Рішення

від 23.05.2013 по справі 910/6493/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6493/13 23.05.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» доТовариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ» про розірвання договору суборенди нерухомого майна, виселення та стягнення 59 651,28 грн.

Суддя Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача Панченко Є.В. (дор. б/н від 03.01.2013 р.); від відповідача Козловський Б.О. (дов. від 12.02.2013 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ» (надалі - відповідач) про розірвання договору суборенди № 3 від 14.01.2009 р., виселення відповідача з приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32 та стягнення 59 651,28 грн., з яких: 51 605,75 грн. основного боргу, 5 160,75 грн. 10 % штрафу, 199,97 грн. втрат від інфляції, 463,48 грн. процентів за користування чужими коштами, 2 221,51 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати відповідно до умов договору суборенди № 3 від 14.01.2009 р. та неотримання від відповідача відповіді на лист позивача про відмову від вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6493/13 та призначено її розгляд на 25.04.2013 р.

У судове засідання 25.04.2013 р. представник позивача не з'явився. До початку судового засідання 25.04.2013 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 25.04.2013 р. представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи та в усному порядку проти позову заперечив.

За таких обставин ухвалою суду від 25.04.2013 р. розгляд справи був відкладений на 23.05.2013 р.

В судовому засіданні 23.05.2013 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні заперечення по суті спору та просив суд відмовити у задоволенні позов у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.05.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.05.2008 р. між Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» (орендар) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу (надалі - договір оренди), за умовами якого відповідно до розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 21.04.2008 р. № 686 «Про укладання договору оренди цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази Комунального підприємства «Світ» Солом'янського району м. Києва» орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс плодоовочевої бази Комунального підприємства «Світ» Солом'янського району м. Києва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32.

Пунктом 10.1. вказаного договору від 15.05.2008 р. передбачено, що цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 15.05.2008 р. до 14.05.2018 р. включно.

Розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації "Про використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва" від 14.01.2009 р. № 10 дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю "СВІТ ПЛЮС" передавати в суборенду нежилі приміщення загальною площею 715,8 кв.м. за адресою: вул. Молодогвардійська, буд. № 32 іншим суб'єктам підприємницької діяльності, установам, організаціям згідно з окремими договорами між сторонами при погодженні з відповідними службами Солом'янського району м. Києва.

Відповідно до п. 6.2. Договору оренди орендар має право за згодою орендодавця продавати, обмінювати, позивчати, іншим чином розпоряджатися матеріальними цінностями, які входять до складу орендованого майна Підприємства за умови, що це не спричинить зміни вартості Підприємства і не порушує інших положень Договору. За згодою орендодавця здавати в суборенду частину нерухомого майна за умови, що це не суперечить чинному законодавству. Матеріальні цінності і кошти, отримані від цих операцій, є власністю Орендодавця і направляються на відтворення основних фондів Підприємства.

14.01.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ» був підписаний договір суборенди № 3 (надалі - договір суборенди), за умовами якого позивач на підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 10 від 14.01.2009 р. зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в строкове платне суборендне користування окреме індивідуально визначене нежиле приміщення площею 314,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, на першому поверсі бондарного цеху № 1 та частину приміщення на першому поверсі гараж - майстерні площею 401,1 кв.м.

На виконання договору суборенди позивач передав, а відповідач прийняв вказане майно, що підтверджується актом приймання-передавання від 14.01.2009 р.

31.01.2009 р. між сторонами підписана додаткова угода № 5 про зміну договору суборенди № 3 від 14.01.2009 р., якою змінені п.п. 1.1., 1.3. договору.

Зокрема згідно з п.1.1. договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 31.01.2009 р.) позивач на підставі розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 10 від 14.01.2009 р. передає, а відповідач приймає в строкове платне суборендне користування частину окремого індивідуально визначеного нежилого приміщення площею 401,1 кв.м., розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, на першому поверсі гараж - майстерні, вартість якого визначена згідно з актом оцінки станом на 01.05.2008 р. і становить за залишковою вартістю 270 195,04 грн., та зобов'язується сплачувати позивачу суборендну плату.

31.01.2009 р. сторони склали акт приймання-передавання, відповідно до якого позивач прийняв, а відповідач передав об'єкт суборенди загальною площею 314,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, на першому поверсі бондарного цеху № 1.

Пунктом 1.2. договору суборенди передбачено, що майно, знаходиться у володінні та користуванні позивача відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу від 15.05.2008 р. між позивачем та Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 5011-7/11571-2012 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ» про примусове виселення з приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32 відмовлено повністю.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що, як вважає позивач, відповідач порушує свої зобов'язання щодо сплати орендної плати за договором суборенди від 14.01.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент укладення договору від 15.05.2008 р.) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 794 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент укладення договору від 15.05.2008 р.) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Пунктом 10.1. договору від 15.05.2008 р. передбачено, що цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 15.05.2008 р. до 14.05.2018 р. включно.

За змістом ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 15.05.2008 р.) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди від 15.05.2008 р. нотаріально не посвідчувався, а також не проведено його державну реєстрацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як роз'яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Аналогічну правову позицію, згідно з якою правила ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не застосовуються щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін, викладено у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі № 2-17/604-2009.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Вказані положення кореспондуються зі ст. 174 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в силу вимог ст.ст. 210, 640, 794 ЦК України договір оренди від 15.05.2008 р. є неукладеним, тобто таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

Відносини піднайму регулюються, зокрема, положеннями ст. 774 Цивільного кодексу України, відповідно до якої передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Пунктом 1.2. договору суборенди передбачено, що майно знаходиться у володінні та користуванні позивача відповідно до договору оренди цілісного майнового комплексу від 15.05.2008 р. між позивачем та Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Отже, договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність поряд з договором оренди. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 10.10.2003 р.

Відтак, у разі неукладеності договору оренди не може вважатись вчиненим і договір суборенди.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Щодо посилання позивача на встановлення рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 5011-7/11571-2012 факту продовження дії договору суборенди від 02.10.2012 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п. 26. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18).

Проте у рішенні господарського суду міста Києва від 02.10.2012 р. у справі № 5011-7/11571-2012 суд надає правову оцінку ненаданню позивачем доказів на підтвердження факту припинення договору та не досліджує чинності (укладеності) договору оренди від 15.05.2008 р., моменту укладення договору суборенди № 3 від 14.01.2009 р.. Рішення суду у справі № 5011-7/11571-2012 також не встановлює факту продовження дії договору суборенди на той самий строк та на тих самих умовах, як зазначає позивач, а містить лише посилання як на норми законодавства щодо автоматичної пролонгації так і щодо обов'язковості укладення договорів оренди на п'ять років. Крім того, обставини щодо чинності договору суборенди не можуть вважатись встановленими за відсутності вчиненого договору оренди, адже договір суборенди є похідним від договору оренди та має юридичну силу у разі чинності основного договору.

Оскільки неукладений договір суборенди від 14.01.2009 р. не створює прав та обов'язків для його сторін, і матеріали справи не містять доказів наявності у позивача прав наймодавця або інших речових прав на приміщення за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, та враховуючи, що розірваним може бути лише вчинений правочин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про розірвання вказаного договору, виселення відповідача зі спірних приміщень та стягнення 59 651, 28 грн.

За вказаних обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 24.05.2013 р.

Суддя Жагорнікова Т.О.