07.2012 року №438 на суму 21019грн. 00 коп., а саме, з 25.08.2012 року, та 4633 грн. 74 коп. пені, та вважає правомірною відмову в частині стягнення суми 3 % річних в розмірі 6 грн. 63 коп. та пені в розмірі 33 грн. 17коп., у зв'язку з необґрунтованістю вимог у цій частині.

Доводи апелянта про невідповідність в договорі поставки від 01.01.2010 року №98 назви відповідача, а саме: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонце»», тоді, як правильна назва: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце», колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з договорі поставки та протоколі розбіжностей до нього зазначена назва «Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Сонце»», які підписані та скріплені печатками сторін, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце» без зауважень. Крім того, факт укладання договору не спростований відповідачем, підтверджується матеріалами справи та ухвалою господарського суду Донецької області від 11.06.2012 року у справі №5006/15/44/2012 року.

Колегія суддів, також звертає увагу на те, що видаткові накладні містять назву підприємства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сонце»», проте печатка на них належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, стосовного того, що суд першої інстанції не мав повноважень витребувати від ДПІ у Ленінському районі м.Донецька та ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька відомості стосовно відображення у податковому обліку зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце» щодо видаткових накладних №299 від 28.04.2012 року, №298 від 28.04.2012 року, №352 від 31.05.2012 року, №438 від 20.07.2012 року, контрагентом якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант» за договором №98 від 01.01.2010 року, проте це не вплинуло на вирішення справи по суті.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та підлягає залишенню в силі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1)Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сонце» на рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2013 року у справі №5006/11/160/2012- залишити без задоволення.

2)Рішення господарського суду Донецької області від 27.03.2013 року у справі №5006/11/160/2012 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційного господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т. А. Шевкова