Постанова

від 21.05.2013 по справі 815/979/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р.Справа № 815/979/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П. при секретаріКапустинська А.М.

за участю сторін: ТОВ «МД Груп Одеса»Андреєва В.В. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Одеса» на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Одеса» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.01.2013 р. № 0000152201, № 0000142201 та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.01.2013 р. № 0000152201, № 0000142201 та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою:

- Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29 січня 2013 року за № 0000142201 Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеса, яким ТОВ «МД Груп Одеса» нараховане грошове зобов'язання в розмірі 489551,00 грн., у тому числі за основним платежем 410706,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 78845 грн.;

- Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29 січня 2013 року за № 0000152201 Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеса, яким ТОВ «МД Груп Одеса» нараховане грошове зобов'язання в розмірі 320449,00 грн., у тому числі за основним платежем 255159,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 65290,00 грн.;

- Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеса вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результат перевірки ТОВ «МД Груп Одеса» оформленого актом № 106/22-3/34871676 від 15.01.2013 року, і поновити в ній дані, що містяться у наданих ТОВ «МД Груп Одеса» податкових звітах з податку на додану вартість за період з січня 2010 року по червень 2012 року;

- Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «МД Груп Одеса» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн., та 1147,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 23.11.2012 №1100/22-1, №1101/22-1, №1102/22-0, №1103/22-07, №1104/22-07, №1109/172, від 26.11.2012р. №1112/22-4, виданих ДПІ Суворовському районі м. Одеси, згідно із п.77.1 Податкового Кодексу України від та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, фахівцями податкового органу була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «МД Груп Одеса» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2012р.

Повідомлення про проведення перевірки від 18.10.2012 року №238 та направлення на проведення перевірки було вручено 26.11.2012 року під розписку ОСОБА_7, головному бухгалтеру ТОВ «МД Груп Одеса».

Перевірку проведено з відома директора підприємства ОСОБА_8 у присутності головного бухгалтера ОСОБА_7

За результатами даної перевірки були складено акт №106/22-3/34871676 від 15.01.2013 року та встановленні порушення п.п. 4.1.1., п.п. 4.1.6, п. 4.1. ст.. 4, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2. ст.. 5, п. п 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5, п.п 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, Наказу ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток та порядку її складання» від 29.03.2003 № 143, п. п. 14.1.11, п.п. 14.1.202, п.п. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.2, п.п. 135.4, п.п. 135.5.4, п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 410 706,00 грн. та п. 1.3, п. 1.7, п.п. 1.14 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст 3, п.п.4.5. ст..4, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р, та п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14, п. 140.2 ст. 140, п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.10 p., п. 6 Наказу ДПА України «про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. № 165 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 в результаті чого ТОВ «МД Груп Одеса» занижено податок на додану вартість на суму 255159,00 грн., у т.ч. за березень 2010 р. на суму 64013,0 грн., за липень 2010 р. на 19823,00 грн., за серпень 2010 на 21614грн., за вересень 2010 р. на 16249грн., за листопад 2010 р. на 70651,00 грн., за липень 2011 р. на 25177,00 грн., за серпень 2011 р. на 43633,00грн., за грудень 2011 р. на 6001,00 грн.

На підставі висновків, зазначених у акті перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013 р. № 0000142201, яким позивачу було нараховане грошове зобов'язання в розмірі 489551,00 грн., у тому числі за основним платежем 410706,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 78845 грн. та № 0000152201, відповідно, яким нараховане грошове зобов'язання в розмірі 320449,00грн., у тому числі за основним платежем 255159,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 65290,00 грн.

Не погодившись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.1999р. за №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталу підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується відповідними документами. Така ж позиція відображена і в листі за №742/11/13-11 від 02.06.2011р. Вищого адміністративного суду України.

Між позивачем та ТОВ «Стройремгруп - ЮВ», ПП «Торговий дім «Влад», ТОВ «Профстрой -2005», ТОВ «Метал Лайн» було укладено Договір простої письмової форми, згідно якого Позивач зобов'язувався поставити металопродукцію. Контрагенти позивача, на момент укладення правочинів, були юридичними особами, згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», мали статус платника ПДВ та як юридичні особи були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, а також були зареєстровані у встановленому законом порядку.

На підтвердження реальності операцій між ТОВ «МД Груп Одеса» та:

- ПП «Торговий дім «Влад» надано договір №10.01.00002 від 20.01.2010 року, рахунки-фактури № 010.00148 від 04.02.2010р., № 010.00261 від 24.02.2010р., видаткові накладні № 010.00140 від 04.02.2010, № 010.00252 від 25.02.2010, № 010.00253 від 25.02.2010р., № 010.00259 від 25.02.2010р., № 010.00262 від 26.02.2010р., № 010.00268 від 26.02.2010р. Отримання металопрокату за зазначеними рахунками та видатковими накладними підтверджується довіреністю № 100 від 04.02.2010р та довіреністю №142 від 25.02.2010р. Оплата отриманого металопрокату підтверджується платіжними дорученнями № 183 від 25.02.2010р, № 186 від 25.02.2010р, № 188 від 26.02.2010р., податковими накладними № 285 від 26.02.2010р., № 281 від 26.02.2010р., № 274 від 25.02.2010р., №267 від 25.02.2010р., № 266 від 25.02.2010р.;

- ТОВ «Профстрой - 2005» надано рахунок-фактуру № 010.00720 від 14.04.2010р., видаткові накладні № 010.00756 від 19.04.2010, № 010.00851 від 23.04.2010р. Отримання металопрокату за зазначеним рахунком та видатковими накладними підтверджується довіреністю № 231901 від 19.04.2010р та довіреністю № 232302 від 23.04.2010р. Оплата отриманого металопрокату підтверджується платіжними дорученнями № 668 від 20.04.2010р, № 666 від 16.04.2010р, № 673 від 23.04.2010р., податковими накладними № 915 від 23.04.2010р., № 904 від 23.04.2010р., № 803 від 19.04.2010р., № 797 від 16.04.2010р.;

- ТОВ «Метал Лайн» надано рахунки-фактури № 010.00171 від 01.07.2010р., № 010.00186 від 07.07.2010р., № 010.02057 від 23.07.2010р., видаткові накладні № 010.001674 від 01.07.2010р., №010.001778 від 08.07.2010р., № 010.001779 від 08.07.2010р., № 010.001969 від 26.07.2010р., № 010.001981 від 27.07.2010р., № 010.002006 від 29.07.2010р. Отримання металопрокату за зазначеними рахунками та видатковими накладними підтверджується довіреністю № 123 від 29.06.2010р та довіреністю №0152 від 26.07.2010р. Оплата отриманого металопрокату підтверджується платіжними дорученнями № 187 від 01.07.2010р, № 213 від 08.07.2010р, № 216 від 08.07.2010р., №313 від 26.07.2010р., № 318 від 27.07.2010р, № 320 від 27.07.2010р., податковими накладними № 1738 від 01.07.2010р., № 1840 від 08.07.2010р., № 1841 від 08.07.2010р., № 2041 від 26.07.2010р., № 2052 від 27.07.2010р., № 2078 від 29.07.2010р., № 1690 от 29.06.2010р.;

- ТОВ «Стройремгруп -ЮВ» надано рахунок-фактуру № 010.02172 від 04.08.2010р., видаткові накладні № 010.002089 від 05.08.2010р., № 010.02470 від 08.09.2010р. Отримання металопрокату за зазначеними рахунками та видатковими накладними підтверджується довіреністю № 360401 від 04.08.2010р та довіреністю № 360801 від 08.09.2010р. Оплата отриманого металопрокату підтверджується платіжним дорученням № 62 від 05.08.2010р., податковою накладною № 2161 від 05.08.2010р. з розрахунком;

- ТОВ «Атіс плюс» надано рахунки-фактури № 010.02748 від 06.09.2011р., № 010.02908 від 19.09.2011р., № 010.02973 від 22.09.2011р., видаткові накладні № 2582 від 13.09.2011р., № 2651 від 19.09.2011р., № 2707 від 23.09.2011. Отримання металопрокату за зазначеними рахунками та видатковими накладними підтверджується довіреністю № 24 від 09.09.2011р та довіреністю № 44 від 23.09.2011р., № 34 від 23.09.2011р. Оплата отриманого металопрокату підтверджується платіжними дорученнями № 24 от 09.09.2011р., № 44 от 23.09.2011р., № 34 от 23.09.2011р., податковими накладними № 121 от 09.09.2011р., № 290 от 23.09.2011р., № 229 от 19.09.2011р.

В Акті перевірки від 15.01.2013 року № 106/22-3/34871676 Відповідачем зроблено висновок про непідтвердження реальності господарської операції (а саме договору поставки), через відсутність у ТОВ «МД Груп Одеса» транспортної документації.

Разом з тим, нормативно-правові акти, що передбачають обов'язкове оформлення товарно-транспортних та залізничних накладних, регулюють відносини з перевезення товарно-матеріальних цінностей.

Однак, Позивач із Покупцями, відповідно до укладених Договорів, вступив у відносини з купівлі-продажу, що за своєю правовою природою відрізняються від відносин перевезення і не є тотожними.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За змістом пункту 11.1 цих Правил товарно-транспортна накладна є основним документами на перевезення вантажів.

Таким чином, товарно-транспортна накладна за встановленою формою є обов'язковою для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, а також для списання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.

Однак, зі змісту Договорів не випливає, що замовником поставки виступав Продавець (позивач у справі). Тобто ТОВ «МД Груп Одеса» не брало участі у відносинах з перевезення вантажу. Подання товарно-транспортних накладних за наявності первинних документів на підтвердження фактичного отримання та оплати товару (видаткової накладної, виписки з банківського рахунку тощо) не є обов'язковим у зв'язку з тим, що у даному спорі не оцінюється правомірність формування ТОВ «МД Груп Одеса» податкового кредиту за операцією з перевезення товарів.

Крім того, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до умов міжнародних Правил тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року термін EXW - Франко завод означає, що продавець вважається виконавшим свої обов'язки по постачанню, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Даний термін покладає, таким чином, мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинний нести усі витрати і ризики в зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

Відповідно до п.5.1, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2.1 п.п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються: Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

За підпунктом 5.3.9 (абзац 4), п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необґрунтованими також є висновки суду першої інстанції стосовно того, що металопродукція вважається безоплатно наданим товаром.

Так, судом не було взято до уваги визначення надане у п.п.1.23. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого, безоплатно наданими товарами є товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Таким чином, металопродукція не може вважатися такою, що надана безоплатно, оскільки була передана за договором купівлі-продажу, який за своєю юридичною природою є оплатним. На підтвердження цього, ТОВ «МД Груп Одеса» на розрахунковий рахунок отримало грошову компенсацію у вигляді коштів.

Виконання правочинів між Позивачем та ПП «Стройремгруп - ЮВ», ПП «Торговий дім «Влад», ТОВ «Профстрой-2005», ТОВ «Метал Лайн» підтверджується первинними документами та не може вважатись безоплатною фінансовою допомогою, у зв'язку з відсутністю товаротранспортних накладних. Тобто ТОВ «МД Груп Одеса» не було порушення п.п. 4.1.1. п.4.1 ст. 4 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року та правомірно не включено до складу валових доходів суму 569 422грн.

Згідно п.п. 4.1.1. п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Отже, Позивачем правомірно віднесено до складу валових доходів суми від продажу ТМЦ ТОВ «Метал-Лайн» (ЄДРПОУ 37066774), ПП «Торговий дім «Влад» (ЄДРПОУ 32508722), «Стройремгруп» (ЄДРПОУ 36919447), ТОВ «Профстрой-2005» код ЄДРПОУ 33568578 ТМЦ Покупцям у відповідних періодах.

Взаємовідносини з ПП «Еталон-Авто-Юг», щодо виконання ремонтних робіт автомобілю НОМЕР_3 підтверджуються рахунком-фактурою № СЧТ - 0000327 від 18.08.2010р., № СЧТ- 00000336 від 25.08.2010р., актами приймання - передачі виконаних робіт № ОУ від 31.08.2010р., № ОУ-0241 від 31.08.2010р, платіжними дорученнями щодо оплати наданих послуг № 1430 від 22.08.2010р., № 1456 від 02.09.2010р., податковими накладними № 29 від 21.08.2010р., № 34 від 31.08.2010р. На момент здійснення господарської операції ПП «Еталон-авто-Юг» являлось юридичною особою і зауважень щодо податкових накладних у Відповідача не було.

Щодо правомірності визначення Позивачем сум податкового кредиту, необхідно зазначити наступне.

Стосовно взаємовідносин ТОВ «МД Груп Одеса» та ТОВ «ТрансАгенство Метал», ТОВ ТК «Індустріал», ПП «КВВМПУ» суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на данні програмного продукту «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України та АРМ «Контрагенти».

Разом з тим, судом першої інстанції не були прийняті до уваги наданні позивачем наступні докази:

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТрансАгенствоМетал» надано договір № 01/090923 від 23.09.2009р., рахунки - фактури № ТМО-1356 від 16.07.2010р., № ТМО-1660 від 25.08.2010р., № ТМО-1670 від 26.08.2010р., № ТМО-1728 від 31.08.2010р., № ТМО-1747 від 01.09.2010р., № ТМО-1765 від 02.09.2010р., № ТМО-19253 від 29.09.2010р., видаткові накладні № ТМО-60965 від 16.07.2010р., № ТМО-61156 від 25.08.2010р., № ТМО-61162 від 26.08.2010р., № ТМО-61189 від 31.08.2010 p., № ТМО-61192 від 31.08.2010р., № ТМО-61246 від 09.09.2010р., № ТМО-61220 від 03.09.2010р., № ТМО-613110 від 30.09.2010р, сертифікати якості № 6530 від 22.04.2010р., № 7723-Л від 08.07.2010р., № 12096-Л від 08.08.2010р., № 3893-Л від 02.04.2010р., № 9408 від 23.08.2010р., № 9407 від 23.08.2010р., платіжні доручення № 213 від 16.07.2010 р., № 218 від 23.07.2010р., № 1444 від 26.08.2010р., № 1445 від 26.08.2010р., № 246 від 26.08.2010р., № 1450 від 31.08.2010р., № 253 від 02.09.2010р., № 1469 від 03.09.2010р., № 256 від 03.09.2010р., № 1543 від 29.09.2010р., податкові накладні № 60814 від 16.07.2010, № 60850 від 23.07.2010р., № 60979 від 25.08.2010р. з розрахунком-коригуванням, № 60982 від 26.08.2010р., № 60987 від 26.08.2010р., № 61009 від 31.08.2010р., № 61165 від 29.09.2010р., № 61031 від 02.09.2010р., № 61040 від 03.09.2010р., № 61034 від 03.09.2010р., № 61166 від 30.09.2010р., товарно-транспортні накладні № ТМО-34 від 16.07.2010 p., прийняв ОСОБА_9, дов. № 264 від 16.07.2010р. (власний транспорт), № ТМО-36 від 25.08.2010р., прийняв ОСОБА_9, дов. № 290 від 21.08.2010р. (власний транспорт), № ТМО-37 від 26.08.2010р., прийняв ОСОБА_9, дов. № 290 від 21.08.2010р. (власний транспорт), № ТМО-38 від 31.08.2010р., прийняв ОСОБА_9, дов. № 294 від 30.08.2010р. (власний транспорт), № ТМО-64 від 03.09.2010р., прийняв ОСОБА_9, дов. № 301 від 02.09.2010р.(власний транспорт), № ТМО-72 від 09.09.2010р., прийняв Шестак О.В., дов. № 303 від 07.09.2010р. (власний транспорт), № ТМО-41 від 30.09.2010р., прийняв ОСОБА_9, дов. № 322 від 29.09.2010р.(власний транспорт).

На підтвердження проведеної господарської операції надано перелік контрагентів, яким було реалізовано отриманий Товар, копія ліцензії на перевезення, фотографії складу для зберігання металопрокату.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2011 року по справі №2а-3174/11/1270 встановлено правомірність нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 рік ТОВ «ТрансАгенствоМетал» та зобов'язано Алчевську ОДПІ утриматись від використання у своїй діяльності, а також передачу іншим особам, складеного акту.

Щодо взаємовідносин з ПП «КВВМПУ» надано договір № 104-80 від 19.10.2010р., рахунок - фактура № КВ-0007534 від 20.12.2010р, видаткова накладна № КВ-0005858 від 20.12.2010р., сертифікати якості №№ 621586, 621582 від 18.12.2010р., платіжне доручення № 363 від 21.12.2010р., акт приймання-передачі від 20.12.2010р., залізничні накладні №№ 47226289, 47226412 від 18.12.2010р. з накопичувальною карткою, відомостями, податкова накладна № 7109 від 20.12.2010р.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «ТК «Індустріал» надано договір 09/23-1 від 23.09.2010р., рахунок - фактура № СФ 000064 від 23.09.2010р., видаткова накладна №РН-0000053 від 07.10.2010р., сертифікати якості № 11178 від 06.10.2010р., платіжне доручення № 296 від 08.10.2010р., акт приймання-передачі транспортних послуг № 122 від 08.10.2010р., товарно-транспортна накладна № 7/10-2 от 07.10.2010р., перевізник ПП ОСОБА_10, податкова накладна № 70 від 07.10.2010р.

У відповідності до даних з офіційного реєстру платників ПДВ ДПА України від перераховані вище особи, постачальники товарів, робіт та послуг, були платниками ПДВ на момент надання ними позивачу податкових накладних.

Отже наявні обидві умови, визначені п. 7.4. ст. 7 Закону України «"Про податок на додану вартість" (податкові накладні оформлені належним чином; постачальники товарів, робіт чи послуг є платниками ПДВ), що підтверджує право Позивача на отримання податкового кредиту.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до інформаційного листа ВАСУ від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10,- аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Верховним Судом України було підтверджено тезу про те, що відповідальною за сплату податку на додану вартість до бюджету є особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету, а відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Таким чином, законодавство України не встановлює жодних обмежень права на податковий кредит у випадку неможливості проведення зустрічних звірок, неподання декларацій з податку на додану вартість, або іншого не відображення податкового зобов'язання з податку на додану вартість особами, що надали податкові накладні.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності включення до складу валових витрат І кв., 2 кв., 3 кв. 2010 року вартість транспортно-експедиційних послуг, оскільки до матеріалів надані акти здачі-прийняття виконаних робіт ТОВ "Центральна транспортна компанія", які не містять інформації щодо перевезеного вантажу, а саме - відсутня інформація щодо номенклатури, кількості товару.

Відповідно до договору № 223 від 18.05.2009 року, укладеному між Позивачем та ТОВ «Центральна транспортна компанія» Замовник доручає, а Експедитор зобов'язується за винагороду від свого імені та за рахунок Замовника організувати транспортно-експедиторське обслуговування при організації перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженої наказом ДПС України від 06.07.2012р. № 610:

«Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року № 1955-IV експедитори для виконання (доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

В акта виконаних робіт зазначено:

« 1. Послуги з автоперевезень» - тобто послуги третьої сторони, яку знайшов (організував маршрут й т.д.) експедитор.

« 2. Винагорода за транспортно-експедиторські послуги» - тобто винагорода експедитора.

У відповідності до п. 9.2. ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 року, дублює вищезазначену норму та визначає, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти виконаних робіт від ТОВ «Центральна транспортна компанія» містять всі зазначені вище реквізити первинного документа. Щодо детальної розшифровки змісту господарської операції (в даному випадку зміст господарської операції - транспортно-експедиторські послуги, які складаються власне з автотранспортного перевезення та послуг експедитора з їх організації), то такої вимоги не містить жоден нормативний акт.

В своїй апеляційній скарзі апелянт також зазначив, що на кожне перевезення були підготовлені заявки щодо перевезення та направлялись Експедитору шляхом електронної пошти, а потім направлялись поштою.

З огляду на викладене, оскаржувану позивачем постанову суду першої інстанції не можна вважати такою, що прийнята відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування з постановленням нового рішення у справі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Одеса» про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.01.2013 р. № 0000152201, № 0000142201 та зобов'язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Одеса», - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по справі № 815/979/13-a, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Одеса», - задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29 січня 2013 року за № 0000142201 Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеса, яким ТОВ «МД Груп Одеса» нараховане грошове зобов'язання в розмірі 489551,00 грн., у тому числі за основним платежем 410706,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 78845 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29 січня 2013 року за № 0000152201 Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеса, яким ТОВ «МД Груп Одеса» нараховане грошове зобов'язання в розмірі 320449,00 грн., у тому числі за основним платежем 255159,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 65290,00 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Суворовському районі м. Одеса вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результат перевірки ТОВ «МД Груп Одеса» оформленого актом № 106/22-3/34871676 від 15.01.2013 року, і поновити в ній дані, що містяться у наданих ТОВ «МД Груп Одеса» податкових звітах з податку на додану вартість за період з січня 2010 року по червень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «МД Груп Одеса» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн., та 1147,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанову складено у повному обсязі - 22 травня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль