Постанова

від 07.08.2013 по справі 910/6493/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа№ 910/6493/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Панченко Є.В.;

від відповідача: представники за довіреністю Ткаченко М.А., Скляр М.С.;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року

у справі №910/6493/13 (суддя Жагорнікова Т.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС»

до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солом'янська районна у місті Києва державна адміністрація,

про розірвання договору суборенди нерухомого майна, виселення та стягнення 59 651,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року у справі №910/6493/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2013 року у справі №910/6493/13 апеляційну скаргу ТОВ «СВІТ ПЛЮС» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 31.07.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

30.07.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2013 року у справі №910/6493/13 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Солом'янську районну у місті Києва державну адміністрацію.

Представник позивача у судовому засіданні 07.08.2013 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити; представник відповідача у судовому засіданні 07.08.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання 07.08.2013 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 07.08.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.05.2008 року між Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією та ТОВ «СВІТ ПЛЮС» був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу, за умовами якого відповідно до розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 21.04.2008 року №686 «Про укладання договору оренди цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази КП «Світ» Солом'янського району міста Києва» третя особа передає, а позивач приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс плодоовочевої бази КП «Світ» Солом'янського району міста Києва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32.

Відповідно до п. 10.1. вказаного договору сторонами встановлено, що цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 15.05.2008 року до 14.05.2018 року включно.

Розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації «Про використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва» від 14.01.2009 року №10 дозволено ТОВ «СВІТ ПЛЮС» передавати в суборенду нежилі приміщення загальною площею 715,8 кв.м. за адресою: вул. Молодогвардійська, буд. №32 іншим суб'єктам підприємницької діяльності, установам, організаціям згідно з окремими договорами між сторонами при погодженні з відповідними службами Солом'янського району міста Києва.

На підставі наведеного, 14.01.2009 року між ТОВ «СВІТ ПЛЮС» (далі - орендар) та ТОВ «МЕГАСПОРТ» (далі - суборендар) було підписано договір суборенди №3 (далі - договір), відповідно до умов якого (враховуючи редакцію додаткової угоди №5 про зміну договору суборенди) орендар на підставі розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації №10 від 14.01.2009 року передає, а суборендар приймає в строкове платне суборендне користування окреме індивідуально визначене нежиле приміщення (далі - майно) площею 401,1 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, на першому поверсі гараж - майстерні, вартість якого визначена згідно з актом оцінки на 01.05.2008 року і становить за залишковою вартістю 270 195,04 грн., та зобов'язується сплачувати орендареві суборендну плату (п. 1.1. договору).

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендних платежах, розірвання договору суборенди №3 від 14.01.2009 року у зв'язку з неналежним виконання відповідачем грошових зобов'язань та виселення останнього з приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновку, що оскільки договір оренди від 15.05.2008 року нотаріально не посвідчений та не пройшов державну реєстрацію, то в силу вимог ст.ст. 210, 640, 794 Цивільного кодексу України вказаний договір є неукладеним, тобто таким, що не породжує для сторін прав та обов'язків.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що оскільки договір суборенди є похідним від договору оренди, то в разі неукладеності договору оренди не може вважатися вчиненим і договір суборенди, а отже у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог обгрунтованих на підставі договору суборенди.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки предметом спору у даній справі пов'язаний із правовідносинами, що стосуються договору суборенди, а не договору оренди від 15.05.2008 року.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас, як вже зазначалось, на підставі договору суборенди, відповідач отримав у строкове платне користування майно, що підтверджується актом приймання-передавання від 31.01.2009 року (а.с. 14), тобто останній користувався вказаним майном.

При цьому, слід зазначити, що правовідносини з приводу даного договору продовжувалися навіть після закінчення строку його дії, оскільки відповідач продовжував користуватися орендованим майном, що підтверджується також поясненнями представників сторін у судових засіданнях.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що названий договір суборенди в судовому порядку не визнавався недійсним та не розірваний сторонами, а дії сторін спрямовані на його реалізацію, а отже, в силу ст. 215 Цивільного кодексу України, договір суборенди №3 від 14.01.2009 року є дійсним (оспорюваний правочин).

Отже, з огляду на зазначене, оскільки предметом спору є вимоги позивача пов'язані з договором суборенди, встановлення наслідків недійсності правочину (договору оренди від 15.05.2008 року) виходить за межі позовних вимог.

Відповідно до п. 10.1. договору сторонами встановлено, що договір суборенди укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 14.01.2009 року до 13.12.2012 року.

Згідно з п. 10.4. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих, які були передбачені цим договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як свідчать матеріали справи, відповідач продовжував користуватися орендованим майном, що є підставою вважати вказаний договір продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

Також, вказане підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2012 року у справі №5011-7/11571-2012, яким було встановлено, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту припинення договору, у зв'язку з чим було відмовлено у позові ТОВ «СВІТ ПЛЮС» до ТОВ «МЕГАСПОРТ» про виселення, тим самим підтвердивши факт правомірності користування відповідачем орендованим майном та надавши таке право на майбутнє, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляд однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, у яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 4.1. договору суборендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати і становить без ПДВ за перший місяць суборенди - січень 2009 року - 12 451,82 грн. (додаток №2).

Згідно з п. 4.3. договору суборендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 4.6. договору суборендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 10-го числа звітного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів за період з серпня 2012 року по березень 2013 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 51 605,75 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів на загальну суму 51 605,75 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 160,75 грн. 10% штрафу, 199,97 грн. втрат від інфляції, 463,48 грн. 3% річних та 2 221,51 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.7. договору суборендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендарем відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до 4.8. договору сторонами передбачено, що у разі, якщо на дату сплати суборендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, суборендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендних платежів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5 160,75 грн. 10% штрафу, 199,97 грн. втрат від інфляції, 463,48 грн. 3% річних та 2 221,51 грн. пені. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки штрафу, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені здійснені позивачем, та встановлено їх арифметичну правильність.

Крім того, внаслідок неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів, позивач просить розірвати договір суборенди №3 від 14.01.2009 року, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Як уже встановлено судом, оскільки відповідач не виконував зобов'язання щодо сплати орендних платежів протягом 8 місяців, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для розірвання договору суборенди №3 від 14.01.2009 року.

Таким чином, оскільки з розірванням договору суборенди відповідач втрачає статус суборендаря, то вимога позивача про виселення відповідача з орендованих приміщень за даним договором є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково та прийняти нове рішення.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року у справі №910/6493/13 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року у справі №910/6493/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року у справі №910/6493/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення у справі №910/6493/13, яким позов задовольнити повністю. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, код 31744576) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, код 34353218) 51 605,75 грн. основного боргу, 5 160,75 грн. 10% штрафу, 199,97 грн. втрат від інфляції, 463,48 грн. 3% річних, 2 221,51 грн. пені. Розірвати договір суборенди №3 від 14.01.2009 року. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ» з приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАСПОРТ» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, код 31744576) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32, код 34353218) судовий збір за подання позову у розмірі 4014,50 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 007,25 грн.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Справу №910/6493/13 повернути до господарського суду міста Києва.

7. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

8. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.