Рішення

від 20.05.2013 по справі 5011-70/17500-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/17500-2012 20.05.13

За позовом: Фізичної особи-підприємця Фабриченка Валентина Івановича,

м.Прилуки

до: Приватного підприємства "СКБ", Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лагода Плюс", м. Сєвєродонецьк

про: стягнення 10 974,36 грн.

Головуючий суддя: Капцова Т.П.

судді: Нечай О.В.

Куркотова Є.Б.

Представники :

від позивача: Капічуленко С.І. - пред. за довір.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Фізична особа-підприємець Фабриченко Валентин Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "СКБ" про стягнення 10 974,36 грн. на підставі Договору-доручення (заявки) №161/д від 27 серпня 2012р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору-доручення (заявки) №161/д від 27 серпня 2012р., відповідачем не було сплачено позивачу вартість перевезення, виконаного на підставі зазначеного договору, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 10 900,00 грн. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 74,36 грн. - суми 3 % річних, нарахованих позивачем за невиконання грошового зобов'язання по оплаті послуг по перевезенню вантажів

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.12р. порушено провадження у справі №5011-70/17500-2012, залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лагода Плюс" та призначено розгляд справи на 14.01.13р.

У судове засідання 14.01.13р. з'явився представник позивача. На виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд визнав клопотання обґрунтованим та задовольнив його.

Представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.13р. продовженно строк розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів та відкладено розгляд справи на 18.02.13р.

У судове засідання 18.02.13р. з'явився представник позивача. Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.02.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-70/17500-2012.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року визначено склад суду для розгляду справи №5011-70/17500-2012: Капцова Т.П. головуючий суддя, судді: Нечай О.В., Куркотова Є.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.13р. справу №5011-70/17500-2012 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Капцова Т.П., судді: Нечай О.В., Куркотова Є.Б. та призначено розгляд справи на 25.03.13р.

Судове засідання, призначене на 25.03.2013р. не відбулось, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочого дня у зв'язку з подоланням наслідків стихійного лиха, що сталася 22-23 березня 2013р. у Київській області та м. Києві" від 25.03.2012 № 152-р робочий день 25.03.2013р. оголошено вихідним днем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.13р. призначено розгляд справи на 15.04.13р.

У судове засідання 15.04.13р. представник позивача з'явився та надав заяву від 15.04.13р., відповідно до якої позивач відмовився від частини позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 74,36 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом перевірено повноваження представника позивача на подання заяви про відмову від позовних вимог, в частині стягнення 3% річних, та роз'яснено правові наслідки відповідних процесуальних дій, а тому, оскільки такі дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, заява представника позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення 3% річних від 15.04.2013р. (вх. №06-37.2/5484) прийнята Господарським судом міста Києва.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання 15.04.13р. не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.13р. відкладено розгляд справи на 20.05.2013р.

У судове засідання 20.05.13р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що третьої особою було отримано ухвалу суду про

порушення провадження по справі від 06.12.12р., ухвали суду про відкладення розгляду справи від 14.01.13р. та від 15.04.13р., у зв'язку з чим, третя особа була повідомлена про дату та час розгляду справи судом.

Як вбачається з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 28.01.2013р. відповідачем було змінено адресу місцезнаходження.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які направлялися судом за адресою відповідача, зазначеною позивачем в позовній заяві, з яких вбачається, що ухвалу суду про порушення провадження по справі від 06.12.12р., ухвали суду про відкладення розгляду справи від 14.01.13р. та від 18.02.2013р. було отримано представником відповідача за довіреністю.

Крім того, в матеріалах справи містяться листи суду, якими на адресу відповідача, зазначену в Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялися ухвали суду від 25.03.13р. та від 15.04.13р. Вказані листи суду повернулися на адресу суду з відмітками "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвали суду були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві та за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідач та третя особи не з'явилися у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, відповідач не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

20.05.2013р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 20.05.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2012р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено Договір-доручення (заявка) №161/д від 27.08.2012р (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу (полипропилен, вага 20,7 т., об'єм 86 куб.) транспортом за маршрутом м.Перм, вул.Промислова, буд.98 - м.Сєверодонецьк, дата завантаження 28-29 серпня 2012р.

Відповідно до п.1.17 Договору, вартість перевезення 10 900 грн. б/н 3 дні

Пунктом 9 Договору сторони передбачили, що, у разі, якщо до моменту доставки вантажу у місце призначення від замовника не надійде експедитору оплата за надані послуги в зв'язку із доставкою вказаного вантажу, строк, визначений у п.1.18. цього Договору, розраховується з моменту одержання експедитором від замовника відповідних коштів.

Пункт 1.18. в Договорі відсутній.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено перевезення вантажу (полипропилен, вага 20,7 т.) автомобільним транспортом за маршрутом м.Перм, вул.Промислова, буд.98 - м. Сєверодонецьк, а вантаж було вручено одержувачу ТОВ «Лагода Плюс», що підтверджується товарно-транспортною накладною №773337 від 28.08.2012р.

Як зазначає позивач, згідно умов Договору, ним було виставлено рахунок-фактури №1365 від 04.09.2012р. на суму 10900,00 грн., однак, оплата за надані позивачем послуги перевезення за Договором здійснена відповідачем не була, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 10 900,00 грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Статтею174 ГК України, визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дослідивши Договір укладений сторонами суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою Договір-доручення (заявка) №161/д від 27.08.2012р. є договором перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.9 Договору, у разі, якщо до моменту доставки вантажу у місце призначення від замовника не надійде експедитору оплата за наді послуги в зв'язку із доставкою вказаного вантажу, строк, визначений у п.1.18. цього Договору, розраховується з моменту одержання експедитором від замовника відповідних коштів.

Судом встановлено, що пункт 1.18 в Договорі відсутній, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що сторонами Договору не визначено строк виконання зобов'язання в частині оплати за договором.

Відповідно до ч.. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок-фактура №1365 від 04.09.2012р. до Договору-доручення (заявка) №161/д від 27.08.2012р., Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1365 від 04.09.2012р., копія товарно-транспортної накладної №773337 від 28.08.2012р., претензія про сплату заборгованості за Договором-доручення (заявка) №161/д від 27.08.2012р. №12 від 12.09.2012р. в розмірі 10 900,00 грн., копія Договору-доручення (заявка) №161/д від 27.08.2012р. №12 від 12.09.2012р. були надіслані позивачем відповідачу на адресу: 02156, м.Київ, вул.Курчатова, буд.22, кв.17, зазначену в укладеному між позивачем та відповідачем Договорі. Крім того, вказані документи були надіслані позивачем відповідачу на нову адресу відповідача: м.Київ, вул.Віскозна, буд.11, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців. Вказані обставини підтверджуються описами вкладення у цінні листи від 22.04.13р. та фіскальними чеками №1750702448673 від 22.04.2013р. та № 1750702448827 від 22.04.13р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, встановлених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" № 1149 від 12.12.2007р. вищевказані документи, в тому числі претензія №12 від 12.09.2012р. про сплату заборгованості за Договором-доручення (заявка) №161/д від 27.08.2012р. були отримані відповідачем не пізніше 25.04.13р., у зв'язку з чим, відповідач, з урахуванням норм ч.2 ст. 530 ЦК України, повинен був оплатити надані позивачем послуги в термін до 03.05.2013р.

Судом встановлено, що відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг перевезення згідно умов Договору-доручення (заявки) №161/д від 27.08.2012р., виконано не було, в той час, як замовником перевезення - ТОВ «Лагода Плюс», залученим ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було здійснено оплату експедитору (відповідачу) послуг по організації перевезення, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №1707 від 04.09.2012р.

Отже, враховуючи те, що позивачем були надані послуги згідно умов Договору-доручення (заявка) №161/д від 27.08.2012р. на суму 10 900,00 грн., доказів оплати наданих позивачем послуг перевезення відповідачем суду не надано, то на час розгляду спору сума боргу відповідача склала 10900,00 грн.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги підтверджується товарно-транспортною накладною №773337 від 28.08.2012р. та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги перевезення у розмірі 10 900,00 грн. підлягають задоволенню.

15.04.13р. у судовому засіданні представником позивача подано заяву від 15.04.13р., відповідно до якої позивач відмовився від частини позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 74,36 грн. Оскільки відмова представника позивача від вимог про стягнення 3% річних прийнята господарським судом, на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 74,36 грн. підлягає припиненню.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 2200,00 грн. - суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України (Лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" № 01-8/1270 від 14.07.2004р.).

На підтвердження надання адвокатських послуг позивачем до матеріалів справи долучено Договір про надання послуг адвоката від 12.09.2012р., укладений між позивачем та адвокатом Федорчук В.В.

На підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката Федорчук В.В., позивачем до позовної заяви жодних доказів не надано.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними доказами понесення ним витрат на послуги адвоката.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить з наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 10 974,36 грн.

При зверненні 03.12.12р. до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом позивачем згідно платіжного доручення №130 від 29.11.2012 р. сплачено судовий збір у розмірі 1677,00 грн.

Згідно з п.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, які розглядаються господарськими судами, судовий збір справляється в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, розмір судового збору за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення 10 974,36 грн. у 2012 році становив 1609,50 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, переплачена сума судового збору у розмірі 67,50 грн., сплачена на підставі платіжного доручення №130 від 29.11.2012 р. підлягає поверненню позивачу.

Одночасно з цим, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, в частині задоволених позовних вимог судовий збір покладається на відповідача, а в частині припинених позовних вимог, у зв'язку з відмовою позивача від вимог про стягнення 3 % річних в розмірі 74,36 грн., судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п. 4 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "СКБ" (02660, м.Київ, вул.Віскозна, буд.11, код ЄДРПОУ 37053676) на користь Фізичної особи-підприємеця Фабриченка Валентина Івановича (17500, м.Прилуки, вул.Соборна, буд.45, кв.2, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків 2654817073) 10 900 (десять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. - суми боргу та 1599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 67 коп. - суми судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення з Приватного підприємства "СКБ" на користь Фізичної особи-підприємеця Фабриченко Валентина Івановича 3 % річних у розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 36 коп. - припинити.

4. Повернути Фізичній особі-підприємецю Фабриченко Валентину Івановичу (17500, м.Прилуки, вул.Соборна, буд.45, кв.2, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків 2654817073) з Державного бюджету України переплачену суму судового збору у розмірі 67 (шістдесят сім) грн. 50 коп., сплачену на підставі платіжного доручення №130 від 29.11.2012 р.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 24.05.2013 р.

Головуючий суддя: Капцова Т.П.

Судді: Нечай О.В.

Куркотова Є.Б.