Постанова

від 11.02.2009 по справі 46/438-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/438-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11.02.2009р.м.Київ№ 46/438-А

12:40

№ 46/438-А                                                        11.02.2009                                                        

За позовом

Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш"

До Державної податкової інспекції Святошинського району в м. Києві

Про

За участю визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України № 0000272340/0 від 16.02.2006 на суму 40139000,01 грн., № 0000272340/1 від 27.04.2006 на суму 40139000,01 грн., № 0000272340/2 від 20.07.2006 на суму 40139000,01 грн.Прокуратури Святошинського району міста Києва

            Колегія суддів у складі:                        Головуючий суддя: Станік С.Р.                                  Судді:                         Копитова О.С.                                                            Сулім В.В.     

         Секретар судового засідання           Проніна М.О.

Представники:   

Від позивача         Мова В.І. –директор

                               Теслюк В.Г. – представник за довіреністю № 52/111 від 22.01.2008

                               Клокун Т.Г. –представник за довіреністю № 56/1235 від 04.11.2008

Від відповідача    Ясніцький Д.С. –представник за довіреністю № 3/10-021  від 08.01.2009

Від прокуратури  Гаврюшенко В.Г. –посвідчення № 205 від 18.07.2008

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.02.2009 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

            Позивач звернувся з позовом  до Державної податкової інспекції Святошинського району в м. Києві, ДПА України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 16.02.2006 № 0000272340/0 на суму 40139000,01 грн., від 27.04.2006 № 0000272340/1 на суму 40139000,01 грн., від 20.07.2006 № 0000272340/2 на суму 40139000,01 грн.

Ухвалою від 03.10.2006 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання на 06.11.2006.

Під час проведення підготовчого провадження судом бути витребувані від осіб, які беруть участь у справі, документи та інші матеріали, прийнято рішення про обов'язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні.

06.11.2006 позивачем на підставі статті 94 КАС України надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 16.02.2006 № 0000272340/0 на суму 40139000,01 грн., від 27.04.2006 № 0000272340/1 на суму 40139000,01 грн., від 20.07.2006 № 0000272340/2 на суму 40139000,01 грн. та відшкодувати судові витрати.

У справі проведено попереднє судове засідання, призначено судовий розгляд на 23.01.2007.

В судовому засіданні 23.01.2007 відповідачем (Державною податковою інспекцією Святошинського району в м. Києві) заявлено клопотання про призначення колегіального розгляду справи у зв'язку з її складністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2007 було задоволено клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи, призначено справу №46/438-А до судового розгляду в колегіальному складі суду. Справа № 46/438-А була передана   керівництву суду для визначення складу колегії суддів.

Розпорядженням В.о Голови Господарського суду міста Києва від 29.01.2007 № 46/438-А розгляд справи № 46/438-А було доручено провести колегіально у наступному складі суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді Сулім В.В. та Морозов С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2007 призначено судовий розгляд справи  на 28.02.2007 у складі колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді Сулім В.В. та Морозов С.М.

В судовому засіданні 28.02.2007 було оголошено перерву до 14.03.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2007 провадження у справі було зупинено на підставі ст. 156 КАС України до набрання законної сили рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.08.2005 року по цивільній справі № 2/4235-05 про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів, свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Лідер»та рішенням Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Західно-Донбаської ОДПІ до Серьогіна В.М., Фоменка К.Б., Лугового В.В. про визнання недісними установчих документів ПП «Серьогін». Також, сторін було зобовязано повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження в справі.

17.11.2008  позивач через канцелярію Господарського суду міста Києва звернувся з клопотанням про поновлення провадження в справі № 46/438-А, посилаючись на те, що обставини якими було зумовлено зупинення провадження в справі –усунуті, що підтверджується  ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.01.2008 та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.04.2008.  

Ухвалою Господарского суду міста Києва від 21.11.2008 провадження в справі № 46/438-А було поновлено та призначено судовий розгляд справи у колегіальному складі суду на 10.12.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2008 судовий розгляд справи було відкладено до 14.01.2009.

Але судове засідання 14.01.2009 –не відбулось у зв?язку закінченням у судді Морозова С.М. повноважень судді, у зв?язку з чим справа № 46/438-А була передана Голові Господарського суду міста Києва для визначення нового складу колегії суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № 01-1/3 від 15.01.2008 справу № 46/438-А було передано на розгляд колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий), Копитова О.С., Сулім В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2009 справу № 46/438-А було призначено до судового розгляду на 28.01.2009 у наступному складі колегії суддів: Станік С.Р. –головуючий, судді: Копитова О.С., Сулім В.В.

Відповідно до статті 26 КАС України, якщо нового суддю залучено під час судового розгляду,  судовий розгляд адміністративної справи починається спочатку.

В судовому засіданні 28.01.2009 було оголошено перерву до 11.02.2009, про що повідомлено представників сторін та прокуратури під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

В судовому засіданні 11.02.2009 представники позивача заявлені позовні вимоги (з урахуванням здійснених уточнень до позову) підтримали у повному обсязі. Просили суд адміністративний позов задовольнити, посилаючись на те, що оспорювані податкові повідомлення –рішення від 16.02.2006 № 0000272340/0 на суму 40139000,01 грн., від 27.04.2006 № 0000272340/1 на суму 40139000,01 грн., від 20.07.2006 № 0000272340/2 на суму 40139000,01 грн. суперечать Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем правомірно було включено до податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень місяць 2004 року витрати по сплаті зазначеного податку у складі здійснених оплат вартості придбаних товарів: 80 278 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 13 379 666,67 грн. на підставі Договору № 0/02 від 29.01.2004 з ТОВ «Лідер»та 80 278 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 13 379 666,67 грн. на підставі Договору № 01/01 від 30.01.2004 з ПП «Серьогін». Станом на момент укладення Договору № 0/02 від 29.01.2004  та Договору № 01/01 від 30.01.2004 зазначені підприємства були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість та наділені цивільною правосуб'єктністю, ними були виписані та надані позивачеві податкові накладні, а позивачем були сплачені грошові кошти за оприбутковані товари, в т.ч. податок на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями. Витрати позивача підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.  

Відповідач в письмових запереченнях проти  позову заперечив, посилаючись на те, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 13 379 666,67 грн. та 13 379 666,67 грн., сплачену  у складі вартості придбаної на підставі Договору № 0/02 від 29.01.2004 з ТОВ «Лідер»та Договору № 01/01 від 30.01.2004 з ПП «Серьогін»продукції, з огляду на те, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.08.2005 № 2/4235-05 було визнано недійсними установчі та реєстраційні документи з 13.03.1992, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Лідер»з 10.07.1997 та припинена державна реєстрація ТОВ «Лідер», а рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.05.2005 - визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Серьогін», і податкові накладні, видані позивачу зазначеними контрагентами, не є підставами для віднесення позивачем  26 759 333,34 грн. до податкового кредиту.

Відповідач в додаткове обгрунтування заперечень посилався на те, що згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону  України “Про  податок  на  додану  вартість” право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, податкова накладна вважається  недійсною  у  разі  її  заповнення  іншою  особою, ніж  вказано у п. 2 цього Порядку. Пункт 2 вказаного Порядку встановлює, що податкову накладну складає  особа, яка зареєстрована як платник податку  в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий  номер  платника  податку  на  додану  вартість.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що він правомірно та у межах визначеної законом компетенції прийняв спірні податкові повідомлення-рішення, яким позивачу було визначено до сплати суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосовано відповідні штрафні санкції.

В судовому засіданні 11.02.2009 було оголошено ухвалу про закінчення зясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  Господарський суд міста  Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем –Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва на підставі направлення від 09.12.2005 № 1373/23-20П було проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з урахуванням вимог статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509 від 04.12.1990 з питань дотримання Державним науково-виробничим підприємством «Електронмаш»вимог податкового законодавства за період з 01.10..2002 по 30.09.2005 та вимог валютного законодавства за період з 01.10.2001 по 30.09.2005,  за результатами якої  було складено Акт від 08.02.2006 № 72/23-20/14312789 «Про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним науково-виробничим підприємством «Електронмаш»(код за ЄДРПОУ 14312789) за період з 01.10.2002 по 30.09.2005»(далі - Акт  від 08.02.2006 № 72/23-20/14312789).

Відповідно до пункту 2.5 Акту  від 08.02.2006 № 72/23-20/14312789, перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість за квітень 2004 року у розмірі 26 759 333,34 грн., оскільки позивачем всупереч п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було віднесено до сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по податкових накладних від 02.04.2004 № 02/04 суму ПДВ у розмірі 13 379 666,67 грн. та № 02/04-01 суму ПДВ у розмірі 13 379 666,67 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Серьогін»та ТОВ «Лідер», установчі документи яких, свідоцтва платників податку на додану вартість скасовані рішеннями Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2005 та від 15.08.2005, а Господарським судом міста Києва порушено провадження в справах про визнання угод, укладених зазначеними товариствами з позивачем –недійсними.

Згідно пункту 2 висновку Акту  від 08.02.2006 № 72/23-20/14312789, документальною перевіркою встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР, занижено ПДВ на загальну суму 26 759 333,34 грн. за квітень 2004 року.

На підставі Акту  від 08.02.2006 № 72/23-20/14312789, ДПІ у Святошинському районі міста Києва прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 16.02.2006 № 0000272340/0, відповідно до якого позивачу згідно з підпунктом «б»пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  (зі змінами і доповненнями) встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами і доповненнями) за платежем з податку на додану вартість, визначено позивачу суму податкового зобов'язання загалом на суму 40 139 000,01 грн.: 26 759 333,34 грн. –основний платіж, 13 379 666,67 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням  від 16.02.2006 № 0000272340/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість загалом на суму 40 139 000,01 грн.: 26 759 333,34 грн. –основний платіж, 13 379 666,67 грн. –штрафні (фінансові) санкції, позивач звернувся до відповідача зі скаргою № 56/38 від 24.02.2006 на зазначене податкове повідомлення –рішення, в якій просив скасувати прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.02.2006 № 0000272340/0.

Згідно рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 3042/10/25-007 від 25.04.2006 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення –рішення від 16.02.2006 № 0000272340/0 Державної податкової інспекції у місті Києві про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість загалом на суму 40 139 000,01 грн.: 26 759 333,34 грн. –основний платіж, 13 379 666,67 грн. –штрафні (фінансові) санкції  - залишено без змін, а первинну скаргу позивача –без задоволення.

27.04.2006 ДПІ у Святошинському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000272340/1, відповідно до якого згідно з підпунктом «б»пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  (зі змінами і доповненнями) на підставі рішення про результати первинної скарги № 3042/10/25-007 від 25.04.2004 встановлено порушення відповідачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами і доповненнями) за платежем з податку на додану вартість, визначено позивачу суму податкового зобов'язання загалом на суму 40 139 000,01 грн.: 26 759 333,34 грн. –основний платіж, 13 379 666,67 грн. –штрафні (фінансові) санкції.  

Не погоджуючись з прийнятим податковими повідомленнями-рішеннями від 16.02.2006 № 0000272340/0, від 27.04.2006  № 0000272340/1, яким позивачу на підставі рішення про результати первинної скарги № 3042/10/25-007 від 25.04.2004 встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами і доповненнями) за платежем з податку на додану вартість і було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість загалом на суму 40 139 000,01 грн.: 26 759 333,34 грн. –основний платіж, 13 379 666,67 грн. –штрафні (фінансові) санкції, та рішенням ДПІ у Святошинському районі міста Києва про результати розгляду первинної скарги № 3042/10/25-007 від 25.04.2004, позивач звернувся  до Державної податкової адміністрації у місті Києві зі скаргами № 56/30 від 05.05.2006 та № 56/37-1 від 02.06.2006 на податкові повідомлення –рішення від 16.02.2006 № 0000272340/0, від 27.04.2006  № 0000272340/1та рішенням про розгляд первинної скарги № 3042/10/25-007 від 25.04.2004  в якій просив скасувати  зазначені рішення.

Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві № 1753/10/25-114 від 10.07.2006 про результати розгляду скарг позивача, податкові повідомлення –рішення від 16.02.2006 № 0000272340/0, від 27.04.2006  № 0000272340/1та рішення про розгляд первинної скарги № 3042/10/25-007 від 25.04.2004  - залишені без змін, а скарги позивача –без задоволення.

Також, позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 16.02.2006 № 0000272340/0, від 27.04.2006  № 0000272340/1,  рішенням Державної податкової адміністрації у місті Києві від 10.07.2006 № 1753/10/25-114,   звернувся з відповідною скаргою № 52/572 від 19.07.2006 до Державної податкової адміністрації України, в якій просив скасувати зазначені рішення.

Згідно рішення Державної податкової адміністрації від 20.09.2006 № 10554/6/25-0115 про результати розгляду повторної скарги позивача,  податкові повідомлення –рішення від 16.02.2006 № 0000272340/0, від 27.04.2006  № 0000272340/1 та рішення Державної податкової адміністрації у місті Києві  від 10.07.2006 № 1753/10/25-114  - залишені без змін, а скарга позивача –без задоволення.

20.07.2006 ДПІ у Святошинському районі міста Києва було прийнято податкове повідомлення –рішення № 000272340/2, відповідно до якого згідно з підпунктом «б»пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  (зі змінами і доповненнями) на підставі рішення про результати розгляду скарги до ДПА м.Києва № 4753/7/25-114 від 10.07.2006 встановлено порушення відповідачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами і доповненнями) за платежем з податку на додану вартість,  визначено позивачу суму податкового зобов'язання загалом на суму 40 139 000,01 грн.: 26 759 333,34 грн. –основний платіж, 13 379 666,67 грн. –штрафні (фінансові) санкції.  

Винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 16.02.2006 № 0000272340/0 на суму 40 139 000,01 грн., від 27.04.2006 № 0000272340/1 на суму 40 139 000,01 грн., від 20.07.2006 № 0000272340/2 на суму 40 139 000,01 грн. –позивач вважає недійсними.

Розглядаючи спір по суті, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи Приватного підприємства «Серьогін», останнє зареєстроване у виконкомі Павлоградської міської ради 30.12.1998 року, про що зроблено запис 30.12.1998 у журналі обліку реєстраційних справ за № 04052229100010387.

Згідно довідки № 744 Дніпропетровського обласного управління статистики Державного комітету статистики, Приватне підприємство «Серьогін»(код 13428934) включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Шевченка, 45.

Відповідно до Довідки  Західно-Донбаської ОДПІ № 97/26-13428934 від 09.07.2004 «Про результати позапланової перевірки ПП «Серьогін»(код 13428934) з питань взаємовідносин з ДНВП «Електронмаш»за 2004 рік», в Павлоградській ОДПІ  ПП «Серьогін»зареєстровано як платник податків 26.01.1999 за № 1267.

Відповідно до Свідоцтва № 03473757 від 23.12.2002 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Приватне підприємство «Серьогін»зареєстровано в Західно-Донбаській ОДПІ 23.12.2002 і є платником податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер 134289304103.

30.01.2004 між позивачем –ДНВП «Електронмаш», як замовником, та ПП «Серьогін», як виконавцем, було укладено Договір № 01/01, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт по розробці комплексу на базі накопичування на гнучкому магнітному диску НГМД ЄС 5074 з використанням додаткових каналів зйому інформації (п.1.1).

Відповідно до умов Договору № 01/01 від 30.01.2004, за виконану роботу згідно даного договору замовник (позивач) перераховує виконавцю згідно з протоколом погодження договірної ціни 80 278 000,00 грн., в т.ч. 13 379 666,66 грн. (п. 2.1), оплата проводиться протягом 60 днів з моменту підписання акту прийому-передачі, але не пізніше 25 травня (п. 2.2).

Між ДНВП «Електронмаш»та ПП «Серьогін»було погоджено Календарний план виконання робіт по Договору № 01/01  від 30.01.2004 (додаток № 2 до зазначеного договору), протокол погодження договірної ціни на виконання роботи на суму 80 278 000,00 грн. (додаток № 3 до зазначеного договору).

Відповідно до видаткової накладної № 02/04-01 від 02.04.2004, ПП «Серьогін»було передано, а ДНВП «Електронмаш»прийнято згідно умов Договору № 01/01 від 30.01.2004 конструкторську документацію та програмне забезпечення на електронних носіях вартістю 80 278 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 379 666,67 грн.

Згідно податкової накладної № 02/04-01 від 02.02.2004, яка була надана ДНВП «Електронмаш»продавцем продукції по Договору № 01/01 від 30.01.2004 -  ПП «Серьогін», останнім було визначено суму податку на додану вартість в сумі 13 379 666,67 грн. внаслідок продажу товару по зазначеному договору загалом на суму 80 278 000,00 грн.

Відповідно до Акту здачі-приймання робіт № 1 від 01.04.2004 до Договору № 01/01 від 30.01.2004, виконавцем –ПП «Серьогін»було передано замовнику - ДНВП «Електронмаш»конструкторську документацію та програмне забезпечення на електронних носіях на загальну суму 80 278 000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 13 379 666,66 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.08.2006 № 32/577-А Державній податковій адміністрації було відмовлено у задоволенні позову до  ДНВП «Електронмаш»та  ПП «Серьогін»про визнання недійсним укладеного між ними Договору № 01/01 від 30.01.2004 по розробці комплексу на базі накопичування на гнучкому магнітному диску НГМД ЄС 5074 з використанням додаткових каналів зйому інформації вартістю 80  278 000,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 № 32/577, постанова Господарського суду міста Києва від 10.08.2006 № 32/576-А –залишена без змін.

Відповідно до Довідки  Західно-Донбаської ОДПІ № 97/26-13428934 від 09.07.2004 «Про результати позапланової перевірки ПП «Серьогін»(код 13428934) з питань взаємовідносин з ДНВП «Електронмаш»за 2004 рік», встановлено, що між ПП «Серьогін»та ДНВП «Електронмаш»було укладено Договір № 01/01 від 30.01.2004, відповідно до умов якого ПП «Серьогін»виконав роботи по розробці комплексу на базі накопичування на гнучкому магнітному диску ГНМД ЄС 5074 з використанням додаткових каналів зйому інформації, надав послуги по Акту здачі приймання робіт № 1 від 01.04.2004 на суму 80 278 000,00 грн. , виписав видаткову накладну № 03 від 02.04.2004 на суму 80 278 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 379 666,67 грн. Розрахунки між підприємствами проводились шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями загалом на суму 80 278 000,00 грн.   Отримані від ДНВП «Електронмаш»кошти в сумі 80 278 000,00 грн. ПП «Серьогін» 19.05.2004 перерахувало контрагентам на підставі укладених договорів.

Як зазначено у Довідці  Західно-Донбаської ОДПІ № 97/26-13428934 від 09.07.2004 «Про результати позапланової перевірки ПП «Серьогін»(код 13428934) з питань взаємовідносин з ДНВП «Електронмаш»за 2004 рік», ПП «Серьогін»є посередником реалізованої конструкторської документації та програмного забезпечення, а придбало її у ПП «Ковмет»(код 31943983) на підставі договору № 09/02 від 09.02.2004 і зазначена продукція придбана по податковій накладній № 31/03 від 31.03.2004 на суму 80 276 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 13379333,33 грн., сума якого включена до книги придбання товарів та відображена у ж/о № 6 за 2 квартал 2004. У підтвердження отримання продукції ПП «Серьогін»надано накладну № 31/03, отриману від ПП «Ковмет»на загальну суму 80 276 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13379333,33 грн. та акт здачі приймання –робіт № 1 від 31.03.2004 по договору № 09/02 від 09.02.2004.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи  Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер», останнє зареєстроване у виконкомі Павлоградської міської ради 13.02.1992, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 04052229100010163.

Згідно довідки № 10586 Дніпропетровського обласного управління статистики Державного комітету статистики,  ТОВ «Лідер»(код 13456227) включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, 84, к.35.

Відповідно до Свідоцтва № 03457916 від 10.07.1997 про реєстрацію платника податку на додану вартість,  ТОВ «Лідер»є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер –134562204107.

29.01.2004 між позивачем –ДНВП «Електронмаш», як замовником, та  ТОВ «Лідер», як виконавцем, було укладено Договір № 01/02, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт по розробці комплексу на базі накопичування на гнучкому магнітному диску НГМД ЄС 5074 з використанням додаткових каналів зйому інформації (п.1.1).

Відповідно до умов Договору № 01/02 від 29.01.2004, за виконану роботу згідно даного договору замовник (позивач) перераховує виконавцю згідно з протоколом погодження договірної ціни 80 278 000,00 грн., в т.ч. 13 379 666,66 грн. (п. 2.1), оплата проводиться протягом 60 днів з моменту підписання акту прийому-передачі, але не пізніше 25 травня (п. 2.2).

Між ДНВП «Електронмаш»та ТОВ «Лідер»було погоджено Календарний план виконання робіт по Договору № 01/02 від 29.01.2004 (додаток № 2 до зазначеного договору), протокол погодження договірної ціни на виконання роботи на суму 80 278 000,00 грн. (додаток № 3 до даного договору).

Відповідно до видаткової накладної № 02/04-01 від 02.04.2004, ТОВ «Лідер»було передано, а ДНВП «Електронмаш»прийнято згідно умов Договору № 01/02 від 29.01.2004 конструкторську документацію та програмне забезпечення на електронних носіях вартістю 80 278 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 379 666,67 грн.

Згідно податкової накладної № 02/04 від 02.02.2004, яка була надана ДНВП «Електронмаш»продавцем продукції по Договору № 01/02 від 29.01.2004 -  ТОВ «Лідер», останнім було визначено суму податку на додану вартість в сумі 13 379 666,67 грн. внаслідок продажу товару по зазначеному договору загалом на суму 80 278 000,00 грн.

Відповідно до Акту здачі-приймання робіт № 1 від 01.04.2004 до Договору № 01/02 від 29.01.2004, виконавцем –ТОВ «Лідер»було передано замовнику - ДНВП «Електронмаш»конструкторську документацію та програмне забезпечення на електронних носіях на загальну суму 80 278 000,00 грн., в т.ч. ПДВ –13 379 666,66 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 10.08.2006 № 32/576 Державній податковій адміністрації було відмовлено у задоволенні позову до  ДНВП «Електронмаш»та ТОВ «Лідер»про визнання недійсним укладеного між ними Договору № 01/02 від 29.01.2004 по розробці комплексу на базі накопичування на гнучкому магнітному диску НГМД ЄС 5074 з використанням додаткових каналів зйому інформації вартістю 80  278 000,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 № 32/576, постанова Господарського суду міста Києва від 10.08.2006 № 32/576 –залишена без змін.

Відповідно до Довідки  ГВ ПМ Західно-Донбаської ОДПІ № 96 від 09.07.2004 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Лідер»з питань взаємовідносин з ДНВП «Електронмаш» за 2004 рік», встановлено, що між ТОВ «Лідер»та ДНВП «Електронмаш»було укладено Договір № 01/02 від 29.01.2004, відповідно до умов якого ТОВ «Лідер»виконав роботи по розробці комплексу на базі накопичування на гнучкому магнітному диску ГНМД ЄС 5074 з використанням каналів  зйому інформації, надав послуги по Акту здачі приймання робіт № 1 від 01.04.2004 на суму 80 278 000,00 грн, виписав видаткову накладну № 1 від 02.04.2004 на суму 80 278 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 379 666,67 грн. Розрахунки між підприємствами проводились шляхом перерахування ДНВП «Електронмаш»коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Лідер»загалом на суму 80 278 000,00 грн., відкритий у КАБ «Банк Демарк», 19.05.2004 всього перераховано  80 278 000,00 грн., дебіторська/кредиторська заборгованість  по розрахунках з  ДНВП «Електронмаш»- у ТОВ «Лідер»відсутня.

Як зазначено у Довідці ГВ ПМ Західно-Донбаської ОДПІ № 96 від 09.07.2004 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «Лідер»з питань взаємовідносин з ДНВП «Електронмаш» за 2004 рік», отримані від ДНВП «Електронмаш»кошти в сумі 80 278 000,00 грн. ТОВ «Лідер»19.05.2004 перерахувало ТОВ «Нарбут-Південь»на підставі договорів № НЮГФ/1 від 23.04.2004 та № 2736-НЮ-ЛД-В від 13.05.2004. ТОВ «Лідер»не є виробником реалізованої конструкторської документації та програмного забезпечення, а придбало його у ПП «ДМК»(код 32140528) на підставі договору № 05/02 від 05.02.2004 згідно податкової накладної № 31/03 від 31.03.2004 на суму 80 275 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 13379250,00 грн., сума якого включена до книги придбання товарів та відображена у ж/о № 6 за 2 квартал 2004. В підтвердження отримання продукції під час перевірки ТОВ «Лідер»надано видану йому ПП «ДМК»накладку № 31/03 від 31.03.2004 на загальну суму 80 275 500,00 грн., в т.ч. ПДВ –13379250,00 грн. та Акт здачі-приймання робіт № 1 від 31.03.2004 по договору № 05/02 від 05.02.2004.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем згідно умов Договору № 01/01 від 30.01.2004 та Договору № 01/02 від 29.01.2004 було здійснено у повному обсязі оплату за виконання ПП «Серьогін»та ТОВ «Лідер»робіт по розробці комплексу на базі накопичування на гнучкому магнітному диску НГМД ЄС 5074 з використанням додаткових каналів зйому інформації загалом на суму 160 556 000,00 грн., в т.ч. ПДВ,  між позивачем та ПП «Серьогін», ТОВ «Лідер»дебіторська чи кредиторська заборгованість відсутня, зазначені договори виконані сторонами у повному обсязі, розрахунки з контрагентами здійснені позивачем грошовими коштами у повному обсязі, на що зокрема посилався позивач у письмових поясненнях та підтверджується матеріалами справи, зокрема банківськими виписками по особовому рахунку позивача та Довідками ГВ ПМ Західно-Донбаської ОДПІ № 97/26-13428934 від 09.07.2004 та № 96 від 09.07.2004 про позапланову перевірку ПП «Серьогін»та ТОВ «Лідер».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право  зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку  платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата дотримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів.

Відповідно до п.п.7.2.3. п.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом і повинна відповідати вимогам п.7.2.1. п.7.2. ст..7 Закону.

Пунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено: платник податку зобов'язаний надати покупцю  податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис  (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідність виписаних ПП «Серьогін»та ТОВ «Лідер»на користь позивача податкових накладних № 02/04-01 від 02.02.2004 загалом на суму 80 278 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 379 666,66 грн.,  та № 02/04 від 02.02.2004 загалом на суму 80 278 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 379 666,66 грн. відповідно вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідачем не заперечувалось.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 –податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не  дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” визначає лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, зокрема Акт  від 08.02.2006 № 72/23-20/14312789, на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту.

Як зазначав відповідач у письмових запереченнях на позов, підставою для винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання загалом на суму 40 139 000,01 грн.: 26 759 333,34 грн. –основний платіж, 13 379 666,67 грн. –штрафні (фінансові) санкції, було встановлення порушення позивачем  п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(зі змінами і доповненнями), а саме безпідставно занижено суму податку на додану вартість на суму 26 759 333,34 грн. в результаті господарських взаємовідносин з ПП «Серьогін»та ТОВ «Лідер», оскільки рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2005 за позовом Західно-Донбаської ОДПІ до Серьогіна В.М., Фесенко К.Б., Лугового В.В. про визнання недійсними статутних документів ПП «Серьогін», позов задоволено: визнано недійсними установчі документи ПП «Серьогін»(код 13428934)  з 15.05.2001 та визнані недійсними свідоцтво платника ПДВ з 13.12.1998, а рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.08.2005 за позовом Західно-Донбаської ОДПІ до Закревського С.В., Ніколаєва С.П., Голуба В.І., Машнова В.В., Сліпченко С.І. про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Лідер», позов задоволено: визнано недійсними установчі документи ТОВ «Лідер»(код 13456227) з моменту реєстрації –з 13.03.1992 та визнано недійсними свідоцтво платника ПДВ з 10.07.1997.  Таким чином, на думку відповідача, ПП «Серьогін»та ТОВ «Лідер»не мали права виписувати позивачу податкові накладні № 02/04-01 від 02.02.2004 загалом на суму 80 278 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 379 666,66 грн.,  та № 02/04 від 02.02.2004 загалом на суму 80 278 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13 379 666,66 грн. відповідно.

Як встановлено судом, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.05.2005 за позовом Західно-Донбаської ОДПІ до Серьогіна В.М., Фесенко К.Б., Лугового В.В. про визнання недійсними статутних документів ПП «Серьогін», позов задоволено: визнано недійсним статут ПП «Серьогін»(код 13428934)  з 18.05.2001 та визнані недійсними свідоцтво платника ПДВ № 04052229100010387 з 13.12.1998, запис про внесення змін до статуту ПП «Серьогін»- скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області  від 18.10.2006 було скасовано рішення Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 18.05.2005 про визнання недійсним статуту ПП «Серьогін»(код 13428934)  з 18.05.2001 та визнання недійсними свідоцтво платника ПДВ № 04052229100010387 з 13.12.1998, скасування запису про внесення змін до статуту ПП «Серьогін».

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.12.2006 цивільну справу за позовом Західно-Донбаської ОДПІ до Серьогіна В.М., Фесенко К.Б., Лугового В.В. про визнання недійсними статутних документів ПП «Серьогін»було передано на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

Як зазначав позивач у поясненнях, після відмови Господарського суду Дніпропетровської області розглядати цивільну справу за позовом Західно-Донбаської ОДПІ до Серьогіна В.М., Фесенко К.Б., Лугового В.В. про визнання недійсними статутних документів ПП «Серьогін», і після повернення справи на розгляд до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетроської області 30.05.2007 було винесено рішення по зазначеній справі, яким  у задоволенні позовних вимог Західно-Донбаської ОДПІ до Серьогіна В.М., Фесенко К.Б., Лугового В.В. про визнання недійсними статутних документів ПП «Серьогін»- було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.01.2008 рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетроської області 30.05.2007  - скасовано, а провадження у справі за позовом Західно-Донбаської ОДПІ до Серьогіна В.М., Фесенко К.Б., Лугового В.В. про визнання недійсними статутних документів ПП «Серьогін»- закрито.

Як встановлено судом, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.08.2005 за позовом Західно-Донбаської ОДПІ до Закревського С.В., Ніколаєва С.П., Голуба В.І., Машнова В.В., Сліпченко С.І. про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Лідер»визнано недійсними установчі документи ТОВ «Лідер»(код 13456227) з моменту реєстрації –з 13.03.1992 та визнано недійсними свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Лідер»№ 03457916  з 10.07.1997, припинена державна реєстрація ТОВ «Лідер», визнано недійсними накази № 1 від 12.01.2004 та №2 від 01.09.2003.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.04.2008 рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.08.2005 про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Лідер»- скасовано, а провадження у справі закрито. Зазначена ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.04.2008 набрала законної сили 14.04.2008.

Згідно довідки Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.01.2009, зазначений суд повідомив про те, що ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області по цивільній справі № 2-1176-07 за позовом Західно-Донбаської ОДПІ до Серьогіна В.М., Фесенко К.Б., Лугового В.В., виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання недійсними статутних документів ПП «Серьогін»та по цивільній справі № 2-4235-05 за позовом Західно-Донбаської ОДПІ до Закревського С.В., Ніколаєва С.П., Голуба В.І., Машнова В.В., Сліпченко С.І. про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Лідер»станом на 22.01.2009 не скасовані та мають законну силу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ПП «Серьогін»та ТОВ «Лідер» в період укладення з позивачем та виконання Договорів  № 01/01 від 30.01.2004 та № 01/02 від 29.01.2004 були належним чином зареєстрованими підприємствами, в т. ч. як платники податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних  надається  виключно  особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до наявних в справі Довідок виконкому Павлоградської міської ради від 03.03.2006, державну реєстрацію ТОВ «Лідер»(код 13456227) та Приватного підприємства «Серьогін»(код 13428934) станом на 03.03.2006 скасовано не було, і доказів скасування державної реєстрації зазначених підприємств станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”  свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

В матеріалах справи наявний Акт № 611 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, затверджений начальником Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції 16.03.2006, відповідно до якого у зв'язку з тим, що платник –ПП «Серьогін»не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.2005 по 02.2006, комісією було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість –ПП «Серьогін»(код 13428934) –з 16.03.2006.

Згідно Акту № 198 від 18.10.2005 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 03457916, ІПН 134562204107, виданого 10.07.1997 платнику –ТОВ «Лідер»(код 13456227), і затвердженого начальником Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції 24.10.2005, на підставі рішення про скасування державної реєстрації від 15.08.2005 комісією було анульовано Свідоцтво № 03457916, ІПН 134562204107, виданого 10.07.1997 платнику –ТОВ «Лідер»(код 13456227).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Акт № 611 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Серьогін», затверджений начальником Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції 16.03.2006, складено внаслідок неподання ПП «Серьогін» податкової звітності за період з 01.2005 по 02.2006, але оскільки господарські відносини з позивачем виникли у 2004 році, зокрема у квітні 2004 і згідно з наданою Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією податкової декларації ПП «Серьогін»з податку на прибуток  за липень  2004 року, засвідченої підписом посадової особи та печаткою зазначеного підприємства, ПП «Серьогін»у розділі «податкові зобов'язання»зазначив обсяг продажу операцій, що оподатковуються за ставкою 20%, зокрема: 66 898 333,00 грн. –обсяги продажу без ПДВ, сума ПДВ –13 379 667,00 грн., і у графі «Усього податкових зобов'язань»зазначив суму ПДВ –13 379 667,00 грн.

Також, суд дійшов висновку, що Акт № 198 від 18.10.2005 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 03457916, ІПН 134562204107, виданого 10.07.1997 платнику –ТОВ «Лідер»(код 13456227), і затвердженого начальником Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції 24.10.2005, складено на виконання рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15.08.2005, яке станом на день розгляду спору скасовано. До того ж, згідно з наданою Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією податкової декларації ТОВ «Лідер»з податку на прибуток  за липень  2004 року, засвідченої підписом посадової особи та печаткою зазначеного підприємства,  ТОВ «Лідер»у розділі «податкові зобов'язання»зазначив обсяг продажу операцій, що оподатковуються за ставкою 20%, зокрема: 66 898 333,00 грн. –обсяги продажу без ПДВ, сума ПДВ –13 379 667,00 грн., і у графі «Усього податкових зобов'язань»зазначив суму ПДВ –13 379 667,00 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки  і  збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України  від 01.12.2004 року N 18-рп/2004  поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно частини першої  статті  71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що в перевіряємий період, зокрема квітень 2004 року, внаслідок укладення позивачем Договору № 01/01 від 30.01.2004 з ПП «Серьогін»та Договору № 01/02 від 29.01.2004 з ТОВ «Лідер»та їх виконання сторонами у повному обсязі, зокрема з боку позивача –здійснення у повному обсязі оплати грошовими коштами  було здійснено у повному обсязі оплату за виконання ПП «Серьогін»та ТОВ «Лідер»робіт  по розробці комплексу на базі накопичування на гнучкому магнітному диску НГМД ЄС 5074 з використанням додаткових каналів зйому інформації: ПП «Серьогін»-було перераховано загалом 80 275 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 13 379 250,00 грн., ТОВ «Лідер»-  було перераховано 80 275 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 13379250,00 грн., а зазначеними товариствами було передано позивачу результати роботи по Актам виконаних робіт, складено та передано позивачу податкові накладні № 02/04-01 від 02.02.2004 (з визначеною ПП «Серьогін»сумою податку на додану вартість –13 379 666,67 грн.) та № 02/04 від 02.02.2004 (з  визначеною ТОВ «Лідер»сумою податку на додану вартість –13 379 666,67 грн.).

Враховуючи те, що ПП «Серьогін»та ТОВ «Лідер»станом на момент складання та виписання позивачу податкових накладних № 02/04-01 від 02.02.2004 на суму 80 275 000,00 грн. в т.ч. ПДВ –13 379 250,00 грн. та № 02/04 від 02.02.2004 на суму 80 275 000,00 грн. в т.ч. ПДВ –13 379 250,00 грн. перебували на податковому обліку як платники податку на додану вартість, доказів скасування державної реєстрації зазначених підприємств станом на момент складання та виписання позивачу зазначених податкових накладних та станом на момент вирішення спору суду надано не було,  що підтверджується зокрема ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.01.2008 та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.04.2008, податкові накладні були виписані на надані позивачеві згідно вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, отримані від позивача кошти належним чином задекларовані ПП «Серьогін»та ТОВ «Лідер», а позивачем суми податку на додану вартість були сплачені грошовими коштами у складі вартості робіт по Договору № 01/01 від 30.01.2004 з ПП «Серьогін»(в сумі ПДВ 13 379 250,00 грн.) та Договору № 01/02 від 29.01.2004 з ТОВ «Лідер» (в сумі ПДВ 13 379 250,00 грн.) шляхом перерахування належних до сплати сум на рахунки контрагентів, що підтверджується наявними у справі доказами,  суд дійшов висновку, що позивач у квітні 2004 року правомірно та згідно вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відніс суми податку на додану вартість в розмірі 13 379 250,00 грн. та 13 379 250,00 грн. до складу податкового кредиту за відповідний податковий період, а саме: за квітень 2004 року.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Зважаючи на те, що суд визнав відсутність факту порушення позивачем податкового законодавства, застосування до нього оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями штрафних санкцій є необґрунтованим.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача (з урахуванням здійснених уточнень) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції Святошинського району в місті Києві № 0000272340/0 від 16.02.2006 на суму 40139000,01 грн., № 0000272340/1 від 27.04.2006 на суму 40139000,01 грн., № 0000272340/2 від 20.07.2006 на суму 40139000,01 грн. - є обґрунтованими, законними, доведеними належними та допустимими доказами, а тому  підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Таким чином, судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню  позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  Господарький  суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов   задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 16.02.2006 № 0000272340/0 на суму 40 139 000,01 грн.

3. Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 27.04.2006 № 0000272340/1 на суму 40 139 000,01 грн.

4. Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 20.07.2006 № 0000272340/2 на суму 40 139 000,01 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" (код ЄДРПОУ 14312789) судовий збір в розмірі 03 (три) грн. 40 коп.

          Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя

Судді

С.Р.Станік

О.С. Копитова

В.В. Сулім