Рішення

від 05.02.2009 по справі 32/259-6/482

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/259-6/482

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/259-6/482

05.02.09

За позовом                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська                                         транспортна спілка»

До відповідача                    Відкритого акціонерного товариства «Фінексбанк»

Про                                        зобов'язання виконати договір в натурі та стягнення 243174,34                               грн. пені.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача          Суньов Є.В. (за дов.)

Від відповідача          Сосенко В.М. (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка»до відкритого акціонерного товариства «Фінексбанк»про зобов'язання відповідача виконати в натурі умови договору банківського рахунку від 22.11.2006 р. щодо перерахування належних позивачу коштів у розмірі 10147894,71 грн. та стягнення 243174,34 грн. пені.

Ухвалою суду від 27.05.2008 р. було порушено провадження у справі №32/259.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, всупереч умов укладеного договору банківського рахунку від 22.11.2006 р. та ст.ст. 526, 1074 Цивільного кодексу України, не було виконано зобов'язання щодо своєчасного здійснення розрахунково-касового обслуговування позивача, а саме: щодо розпорядження позивача перерахувати згідно з платіжним дорученням належні йому грошові кошти у розмірі 10147894,71 грн. з поточного рахунку № 26006300003535 у відкритому акціонерному товаристві «Фінексбанк»на поточний рахунок № 260043217401 акціонерного банку «Енергобанк». Також позивач посилався на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з умовами укладеного Договору банківського рахунку від 22.11.2006 р. є підставою для застосування до відповідача фінансово-господарських санкцій - пені в розмірі 243174,34 грн.

Рішенням суду від 11.06.2008 р. позов було задоволено частково, а саме: в частині зобов'язання відповідача виконати умови згаданого вище договору в натурі та перерахувати позивачу 10147824,21 грн. з поточного рахунку відповідача на поточний рахунок відкритого акціонерного товариства «Енергобанк»на підставі платіжних доручень позивача, а також стягнення 243174,34 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2008 р. вказане рішення місцевого суду скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Підставою для скасування рішення від 11.06.2008 р. стало неповне з'ясування обставин справи, а саме: суд не перевірив і не дослідив підстави, відповідно до яких платіжні доручення були повернуті позивачу без виконання. Розглянувши спір за відсутності відповідача, а також за відсутності даних про те, що він був належним чином повідомлений про час розгляду справи, суд не з'ясував наявність передбачених законом підстав для його відповідальності за спірними правовідносинами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2008 р. справі було присвоєно номер 32/259-6/482 та призначено розгляд останньої на 08.12.2008 р..

У вказане судове засідання представниками сторін подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 ГПК України.

Під час нового розгляду позивач підтримав свої позовні вимоги, зазначивши, що підставою позову є неправомірні дії відповідача щодо повернення без виконання платіжного доручення від 31.03.2008 р. № 146 на суму 78579485,3 грн., та платіжного доручення № 157 від 10.04.2008 р. на суму 10068083,78 грн. (в поясненнях помилково зазначена дата даного доручення як 15.04.2008 р.), внаслідок чого позивач був позбавлений можливості розпорядження 10147894,71 грн.

Обґрунтовуючи неправомірність дій відповідача щодо повернення платіжного доручення від 31.03.2008 р. № 146, позивач посилається на те, що наведена у ньому підстава (п. 2.19 постанови Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р.) не дає права банку повертати платіжні доручення без виконання. Також позивач вважає безпідставним повернення платіжного доручення № 157 від 10.04.2008 р. на суму 10068083,78 грн. у зв'язку з відсутністю підстав, зазначених у ньому: ч. 2 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», п. 2.17 постанови Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р.. На думку позивача, відсутні жодні обставини, які б свідчили про те, що дана операція містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу. Крім того, як зазначає позивач, відповідач був проінформований про фінансовий стан позивача та необхідність у ідентифікації позивача була відсутня, оскільки відповідач протягом 2007-2008 років неодноразово надавав позивачу банківські гарантії забезпечення виконання зобов'язань для участі у різноманітних процедурах закупівлі товарів, робіт та послуг.

3 та 8 квітня  2008 р. відповідач виконав платіжні доручення позивача на суму 70000000 млн. грн. з тим же призначенням платежу, що і платіжне доручення № 157 від 10.04.2008 р. Не може бути, на думку позивача, підставою для відмови у виконанні платіжного доручення № 157 від 10.04.2008 р. також постанова Подільського районного суду м. Києва від 16.04.2008 р. про накладення арешту на рахунок позивача, оскільки остання винесена пізніше.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданих суду письмових поясненнях. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує на те, що ним були проаналізовані фінансові операції позивача по відкритих рахунках, в результаті яких у банка виникли певні сумніви щодо використання керівництвом позивача зазначеного підприємства з метою легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Банком було прийнято рішення про відмову у обслуговуванні позивача до отримання відповідачем необхідних документів і відомостей, які свідчать про законність мети проведення клієнтом фінансових операції. Крім того, відповідач стверджує, що платіжні доручення позивача повернуто без виконання, оскільки на рахунок позивача накладено арешт згідно з постановою Подільського районного суду міста Києва від 16.04.2008 р..

У ході судового розгляду відповідач надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що 29.07.2008 р. надійшла постанова про зняття арешту від 25.08.2008 р., винесена слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України. У день отримання вказаного документу кошти в сумі 10147824,21 грн. були перераховані позивачу на підставі його платіжного доручення, при примусовому виконанні рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2008 р. на підставі наказу Господарського суду міста Києва 32/259 від 01.07.2008 р. Таким чином, предмет спору в цій частині відсутній.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

22.11.2006 р. між відкритим акціонерним товариством «Фінексбанк», як банком, та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка», як клієнтом, було укладено Договір банківського рахунку (далі - Договір банківського рахунку), відповідно до умов якого відповідач відкрив позивачу поточний мультивалютний рахунок № 26006300003535 та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, отримувати плату за обслуговування клієнта згідно з тарифами на операції та послуги банку.

Умовами Договору банківського рахунку сторони погодили, що платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня (п. 2.3); розрахункові документи подаються до банку як на паперових носіях так і у вигляді електронних документів, з використанням системи «Клієнт-Банк»при умові укладання сторонами окремого договору, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.4); розрахункові документи клієнта на переказ грошових коштів з рахунку банк приймає і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в банк в операційний час (п. 2.7).

Згідно з п. 3.2 Договору банківського рахунку, клієнт (позивач) має право: самостійно розпоряджатись коштами на своєму рахунку за умови дотримання вимог чинного законодавства України, крім випадків примусового списання (стягнення). Операції по рахунку можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України (п.п. 3.2.1), вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та надання інших послуг, обумовлених тарифами (п.п. 3.2.3).

Відповідно до п. 3.3 п.п. 3.3.2 Договору банківського рахунку, банк (відповідач) зобов'язаний приймати і зараховувати на рахунок клієнта (позивача) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проводити інші операції, які дозволені нормами чинного законодавства, своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до вимог нормативно-правових актів України.

22.11.2006 р. між відповідачем, як банком, та позивачем, як клієнтом, було укладено Договір на обслуговування в системі електронних платежів «Клієнт-Банк»(далі - Договір «Клієнт-Банк»), предметом якого є надання банком клієнту можливості здійснення платежів зі своїх рахунків, що знаходяться в банку, за допомогою програмного забезпечення АРМ «Клієнт-Банк».

Відповідно до умов Договору «Клієнт-Банк», клієнт (позивач) має право самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному законодавством, за винятком примусового стягнення чи договірного списання коштів, у випадках, передбачених п. 3.2 Договору та чинним законодавством України (п. 4.2.1), а банк (відповідач) зобов'язався здійснювати платежі з рахунків клієнта з моменту одержання документів із дотриманням порядку й умов, передбачених цим договором і регламентом робіт.

Станом на 31.03.2008 на рахунку позивача № 26006300003535, відкритому згідно з умовами Договору банківського рахунку, знаходились кошти у розмірі 80108899,8 грн.

31.03.2008 р. позивач за допомогою системи електронних платежів «Клієн-Банк»надіслав на адресу відповідача платіжне доручення № 146 про перерахування 78579485,3 грн. на рахунок позивача, відкритий в АБ «Енергобанк»у м. Києві, яке отримано відповідачем цього ж дня о 14.14 год. Відповідачем було відмовлено у виконанні даного платіжного доручення з посиланням на п. 2.19 Інструкції про розрахунки в Україні в національній валюті (далі –Інструкція), затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21 січня 2004 року.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 р.,          № 2346-ІІІ (далі – Закон), який також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 21.1 статті 21 Закону подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа, є однією з форм ініціювання переказу.

Платіжне доручення, в силу підпункту 1 пункту 22.1 статті 22 Закону відноситься до розрахункових документів, за якими здійснюється ініціювання переказу.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня (п. 8.1 ст. 8 Закону).

Порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України (ст. 13 Закону).

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р., № 22 (далі –Інструкція).

Згідно з п. 2.15 Інструкції порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Порядок повернення відповідачем розрахункових документів позивача у разі відмови у їх прийнятті встановлено п. 3.1.2 Договору банківського рахунку, і полягає в поверненні без виконання не пізніше наступного операційного дня із зазначенням причин повернення. Цим же пунктом Договору банківського вкладу передбачені причини відмови позивачу у проведені операцій, якими є: порушення позивачем чинного законодавства в т.ч. правил оформлення розрахункових, касових документів, строків їх ненадання, неподання документів і відомостей, що потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, наявності у відповідача сумнівів відносно достовірності наданих документів, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Визначені у п. 3.1.2 Договором банківського вкладу підстави повернення відповідачем розрахункових документів кореспондуються з підставами, зазначеним в Інструкції.

У разі здійснення ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, за допомогою систем дистанційного обслуговування "клієнт - банк", у випадку залишення без виконання або відмови у виконанні операції Інструкцією також передбачено обов'язкове посилання банку на відповідні пункти Інструкції.

Зокрема, згідно з п. 11.12 Інструкції, якщо в банку виникає потреба з'ясувати особу клієнта, суть діяльності, фінансовий стан, а клієнт не надасть документів і відомостей, що підтверджують ці дані, або умисно подасть неправдиві відомості про себе, то банк залишає без виконання електронний розрахунковий документ/дистанційне розпорядження, що передано по телефону. Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину невиконання електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження (з обов'язковим посиланням на статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та на цей пункт).

Пунктом 11.13 Інструкції передбачено, що якщо операція містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то банк може відмовити клієнту у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження, переданого по телефону. Банк повідомляє клієнта засобами системи про причину відмови у виконанні електронного розрахункового документа/дистанційного розпорядження (з обов'язковим посиланням на частину 2 статті 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»та на цей пункт).

Також, в силу п. 11.15 Інструкції, банк повертає електронний розрахунковий документ без виконання згідно з главою 2 цієї Інструкції, про причину повернення якого повідомляє клієнта засобами системи (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої електронний розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено).

Як зазначено вище, підставою для повернення без виконання платіжного доручення № 146 від 31.03.2008 р. про перерахування 78579485,3 грн. на рахунок позивача, відкритий в АБ «Енергобанк»у м. Києві, є п. 2.19 Інструкції.

Відповідно до п. 2.19 Інструкції розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. Розрахункові документи на списання коштів з рахунків платника, що надійшли до банку після операційного часу, банк може виконувати в день їх надходження, якщо це визначено договором банківського рахунку. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Отже, даний пункт Інструкції не встановлює підстави, з якими законодавство пов'язує неможливість виконання розрахункового документа, а тому дії відповідача щодо повернення без виконання платіжного доручення № 146 від 31.03.2008 р. про перерахування 78579485,3 грн. на рахунок позивача, відкритий в АБ «Енергобанк»у м. Києві, на підставі п. 2.19 Інструкції, є неправомірними.

10.04.2008 р. позивач направив відповідачу для виконання згідно з умовами Договору банківського рахунку платіжне доручення № 157, яким доручив перерахувати в межах коштів на рахунку на рахунок позивача у акціонерному банку «Енергобанк»грошові кошти в розмірі 10068083,78 грн. Дане платіжне доручення 11.04.2008 р. було повернуто без виконання з посиланням на ч. 2 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»та п. 2.17 Інструкції.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на банк покладається обов'язок по ідентифікації відповідно до законодавства України клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу. За приписами ч. 4 та 5 вказаної статті зазначені операції здійснюються лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суб'єкт первинного фінансового моніторингу, яким є банк згідно положень ст. 4 зазначеного Закону, має право відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу, та зобов'язаний ідентифікувати і повідомити Уповноважений орган про осіб, що здійснюють зазначену фінансову операцію, та її характер.

Статтею 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»передбачено, що фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80000 гривень, та має одну або більше ознак, визначених цією статтею:

переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;

купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку;

зарахування або переказ грошових коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення фінансових операцій з цінними паперами у випадку, коли хоча б одна із сторін є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місце знаходження в країні (на території), яка не бере участь в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, або однією з сторін є особа, що має рахунок в банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (на вищезазначеній території);

переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;

зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;

зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня її реєстрації, або зарахування грошових коштів на рахунок чи списання грошових коштів з рахунку юридичної особи у випадку, якщо операції на зазначеному рахунку не проводилися з моменту його відкриття;

відкриття рахунку з внесенням на нього коштів на користь третьої особи;

переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів за кордон;

обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;

проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не розміщеними в депозитаріях;

придбання особою цінних паперів за готівку;

виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;

виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;

розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбард.

Внутрішньому фінансовому моніторингу, в силу ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», підлягає фінансова операція, якщо вона має одну або більше ознак, визначених цією статтею:

1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети, зокрема:

а) прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів від особи, яка пропонує або погоджується на отримання процентів по депозиту, нижчих за процентну ставку, що встановлена у банку на поточний момент, або сплату комісій (плати за здійснення окремих операцій з його коштами) у розмірах, більших ніж визначені суб'єктом первинного моніторингу за тотожними вкладами або операціями на поточний момент;

б) наполягання особи провести операцію за правилами, відмінними від встановлених законодавством та внутрішніми документами суб'єкта первинного моніторингу щодо таких операцій за змістом або за строками її проведення;

в) внесення особою у раніше узгоджену схему проведення операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особливо стосуються напряму руху грошових коштів або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських реквізитів бенефіціара після надання першого доручення на переведення коштів або індосацію платіжних документів, надання доручення на перерахування коштів бенефіціару через два та більше рахунки інших осіб;

г) представлення особою інформації, яку неможливо перевірити;

ґ) неможливість встановлення контрагентів особи, прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка надсилає кошти на адресу іншої сторони цивільно-правової угоди, внаслідок чого такі кошти повертаються без виконання фінансової операції у зв'язку з незнаходженням такої іншої сторони або у зв'язку з її відмовою щодо їх прийняття;

д) відмова в наданні особою (клієнтом) відомостей, передбачених законодавством та відповідними внутрішніми документами суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

е) регулярне укладення особою строкових угод або використання інших похідних фінансових інструментів, особливо таких, що не передбачають поставки базового активу, за фінансовими операціями з одним або кількома контрагентами, результатом чого є постійний прибуток або постійні збитки особи;

є) прийняття суб'єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка здійснює неодноразовий обмін цінних паперів на інші цінні папери протягом поточного року без отримання або надання грошових компенсацій, пов'язаних з таким обміном;

ж) настання страхового випадку протягом короткого терміну, який визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, після укладення страхової угоди;

2) невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи, що встановлена статутними документами цієї особи, зокрема:

а) не пов'язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на рахунку, який згодом перераховується іншому суб'єкту первинного фінансового моніторингу або використовується для цілей купівлі іноземної валюти (з переказом на користь нерезидента), цінних паперів на пред'явника;

б) відсутність зв'язку між характером і родом діяльності особи з послугами, за якими особа звертається до суб'єкта первинного фінансового моніторингу;

в) регулярне представлення чеків, емітованих банком-нерезидентом та індосованих нерезидентом, на інкасо, якщо така діяльність не відповідає діяльності особи, відомій суб'єкту первинного фінансового моніторингу;

г) зарахування на рахунок особи значної кількості платежів від фізичних осіб на суму, що не перевищує суму, визначену статтею 11 цього Закону, у тому числі через касу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, якщо діяльність особи не пов'язана з наданням послуг населенню, збором обов'язкових або добровільних платежів;

ґ) істотне збільшення частки готівки, що надходить на рахунок особи, якщо звичайними для основної діяльності особи є розрахунки в безготівковій формі;

д) розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійснювати фінансову операцію на таку суму;

е) разовий продаж (купівля) особою великого пакета цінних паперів, що вільно не обертаються на організованому ринку, за умови, що особа не є професійним учасником ринку цінних паперів і цінні папери не передаються особі в погашення простроченої заборгованості контрагента перед особою;

3) виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов'язкового фінансового моніторингу, передбачених цим Законом, зокрема:

а) регулярне зарахування на рахунок особи (у випадку юридичної особи, якщо це не пов'язано з її основною діяльністю) коштів у готівковій формі з подальшим переказом усієї або більшої частини суми протягом одного операційного дня або наступного за ним дня на рахунок клієнта, відкритий в іншого суб'єкта первинного фінансового моніторингу, або на користь третьої особи, у тому числі нерезидента;

б) передавання особою доручення про здійснення фінансової операції через представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення особи без встановлення прямого (особистого) контакту з суб'єктом первинного фінансового моніторингу.

Внутрішній фінансовий моніторинг може здійснюватися й щодо інших фінансових операцій, коли у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У той час, відповідач не навів жодної обставини, передбаченої статтями 11 та 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», виключно з наявністю яких Закон пов'язує настання фінансового моніторингу.     

Посилання відповідача, як на підставу повернення платіжного доручення        № 157 від 10.04.2008 р. без виконання, на наявність негативної інформації в пресі щодо позивача, постанову голови апеляційного суду міста Києва від 20.03.2008 р. про розкриття банківської таємниці щодо позивача, наявність кримінальної справи та причетність до неї позивача, а також ненадання витребуваних на підставі п. 2.16 Інструкції відповідачем документів і відомостей для з'ясування фінансового стану позивача (зокрема джерел походження коштів), є не пов'язані вищевказаними умовами настання фінансового моніторингу, а тому не беруться судом до уваги.

Крім того, відповідно до наданих позивачем документах, достовірність яких не оспорюється відповідачем, протягом 2007 та початку 2008 років між сторонами для участі позивача у різноманітних процедурах закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти неодноразово укладались договори про надання банківської гарантії, для чого позивач надавав відповідачу пакет документів, в тому числі документи, які свідчать про фінансовий стан підприємства (фінансова звітність до статистичних та податкових органів).

Остання банківська гарантія була отримана позивачем від відповідача 29.02.2008 р.. Таким чином, відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», був постійно поінформований про господарську діяльність та фінансовий стан справ позивача, а також про найменування, юридичну адресу, документи на підтвердження державної реєстрації (включаючи установчі документи, інформацію щодо посадових осіб та їх повноважень тощо), ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, та номер банківського рахунку.

Також відповідачу було відомо про джерело походження коштів позивача. Зокрема, 27.02.2007 р. та 28.03.2007 р. між сторонами було укладено генеральні депозитні договори № 18 та № 19. Відповідно до цих угод, строк дії яких припинився 05.03.2008 р. та 06.04.2008 р., позивач розміщував у відповідача власні кошти, а саме: 20000000 грн. та 30000000 грн.

Після закінчення строку дії правочинів, згідно з п. 2.4.2 генеральних депозитних договорів № 18 від 27.02.2007 р. та № 19 від 28.03.2007 р., сума депозиту та сума нарахованих процентів була перераховується на поточний рахунок клієнта (позивача).

03.04.2008 р. та 08.04.2008 р., відповідач виконав платіжні доручення позивача відповідно на 15000000 грн. та 55000000 грн. з тим самим призначення та на той самий рахунок, що свідчить про попередню ідентифікацію позивача.

Протягом дії Договору банківського рахунку відповідач неодноразово виконував платіжні доручення на різні суми.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»ідентифікація особи не є обов'язковою у разі: здійснення фінансової операції особами, що раніше були ідентифіковані.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач всупереч умов п. 3.2.2 Договору банківського рахунку та п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р., неправомірно відхилив платіжне доручення № 157 від 10.04.2008 р.

Ненадання клієнтом на вимогу банку документи і відомості, що потрібні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, в силу п. 2.16 Інструкції є самостійною, окремою підставою повернення банком платіжного доручення без виконання. Банк, повертаючи таке платіжне доручення в день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та на цей пункт) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Платіжне доручення №157 від 10.04.2008 р. не містить напису з посиланням на п. 2.16 Інструкції як на підставу його повернення, а тому посилання відповідача на дану обставину є також не обґрунтованими.  

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Вимогами статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вимогами статті 1073 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

16.04.2008 р. постановою Подільського районного суду міста Києва по справі № 4-309/08 на рахунок позивача було накладено арешт.

Оскільки ввечері 16.04.2008 р. відповідач отримав постанову про накладення арешту на рахунки позивача, ним з 17.04.2008 р., відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України, були обмежені права позивача на розпоряджання рахунком за рішенням суду.

25.07.2008 р. слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України було винесено постанову від про зняття арешту з рахунків позивача (далі Постанова).

29.07.2008 р. Постанова була отримана відповідачем. У день отримання Постанови при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва      № 32/259 від 01.07.2008 р. та на підставі платіжного доручення № 208 від 29.07.2008 р. кошти в сумі 10147824,21 були перераховані на рахунок позивача у акціонерному банку «Енергобанк».

Оскільки на час розгляду справи умови Договору банківського рахунку в натурі виконані, грошові кошти позивача перераховані на рахунок в іншій банківській установі, в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за неналежне (несвоєчасне) виконання умов Договору банківського рахунку, а саме: за невиконання розпорядження позивача щодо належних йому грошових коштів, викладене у платіжному доручення № 157 від 10.04.2008 р. на суму 10068083,78 грн.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції - це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.1 Договору банківського рахунку визначено, що за несвоєчасне чи неправильне списання коштів з рахунку клієнта з вини банку, банк сплачує клієнту пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на суму, що підлягала зарахуванню, за кожен день прострочення.

Враховуючи те, що відповідачем з 11.04.2008 р. (згідно п. 2.3 Договору) по 16.04.2008 р. (дата накладення арешту на рахунки позивача постановою Подільського районного суду міста Києва по справі № 4-309/08), що складає 6 днів (постанова суду надійшла в післяопераційний час, про що свідчить штамп на останній «вечірня», у зв'язку з чим, згідно з п. 12 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 р. № 337, не могла бути виконана в цей операційний день), прострочено виконання зобов'язання по своєчасному виконанню розпорядження позивача, викладеного у платіжному дорученні № 157 від 10.04.2008 р., на суму 10068083,78 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, виходячи з такого розрахунку.

Відповідно до постанови Національного банка України № 492 від 29.12.2007 р., з 01.01.2008 розмір облікової ставки НБУ складав 10,0%.

(10 068 083,78 грн. (сума згідно платіжного доручення) х 20% /100% х 5 днів) /366 днів = 33010,11 грн.

Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 33010,11 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем доведено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором банківського рахунку від 22.11.2006 р., діяв при цьому за межами  повноважень, чим порушив права позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 33010,11 грн. У стягненні 210164,23 грн. пені судом відмовлено.

Провадження в частині зобов'язання відповідача виконати умови Договору банківського рахунку від 22.11.2006 в натурі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 24984,25 грн. державного мита та 115,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки зобов'язання в натурі було виконано після подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Фінексбанк»(03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54, рахунок 32007199701 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, код банку 380311, код 20021524) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна спілка»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 66, 03680, м. Київ, вул. Боженко, 86, рахунок № 260043217401 у ВАТ «Енергобанк», МФО 300272, код 30167087) 33010,11 грн. пені, 24984,25 грн. державного мита та 115,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині зобов'язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку від 22.11.2006 р. в натурі припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                               С.А. Ковтун

Рішення підписано 03.03.2009 р.