Постанова

від 22.05.2013 по справі 918/142/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року Справа № 918/142/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Лесів Т.Й.

третя особа: представник Колбун Н.П.

відповідача: представник Ношкалюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні Системи і Технології" на рішення господарського суду Рівненської області від 20.02.13р. у справі № 918/142/13-г (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні Системи і Технології"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад"

про стягнення в сумі 4 628 грн. 90 коп.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 918/142/13-г судді Дужича С.П. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р.

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/142/13-г від 20.02.13р. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні Системи і Технології" 2 314 грн. 45 коп. та 860 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що, коли відповідачем повідомлено позивача в порядку визначеному Договором про надання послуг водовідведення №ІС-0011 про його дострокове розірвання та відмови від користування послугами з 01.12.2012 року, то відповідно, нарахування плати за послуги, надані згідно Договору з цього періоду є неправомірним, а відтак позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за надані послуги за листопад місяць 2012р. в сумі 2 314 грн. 45 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерні Системи і Технології" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20.02.13р. у справі 918/142/13-г в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суд зробив хибний висновок про правомірність розірвання договору в односторонньому порядку, також в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що відповідач не користувався послугами позивача в грудні 2012 р., оскільки інших мереж для водовідведення не існує.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 20.02.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.04.13 р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства (РОВКП ВКГ) "Рівнеоблводоканал".

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 20.02.13р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 01 січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерні Системи і Технології" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад" (споживач) укладено Договір про надання послуг водовідведення № ІС-0011 (далі по тексту постанови - Договір) (а.с. 7-10).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 Договору сторони встановили характер зобов'язання зважаючи на те, що внутрішня каналізаційна мережа споживача, безпосередньо під'єднана до зовнішнього збірного самопливного колектора, звідки стоки потрапляють до приймальної камери насосної станції, що є приватною власністю ФОП Лесіва Т.Й., замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати, у відповідності до умов даного договору, та за згодою ФОП Лесів Т.Й., роботи по водовідведенню та перекачуванню стоків, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1 Договору).

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до п.п. 13, 14 Договору тарифи на послуги водовідведення, ремонт каналізаційного колектору вказуються в акті виконаних робіт, погодженому сторонами, по факту виконання робіт. Розмір щомісячної плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання вказується в рахунках.

Згідно з п. 16 Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі за надані послуги справляються не пізніше 5-го числа кожного місяця, згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт.

Зазначений договір є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Матеріалами справи та поясненнями представників позивача і відповідача підтверджено, що договірні правовідносини із дня укладення договору до 30 жовтня 2012 року тривали без жодних порушень як зі сторони виконавця так і зі сторони споживача.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Поряд з тим, п. 36 Договору сторони визначили, що договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Окрім того, п. 37 Договору сторони погодили, що однією із умов, коли договір може бути розірваний достроково є "зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця".

Статтею 905 ЦК України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Порушення зобов'язань за Договором мало місце, починаючи з листопада місяця 2012 року, після того, як відповідач 05.11.2012р. звернувся до позивача з листом за №252, яким повідомив останнього про дострокове припинення договору з 01.12.2012 року у зв'язку із укладенням договору про водовідведення з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал".

Даний лист отримано уповноваженим представником позивача, про що свідчить підпис та відбиток печатки останнього, та це не заперечувалося і представником, який був присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції та в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

На думку споживача, уклавши договір про водовідведення з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", усі каналізаційні стоки мав відводити саме цей господарюючий суб'єкт, а не виконавець (позивач у справі), а відтак з моменту укладення такого договору та недопущенням подвійної оплати двом різним виконавцям за одну і ту ж послугу, підстав для оплати ні за листопад ні за грудень 2012 року у відповідача не має.

В силу статті 101 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Із матеріалів судової справи прослідковується що згідно Договору позивачем протягом листопада 2012 року - грудня 2012 року були надані послуги відповідачу по перекачуванню стоків, загальною вартістю 4628грн.90коп. На підтвердження своєї позиції, позивач посилається на акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ІС-0000001 та № ІС - 000152, а також рахунки № ІС-0000114 від 30.11.2012 року та № ІС-0000137 від 28.12.2012 року (а.с. 26-29). Зазначені акти та рахунки були направлені на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення.

Однак відповідач відмовився підписувати акти виконаних робіт та здійснювати оплату наданих послуг.

З метою повного з'ясування усіх обставин справи судом апеляційної інстанції до участі у справі було залучено РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник третьої особи підтвердила факт укладення договору між ТОВ "Рівнепобутприлад" з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" за №3232 від 01.01.2012р., згідно якого останній зобов'язаний приймати стічні води у комунальну каналізацію (в точці скиду їх у мережу комунального каналізаційного колектора), відводити та очищати їх. Наведені зобов'язання з боку РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" виконуються належним чином відповідно до умов договору. Також представник пояснила суду, що ТОВ "Інженерні системи і технології" надає лише послуги з транспортування стічних вод, тобто до централізованих мереж водовідведення РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал", а подальше відведення та очистка стічних вод здійснюється РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал".

Тому сторони, в даному випадку позивач і відповідач, мали б урегулювати питання транспортування стічних вод шляхом укладення відповідних угод на взаємовигідних та узгоджених умовах.

Зазначена позиція міститься і в акті розмежування балансової приналежності водопровідно-каналізаційних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 01.02.12 р., складеного і підписаного РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" та ТОВ "Інженерні Системи і Технології" з метою встановлення межі відповідальності за стан експлуатації зовнішніх водопровідно-каналізаційних мереж корпусів ливарного та пресохімічного по вул. Млинівській, 3, що належать ТОВ "Рівнепобутприлад".

Відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002р. № 403/6691 (далі по тексту - Правила приймання) стічними водами підприємств (у т. ч. установ, організацій незалежно від форм власності й відомчої належності - далі по тексту підприємства) вважаються усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).

Субабонентом, згідно згаданих Правил, є водокористувач, який одержує воду з міської водопровідної мережі або скидає стічні води в міську каналізаційну мережу через мережі абонента за укладеною з ним угодою та за погодженням з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал".

Отже, законодавець визначає порядок урегулювання питання транспортування стічних вод шляхом укладення угод між підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів і субабонентами та погодження їх із РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал".

Оскільки між позивачем та відповідачем вже існували такі взаємовигідні та партнерські відносини, і їх розірвання ініціював відповідач із 01.12.12р., то у межах Договору за листопад місяць 2012 року останній зобов'язаний здійснити розрахунок за надані послуги.

В ході судових засідань суду апеляційної інстанції з'ясовано, що відповідач не заперечує суму заборгованості перед позивачем за надані послуги за листопад місяць 2012р. в сумі 2 314 грн. 45 коп., проте не визнає суму заборгованості за грудень 2012 р.

Що стосується вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги із посиланням на Договір за грудень 2012 року, то суд апеляційної інстанції вважає таку вимогу безпідставною, а висновок місцевого господарського суду в цій частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Як зазначалося вище у даній постанові, ініціював розірвання Договору відповідач своїм листом №252 від 05.11.2012р. із посиланням на п. 37 Договору.

А за змістом ст. 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідачем належним чином повідомлено позивача в порядку визначеному Договором про надання послуг водовідведення № ІС-0011 від 01.01.12 р. про його дострокове розірвання та відмови від користування послугами з 01.12.2012 року.

Таким чином із 01.12.2012р. Договір для сторін втратив чинність і посилання позивача на його норми для стягнення суми наданих послуг за грудень 2012 року є безпідставне. У цьому випадку нарахування плати за послуги, надані згідно Договору з цього періоду є неправомірним, а відтак, позовні вимоги судом першої інстанції правомірно задоволені в частині стягнення заборгованості за надані послуги за листопад місяць 2012р. в сумі 2 314 грн. 45 коп.

Колегія суддів розцінює надання таких послуг позивачем щодо відведення каналізаційних стоків та їх транспортування власними каналізаційними мережами як позадоговірні відносини, які підлягають захисту в окремому загальному порядку.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерні Системи і Технології" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 20 лютого 2013 року у справі №918/142/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/142/13-г повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.