Рішення

від 30.10.2008 по справі 44/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

44/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

 За позовом          Акціонерного комерційного банку «Альянс»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім                               «Пластмас - Прилуки»

про          стягнення 13 211,30 грн.          

Суддя    Чеберяк П.П.

Представники:  

від позивача:          Кожевніков В.С. - представник за довіреністю

від відповідача:          Голуб В.Є. - представник за довіреністю

Рішення прийняте 30.10.2008 р., оскільки в судовому засіданні 23.07.2008р. розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України, в судових засіданнях 27.08.2008 р., 08.10.2008р. та 16.10.2008 р. оголошувалась перерва в порядку ч. 3 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Акціонерний комерційний банк «Альянс»(далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пластмас - Прилуки»(далі –відповідач) 13 211,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2008 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 23.07.2008 року.

          Позивачем до Господарського суду міста Києва було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог № 531 від 26.08.2008 р., відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 162 010,10 грн. заборгованості, з яких 98 865,21 грн. 29 % річних за користування кредитними коштами, 26 591,35 грн. втраченої вигоди, 31 099,34 грн. інфляційних витрат та 5 454,20 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві і заяві про збільшення позовних вимог № 531 від 26.08.2008 р., та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з урахуванням їх збільшення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 291 від 29.07.2008 р. та доповненнях до відзиву № 66 від 07.10.2008 р.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2000 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 062/ЮК (далі –договір), за умовами якого банк (позивач) надає позичальнику (відповідачеві) кредит на проведення розрахунків з партнерами по контрактах, що додаються до даного кредитного договору, в сумі 285 000,00 грн. строком на один рік з 29.09.2000 р. по 29.09.2001 р. із сплатою 16 % річних.

В січні 2001 року відповідач змінив назву на товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пластмас –Прилуки», що підтверджується свідоцтвом про державну перереєстрацію № 23542 від 24.01.2001 р.

27.09.2002 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору (далі –додаткова угода).

Відповідно до п. 2.1.1. додаткової угоди банк (позивач) зобов'язався продовжити строк дії договору до 26.09.2003 року.

Згідно з п. 2.1.2. додаткової угоди, починаючи з 28.09.2002 р., було встановлено відсоткову ставку за коритування кредитними коштами по договору на рівні 29 % річних.

Відповідно до п. 2.2.1. відповідач зобов'язався виконати всі зобов'язання, що випливають з договору та додаткової угоди, в строк до 26.09.2003 р. включно.

Згідно з п. 2.2.3. додаткової угоди відповідач зобов'язався щомісяця в термін до 29 числа поточного місяця сплатити позивачеві відсотки за користування кредитними коштами, але не пізніше 29 числа наступного місяця. При цьому позивач залишає за собою право стягнути штрафні санкції за несплату відсотків з 30 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.3. договору відсотки нараховуються із фактичного залишку на позичковому рахунку за календарну кількість днів користування кредитом.

Відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував за договором.

28.09.2004 р. позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 247 993,72 грн.

20.12.2004 р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 18/362 було стягнуто з відповідача 185 879, 47 грн. , яке в порядку ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили 24.03.2005 р. після розгляду справи №18/362 апеляційною інстанцією (постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 18/362 від 24.03.2005 р.).

27.04.2006 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 18/362 відповідачем було здійснено оплату останньої частини заборгованості перед позивачем за кредитним договором у розмірі 4 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № 83 від 28.04.2006 р.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 4.2. договору за несвоєчасну сплату процентів та погашення кредиту позивач має право отримати від відповідача пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5 % від суми кредиту.

Відповідно до п. 3.1. додаткової угоди за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що випливають з даного кредитного договору, а саме: сплата процентів, комісій, погашення кредиту та інших платежів позивач має право отримати від відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діє в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пеня задовольняється у розмірі 2 ставки НБУ, відповідно до закону за останні 6 місяців від строку оплати кожного окремого платежу.

Однак, як вбачається з тексту відзиву у даній справі та тексту позовної заяви у справі № 18/362 до складу 185 879,47 грн. входять і штрафні санкції.

Позивач у даній справі нараховує 29 % річних, пеню, інфляційні витрати на всю суму – 185 879,47 грн., тобто в тому числі нараховує штрафні санкції на штрафні санкції, що суперечить положенням законодавства. Водночас, ні з рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2004 р., ні з постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2005 р. у справі № 18/362 не вбачається який розмір несплаченого кредиту, який розмір несплачених відсотків, який розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій.

А відтак, враховуючи, що невідома сума основного боргу відповідача без врахування штрафних санкцій за рішенням суду у справі № 18/362, неможливо вирахувати розмір 29 % річних за користування кредитними коштами, пені та інфляційних витрат, які просить стягнути позивач.

          Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України упущена вигода входить до складу збитків і є доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Враховуючи, що позивачем не було надано суду в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів того, що несвоєчасна сплата відповідачем платежів за кредитним договором призвела до понесення позивачем збитків, позовні вимоги про стягнення з відповідача упощеної вигоди у розмірі 26 591,35 грн. не підлягають задоволенню.

Станом на день слухання справи в засіданні Господарського суду міста Києва відповідач визнав, що його заборгованість перед позивачем за договором становить 9 849,84 грн., що підтверджується доповненнями до відзиву № 66 від 07.10.2008 р., уточненнями розрахунку заборгованості по договору).

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 13 211, 30 грн.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати позивача на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до суми, що підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.   ЦК України  ст. ст. 1, 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пластмас –Прилуки»(01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-а, кв.13; 04071, м. Київ, вул. Набережно -Лугова, 9, код ЄДРПОУ 30216818) на користь Акціонерного комерційного банку (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 26, код ЄДРПОУ 14360506) 13 211 (тринадцять тисяч двісті одиннадцять) грн. 30 коп. боргу, 132 (сто тридцять дві) грн. 11 коп. держмита та 9 (дев'ять) грн. 62 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття.

            Суддя                                                                                   П.П.Чеберяк