Постанова

від 24.05.2013 по справі 825/1597/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                        Справа №  825/1597/13-а ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2013 року                                                                                м. Чернігів Чернігівський окружний адміністративний суд у складі: головуючої  судді                                        Бородавкіної С.В., при секретарі                                                  Кондратенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Райдуга" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: Позивач 22.04.2013 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби і просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року: №0006032320, №0006042320 та №0006052320. Свої позовні вимоги мотивує тим, що підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень були висновки відповідача лише щодо нікчемності правочинів укладених позивачем з контрагентом ПП "Еверест", а також відсутність у контрагента документів щодо господарських операцій. З акту перевірки видно, що господарські операції з контрагентом підтверджені відповідними видатковими накладними, їх оплата також визнається відповідачем. Крім того, інспектором при перевірці первинних документів позивача не виявлено порушення їх заповнення, чим визнано їх відповідність правилам ведення податкового та бухгалтерського обліку, а отже документи відповідають всім вимогам податкового законодавства і дають повне право позивачу включити собівартість отриманих товарів в податкові витрати періоду, в якому вони були реалізовані, а саме до витрат періоду в якому отримано дохід від їх реалізації відповідно до вимог п.п.138 та п.138.2. Податкового Кодексу України. Чинним законодавством України не передбачено відповідальність позивача, як одержувача товарів та послуг, за недоліки контрагента (постачальника), в тому числі за неправильне ведення податкової звітності, та ненадання контролюючим органам ДПІ первинних документів при перевірці. Представники позивача позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що при перевірці використано акт від 03.12.2012р. №2607/22/31480476 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП „Еверест” з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вар тість та податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. Згідно даного акту встановлено, що операції з ПП „Еверест” по реалізації товарів, робіт (послуг) не містять реального характеру - вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Таким чином, позивачем безпідставно сформовано валові витрати у перевіряємому періоді по взаємовідносинам з ПП "Еверест". Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного. Працівниками ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Райдуга" з питань  достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року та по податку на прибуток за відповідні періоди при проведенні господарських операцій з ПП "Еверест", за результатами якої складено акт №2687/22/14246704 від 12.12.2012 (а.с.7-15). Перевіркою було встановлено наступні порушення: 1.          п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22 травня 1997 року зі змінами та доповненнями, п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами і доповненнями  ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Райдуга" завищено збитків у І кварталі 2011 на суму 1433,00 грн. та занижено податок на прибуток у загальній сумі 2590,00 грн., в тому числі по періодах: ІІ квартал 2011 року на суму 1133,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 2590,00 грн. 2.          п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями,, в результаті чого ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Райдуга" занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 2540,00 грн., в т.ч. за березень 2011 року у сумі 287,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 460,00 грн., за травень 2011 року у сумі 525,00 грн., за липень 2011 року у сумі 460,00 грн., за серпень 2011 року у сумі 581,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 227,00 грн. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2012 року: №0006032320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2590,00 грн. (а.с.22), №0006042320 - зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 1433,00 грн. (а.с.23), №0006052320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3176,00 грн., з них: +2540,00 грн. – за основним платежем та 636,00 грн. – за штрафними санкціями (а.с.24). Не погоджуючись з винесеним ДПІ у м. Чернігові ДПС актом перевірки, позивач подав до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ДПС заперечення від 14.12.2012  №117 (а.с.18-19), однак листом Державна податкова інспекція у м. Чернігові ДПС від 21.12.2012 №13776/10/22-315 зазначає, що заперечення не були враховані для визначення результатів перевірки (а.с.20-21). Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої. На момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств». З 01.04.2011 року набрав чинності розділ ІІІ Податкового кодексу України, норми якого в частині визначення податку на прибуток кореспондуються з нормами Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14  Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток. Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу. Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України  не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою,  організацією,  веденням виробництва,  реалізацією продукції (робіт,  послуг). Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість. Відповідно до п.185.1 ст.185  Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно до п.201.6 ст.200 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання  послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. Основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Райдуга" є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазина переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с.54). Позивач є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.55). 01.03.2011 між Приватним підприємством "Еверест" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Райдуга"  (Покупець) було укладено договір №82/11 (том №1, а.с.36). Відповідно до п.1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного договору. Відповідно до п.2.1 договору всі розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в установі банку на підставі даного договору або рахунку-фактури протягом 01 банківського дня. Відповідно до п.3.1 договору передача товару здійснюється на підставі таких документів: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна на протязі 07 календарних днів з моменту оплати рахунку-фактури Покупця. Виконання договору підтверджується видатковими накладними на поставку цукру-піску від 23.03.2011 №РН-0000651 в кількості 0,200т на суму 1720,00 грн., в т.ч. ПДВ – 286,67 грн., від 06.04.2011 №РН-0000762 в кількості 0,300т на суму 2760,00 грн., в т.ч. ПДВ - 460,00 грн., від 16.05.2011 №РН-0001256 в кількості 0,350т на суму 3150,00 грн., в т.ч. ПДВ – 525,00 грн., від 06.07.2011 №РН-0001994 в кількості 0,300т на суму 2760,00 грн., в т.ч. ПДВ – 460,00 грн., від 02.08.2011 №РН-0002323 в кількості 0,350т  та 120,000 шт. оцету столового 1л Смачний світ на суму 3484,00 грн., в т.ч. ПДВ- 580,67 грн., від 23.09.2011 №РН-0002827 в кількості 0,200т на суму 1360,00 грн., в т.ч. ПДВ – 226,67 грн. (а.с.28-30). Позивач належним чином розрахувався за придбаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.04.2011 №9763, від 29.03.2011 №9649, від 18.05.2011 №10277, від 11.07.2011 №10854, від 26.09.2011 №11900, від 08.08.2011 №11203 (а.с.33-35) та виписками по рахунку (а.с.76-87). Приватним підприємством "Еверест" було видано податкові накладні від 06.04.2011 №762 на суму 2760,00грн., в т.ч. ПДВ- 460,00 грн., від 23.03.2011 №851 на суму 1720,00 грн., в т.ч. ПДВ – 286,67 грн., від 06.07.2011 №1994 на суму 2760,00 грн., в т.ч. ПДВ – 460,00 грн., від 16.05.2011 №1256 на суму 3150,00 грн., в т.ч. ПДВ – 525,00 грн., від 23.09.2011 №2827 на суму 1360,00 грн., в т.ч. ПДВ – 226,67 грн.,від 02.08.2011 №2323  на суму 3484,00 грн., в т.ч. ПДВ- 580,67 грн. (а.с.25-27). Перевезення отриманого від ПП "Еверест" товару позивач здійснював власним автотранспортом марки УАЗ 396002, реєстраційний номер 045137МК, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.56), подорожніми листами від 23.03.2011, від 06.04.2011, від 16.05.2011, від 06.07.2011, від 02.08.2011, від 27-28.09.2011 (а.с.63-68) та витягом з журналу виданих  довіреностей (а.с.57-62). Згідно договорів купівлі-продажу: від 23.01.1996 №59 позивач має у власності магазин №108 «Продукти», за адресою: м. Чернігів, вул. Червоногвардійська, 22 (а.с.69-71);  від 20.07.1999 - магазин «Хліб», за адресою: м. Чернігів, вул. К.Маркса, 18 (а.с.72-73); від 07.10.1997 - магазин «Продукти», за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 243 (а.с.74-75) , до яких доставлявся придбаний цукор для реалізації. Позивач веде облік товарів, що підтверджується товарними звітами за 26.03-31.03.2011, за 06.04-10.04.2011, за 16.05-20.05.2011, за 11.07-15.07.2011, за 06.08-10.08.2011, за 21.09-25.09.2011 (а.с.93-108). Дані операції були відображені в бухгалтерському обліку товариства, що підтверджується відомостями по рахунку: 631 (а.с.109-144). На момент здійснення позивачем господарської операції ПП "Еверест" був належним чином зареєстрований в якості суб'єкту господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.31) та відповідно до свідоцтва є платником ПДВ (а.с.32). Таким чином, суд вважає, що  господарська операція з придбання товару між позивачем та ПП "Еверест" мала реальний характер, оскільки придбання товару зазначеного у видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ "Торгово-виробнича фірма "Райдуга", наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку,  також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентом ПП "Еверест" податковий орган посилається на акт перевірки контрагента від 03.12.2012р. №2607/22/31480476 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Еверест" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вар тість та податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. Згідно даного акту встановлено ознаки діяльності ПП "Еверест", спрямованої на здійснення опе рацій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на ко ристь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій. Проте, суд зазначає, що викладені в акті обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або таким, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, і порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року визнано дії Державної податкової інспекції у м.Чернігові по зменшенню ПП «Еверест» в акті перевірки від 03.12.2012р. №2607/22/31480476 (на який посилається відповідач в даній справі) податкових зобов'язань з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток неправомірними (а.с.88-91). Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Крім того, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди – як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 24 грудня 2012 року: №0006032320, №0006042320 та №0006052320. Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу товару, суд вважає, що позивачем не було порушено вимог Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про визнання незаконними  та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року: №0006032320, №0006042320 та №0006052320, з підстав наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню. Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Позов задовольнити. Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби від 24 грудня 2012 року: №0006032320, №0006042320 та №0006052320. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма "Райдуга" (код ЄДРПОУ 14246704) судові витрати в сумі 114,70 грн. Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                           С.В. Бородавкіна