Рішення

від 24.02.2009 по справі 10/358/07-8/284/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/358/07-8/284/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.09                                                                                 Справа №  10/358/07-8/284/08

Суддя   Попова І.А.

ПозивачТовариство з обмеженою відповідальністю “Будімпекс”, м.Запоріжжя  

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Задніпровський металокерамічний завод”, м.Запоріжжя

          Суддя      Попова І.А.

Представники

Позивача:Козел А.В., дов. від 26.06.2008 р. (в засіданні 18.02.2009 р.)Демченко Н.М., дов. № 23/д від 25.05.2007 р.

Відповідача:Никвас В.В., дов. від 19.01.2009 р.

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 315265 грн. 15 коп. збитків.

  Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 05.05.2008 р. справу № 10/358/07 передано на новий розгляд судді Поповій І.А., справу прийнято до провадження та присвоєно номер № 10/358/07-8/284/08, про що винесено відповідну ухвалу.

В засіданні оголошувалися перерви.

Рішення оголошено в судовому засіданні 24.02.2009 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові. В обґрунтування вимог, заявлених відповідно до ст.ст. 22, 543, 1166, 1190 ЦК України та ст. 155 ЦПК України вказує, що відділом Державної виконавчої служби Орджонікідзевського району м. Запоріжжя 10.11.2006 р. винесена постанова № 475/06 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали № 2-1180/06 від 06.11.2006 р., виданої Косівським районним судом Івано-Франківської області. Вказаною постановою ТОВ “Будімпекс” заборонено вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здавання в найм (оренду), використання, здійснення реконструкції та розпорядження в будь-який інший спосіб нерухомим майном, розташованим за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11, інв. № 1000094 та проводити будь-які дії з приводу даного об'єкту; користуватися приміщеннями, які знаходяться в будівлі їдальні (корпус 8), інв. № 1000094, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11; укладати будь-які інші правочини, направлені на відчуження та розпорядження нерухомим та рухомим майном. Внаслідок того, що ТОВ “Будімпекс” було заборонено використовувати нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Запоріжжя пр. Маяковського, 11, інв. № 1000094, яке використовувалось за договором оренди, а також заборонено укладення будь-яких правочинів, направлених на відчуження та розпорядження власним рухомим майном, позивач вимушений був припинити свою господарську діяльність за цією адресою, чим було завдано значних збитків у сумі 315265,15 грн. Оскільки 15.11.2006 р. ВДВС Орджонікідзевського району м. Запоріжжя було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06.11.2006 р., збитки стягуються за період з 11.11.2006 р. по 14.11.2006 р. (включно). Доказом припинення господарської діяльності у період стягнення є неотримання ТОВ “Будімпекс” касової виручки, що підтверджується довідкою ЗРУ ЗАТ КБ “Приватбанк” № 1.10.00.05-1204 від 14.05.2007 р. та довідкою ЗФЦВ “Промінвестбанк” № 25/05-06 від 25.06.2006 р. Тобто, саме застосування заходів забезпечення позову за заявою Семенюка В.С., ТОВ “Макс Лайн”, ТОВ “Задніпровський металокерамічний завод” до товариства “Будімпекс” призвело до припинення господарської діяльності та неотримання доходу від неї, який підприємство могло б отримувати при звичайних обставинах. ТОВ “Будімпекс” також було змушено зробити витрати для відновлення свого порушеного права, оскільки внаслідок припинення торгівлі виникла необхідність у цілодобовому збереженні товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у торговому залі магазину, розташованого по пр. Маяковського, 11 у м.Запоріжжя. У зв'язку з цим ТОВ “Будімпекс” було вимушено укласти договір охорони № 3 від 10.11.2006 р. з підрозділом міліції особливого призначення “Беркут” при УМВС України в Запорізькій області, що призвело до додаткових витрат. 13 листопада 2006 року ТОВ “Будімпекс” скористалося правом, наданим йому ч. 4 ст. 154 ЦПК України і подало заяву про скасування заходів забезпечення позову, вжитих Косівським районним судом Івано-Франківської області по цивільній справі № 2-1180/06. За наслідками розгляду цієї заяви ТОВ “Будімпекс” ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2006 р. зазначені вище заходи забезпечення позову скасовані повністю. Скасувавши заходи забезпечення позову, суд допустив поворот виконання судового рішення та зобов'язав ВДВС у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя скасувати арешт та всі заборони, що були здійснені ВДВС у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в межах виконавчого провадження № 475/6 з примусового виконання ухвали № 2-110/06 р., виданої Косівським районним судом Івано-Франківської області. Відповідно до ст. 155 ЦПК України у разі скасування заходів забезпечення позову, особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову від особи за заявою якої було вжито ці заходи. Оскільки заходи забезпечення позову були скасовані ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20.11.2006 р. ТОВ “Будімпекс” має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову від осіб, за спільною заявою яких було вжито ці заходи, а саме від Семенюка В.С., ТОВ “Макс Лайн” і ТОВ “Задніпровський металокерамічний завод”.

Відповідач позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень за позовом зазначив, що позивач у позовній заяві посилається як на підставу стягнення збитків на ст. 155 ЦПК України. Ця норма законодавства дійсно встановлює, що у разі скасування заходів забезпечення позову, набрання законної сили рішенням про відмову у задоволенні позову чи ухвалою про закриття провадження у справі або залишення без розгляду особа, щодо якої вжито заходи по забезпеченню позову, має право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову. Однак, позивач в позовній заяві тлумачить  дану статтю законодавства, додаючи до неї фразу “від особи, за заявою якої було вжито ці заходи”. В дійсності, законодавство таких приписів не містить, оскільки будь-яка особа лише просить суд вжити заходи забезпечення позову, а вже конкретні засоби й рішення про їх застосування приймає безпосередньо суд. Відповідно, якщо позивач і зазнав збитків, то їх існування не пов'язано з використанням товариством “Задніпровський металокерамічний завод” своїх процесуальних прав. Крім того, позивач обґрунтовуючи стягнення збитків саме з відповідача посилається на ст.. 543, 1190 ЦК України, як на підстави стягнення з одного із солідарних боржників. В той же час, ст.. 543 ЦК України регулює договірні правовідносини, а ніяких договорів з позивачем не укладалося. А ст. 1190 ЦК України регулює питання відшкодування позадоговірної майнової та немайнової шкоди, а ніяк не правовідносини стягнення збитків. Частина 1 ст. 142 ГК України дає чітке визначення поняття “дохід”. Прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Тобто ці суми, які позивач надає в якості неотриманого доходу, є тільки сумами неотриманого валового доходу. Для визначення суми неотриманих доходів треба враховувати і валові витрати, які позивач не поніс у зв'язку з тим, що магазин не працював до того ж, надходження грошових коштів на розрахункові банківські рахунки може бути зумовлено іншою діяльністю ТОВ “Будімпекс”, ніж функціонування магазину. Відповідач вважає, що витрати на послуги охорони, ніяк не зв'язані з заходами забезпечення позову. Позивач в заяві зазначає, що ТОВ “Будімпекс” також було змушено  зробити витрати для відновлення свого порушеного права, оскільки внаслідок припинення торгівлі виникла необхідність у цілодобовому збереженні товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться у торговому залі магазину по пр. Маяковського, 11 у м. Запоріжжя, не вказуючи яким чином укладення договору з підрозділом міліції впливає на відновлення порушеного права ТОВ “Будімпекс”.  

В судовому засіданні 18.02.2009 р. відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідачів Семенюка В.С. та ТОВ “Макс Лайн”. Клопотання судом відхилено як необґрунтоване.  

В судовому засіданні та поясненнях відповідач неодноразово наголошував на порушенні судом територіальної підсудності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши додані матеріали, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають  від її імені.

Згідно з Статутом ТОВ “Задніпровський металокерамічний завод” органом управління Товариством є збори учасників, виконавчі функції виконує директор. Директором ТОВ “Задніпровський металокерамічний завод” є       Фісун Т.А., що підтверджується довідкою № 979 з ЄДРПОУ. Адреса гр. Фісун Т.А., згідно з довідкою за відомостями адресно-довідкового бюро від 23.02.2007 р.: м. Запоріжжя, вул. Портова, 6, кв. 18.

Законодавство України, в т.ч. ГПК України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі, якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 ЦК України та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”).    

Відповідно до ст. 15 ГПК України справи  у  спорах,  що  виникають при виконанні господарських договорів  та  з  інших  підстав,  а  також  справи  про  визнання недійсними    актів    розглядаються    господарським   судом   за місцезнаходженням відповідача.

Як вже зазначалось, місцезнаходження особи, яка виступає від імені підприємства-відповідача у м. Запоріжжі. Усе листування по справі здійснюється відповідачем з позначенням адреси м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63.

Додані матеріали свідчать, що кореспонденція, яка направлялася товариству “Задніпровський металокерамічний завод” на адресу реєстрації м.Херсон, Бериславське шосе, б. 28 повертається без вручення адресату з позначкою відділення зв'язку, що адресат за вказаною адресою не знаходиться. Товариством “Задніпровський металокерамічний завод” уся кореспонденція отримується за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 63.

Крім того, постановою ВГСУ від 31.03.2008 р. дану справу із врахуванням доводів та заперечень, викладених сторонами у касаційній скарзі та відзиві на неї, передано на новий розгляд господарському суду Запорізької області.

Заявлені вимоги про стягнення збитків позивач обґрунтовує з посиланням на ст.ст. 22, 1166, 1190 ЦК України та ст.. 155 ЦПК України.

В постанові ВГС України від 31.03.2008 р., якою скасовані рішення попередніх судових інстанцій, зазначено, що позивач визначив свої вимоги, як збитки, разом з тим просить стягнути суму позову на підставі статей ЦК України, в яких йдеться про майнову шкоду, чітко не визнавши підстав вимог та їх правову природу. Крім того, колегія ВГС України, скасовуючи рішення, вказала, що слід зазначити, яким нормативним актом передбачено застосування норм Цивільного процесуального кодексу України як норми матеріального права.

Позивач в судовому засіданні 18.02.2009 р. на вимогу суду надати правове обґрунтування підстав заявлених позовних вимог та визначити їх природу –збитки чи завдана шкода –наполягав на наданому обґрунтуванні та визначених ним підставах позову, заявляючи, що відшкодування збитків за певних обставин передбачено ст.. 155 ЦПК України.

Суд виходить  із фактично встановлених правовідносин сторін та розглядає спір про стягнення майнової шкоди, оскільки як свідчать матеріали,  між сторонами не встановлювались будь-які господарські відносини, які породжують певні права та зобов'язання, із невиконання яких внаслідок забезпечення позову, витікають заявлені до стягнення суми неотриманого прибутку та додаткових витрат. Тобто, судом не встановлено юридичного факту, в силу якого виникло зобов'язання відповідача перед позивачем, яке першим не було виконано належним чином, що потягло за собою виникнення збитків.

Стаття 1166 ЦК України встановлює відповідальність за майнову шкоду, завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної  або юридичної особи. Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання позадоговірної відповідальності, передбаченої ст.. 1166 ЦК України.

 За загальним правилом, шкода компенсується у повному обсязі  особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України дії (у тому числі рішення) або бездіяльність, якими завдана шкода, мають бути неправомірними. Неправомірними вони є тоді, коди прямо заборонені законом або суперечать прямим приписам закону. Якщо ці дії чи бездіяльність не згадуються у законі  взагалі і не існує спеціальної  заборони щодо них, то неправомірними їх вважати не можна.

Позивач вказує, що за заявою, в тому числі, товариства “Задніпровський металокерамічний завод” Косівським районним судом Івано-Франківської області винесено ухвалу  про забезпечення позову. Постановою від 10.11.2006 р. ВДВС у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя  відкрито виконавче провадження, а постановою від 15.11.2006 р. закінчено у зв'язку  з повним фактичним виконанням. Як пояснили представники сторін, повне виконання виконавчого документа полягало у оголошенні боржнику (товариству “Будімпекс”) тексту ухвали суду про забезпечення позову.

Статтею 151 ЦПК України передбачено право осіб, які беруть участь у справі, звернутися до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову.

Тобто, дії з якими позивач у даній справі пов'язує (причинно-наслідковий зв'язок) спричинення йому збитків –винесення судом ухвали про забезпечення позову за заявою ТОВ “Задніпровський металокерамічний завод” не є неправомірними, а передбачені  діючим законодавством.

Оскільки у ст. 155 ЦПК України з посиланням на яку, як на норму  матеріального права, позивачем заявлено позов, йдеться про право на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, є необхідним для позивача доказати порушення зобов'язання зобов'язаною стороною (відповідачем) у зв'язку з забезпеченням позову. Позивач у справі таких доказів не надав і при повторному розгляді справи.

Про будь-які інші неправомірні дії відповідача у справі, пов'язані з виконанням ухвали загального суду про забезпечення позову, які потягли спричинення шкоди (або збитків) позивач не заявив у даному спорі.

Внаслідок відсутності у даних спірних правовідносинах, що були предметом розгляду, а саме забезпечення за заявою товариства “Задніпровський металокерамічний завод” позовних вимог, неправомірності дій відповідача у справі, суд відмовляє у задоволенні позову про стягнення  315265 грн. 15 коп. збитків.

На підставі викладеного, ст. 1166 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                                                                                І.А. Попова