Постанова

від 30.07.2009 по справі 32/259-6/482

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/259-6/482

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 липня 2009 р.                                                                                    № 32/259-6/482  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О. (головуючий),

Харченка В.М.,

Черкащенка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представника позивача:Суньова Є.В. та представника відповідача – Сосенка В.М.

касаційні скаргиВідкритого акціонерного товариства "Фінексбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка"

на постановувід 26.05.2009

Київського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 32/259-6/482

господарського судуміста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка"

доВідкритого акціонерного товариства "Фінексбанк"

пропримусове виконання умов договору та стягнення 243174,34 грн. пені

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства "Фінексбанк" про зобов'язання відповідача виконати в натурі умови договору банківського рахунку від 22.11.2006 щодо перерахування належних позивачу грошових коштів у розмірі 10147894,71 грн. та стягнення 243174,34 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2009 у справі № 32/259-6/482 позов задоволено частково. Стягнено з ВАТ "Фінексбанк" на користь ТзОВ "Українська транспортна спілка" 33010,11 грн. пені. Провадження у справі в частині зобов'язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку від 22.11.2006 в натурі припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2009, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 5, 7, 11, 12, 18 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом".

У касаційній скарзі позивач просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2009 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 в частині стягнення пені та стягнути з відповідача 243174,34 грн. пені. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 549, 614 ЦК України, ст. 218 ГК України.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу позивача безпідставною, а касаційну скаргу відповідача такою, що підлягає задоволенню.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.11.2006 між сторонами у справі був укладений договір банківського рахунку, згідно умов якого відповідач відкрив позивачу поточний мультивалютний рахунок та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, отримувати плату за обслуговування клієнта згідно з тарифами на операції та послуги банку.

Умовами вказаного договору сторони передбачили, що платежі з рахунку клієнта проводяться за його дорученням на підставі розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня. При цьому, розрахункові документи подаються до банку як на паперових носіях так і у вигляді електронних документів, з використанням системи "Клієнт-Банк" при умові укладання сторонами окремого договору, який є невід'ємною частиною даного договору; розрахункові документи клієнта на переказ грошових коштів з рахунку банк приймає і виконує в день їх надходження, якщо вони надані в банк в операційний час.

Крім того, умовами договору передбачено, що за несвоєчасне чи неправильне списання коштів з рахунку клієнта з вини банку, банк сплачує клієнту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нараховану на суму, що підлягала зарахуванню, за кожен день прострочення.

Цього ж дня, тобто 22.11.2006 між сторонами був укладений договір на обслуговування в системі електронних платежів "Клієнт-Банк", предметом якого є надання банком клієнту можливості здійснення платежів зі своїх рахунків, що знаходяться в банку, за допомогою програмного забезпечення АРМ "Клієнт-Банк". Згідно умов цього договору, позивач має право самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному законодавством, за винятком примусового стягнення чи договірного списання коштів, у випадках, передбачених договором та чинним законодавством України, а відповідач зобов'язався здійснювати платежі з рахунків клієнта з моменту одержання документів із дотриманням порядку й умов, передбачених цим договором і регламентом робіт.

Судами також було встановлено, що 10.04.2008 позивач направив відповідачу для виконання згідно з умовами договору банківського рахунку платіжне доручення № 157, яким доручив перерахувати в межах коштів з рахунку на рахунок позивача у акціонерному банку "Енергобанк" грошові кошти в розмірі 10068083,78 грн., однак дане платіжне доручення було повернуто відповідачем без виконання з посиланням на ст. 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" та п. 2.17 зазначеної Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Крім того, судами було встановлено, що 16.04.2008 постановою Подільського районного суду міста Києва по справі № 4-309/08 на рахунок позивача було накладено арешт.

25.07.2008 слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України було винесено постанову про зняття арешту з рахунків позивача, яка 29.07.2008 була отримана відповідачем. В цей же день, тобто 29.07.2008, на виконання наказу господарського суду міста Києва № 32/259 від 01.07.2008 та на підставі платіжного доручення від 29.07.2008 кошти в сумі 10147824,21 грн. були перераховані на рахунок позивача у акціонерному банку "Енергобанк".

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання по своєчасному виконанню розпорядження позивача, викладеному у платіжному дорученні від 10.04.2008 на суму 10068083,78 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню 33010,11 грн. пені за 5 днів з 11.04.2008 по 16.04.2008.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну юридичну оцінку.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом", фінансовий моніторинг може здійснюватися й щодо фінансових операцій, коли у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.

Згідно з п. 2.17 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004, якщо банк відмовляє клієнту у виконанні платіжного доручення за операцією, яка містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу, то таке платіжне доручення клієнта банк повертає йому без виконання.

Таким чином діюче законодавство жорстко не обмежує перелік підстав, наявність яких обумовлює можливість проведення фінансового моніторингу його первинним суб'єктом та, в решті решт, дає банку можливість здійснювати фінансовий моніторинг в тих випадках, коли в нього виникають сумніви відносно того, що фінансова операція проводиться з метою легалізації доходів.

З фактичних обставин справи випливає, що цим правом і скористався відповідач, який, у цьому ж зв'язку, навів відповідні пояснення щодо обставин, які дали йому підстави вважати, що в даному випадку фінансова операція проводиться з метою легалізації доходів.

Такі пояснення відповідача наявними матеріалами справи не спростовуються.

Таким чином, встановленим з достатньою повнотою по справі обставинам суди першої та апеляційної інстанції дали невірну юридичну оцінку. У цьому зв'язку оскаржувані судові рішення, у їх відповідній частині, підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постановлені судові рішення не суперечить фактичним обставинам справи та не оскаржується жодною з сторін.

В іншій частині судові рішення, а саме в частині припинення провадження у справі, не оскаржується жодною з сторін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна спілка" відмовити.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Фінексбанк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2009 та рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2009 у справі № 32/259-6/482 скасувати в частині, що стосується стягнення грошової суми пені у розмірі 33010,11 грн.

У задоволенні позову відносно цієї ж частини вимог відмовити.

В іншій частині ці ж судові рішення залишити без змін.

Головуючий                                                                             Кочерова Н.О.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Черкащенко М.М.