Постанова

від 04.03.2009 по справі 4/63-1408

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/63-1408

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

04.03.09                                                                                           Справа  № 4/63-1408

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Дубник О.П.

суддів                                                      Процика Т.С.

                                                                Слуки М.Г.

При  секретарі  судового  засідання     Ніколайчук С.В.

розглянув     апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Поліграфіст»від 19.06.08р.

на рішення   господарського суду Тернопільської області від 08.05.2008р.

у справі         №4/63-1408

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Оптик-Україна», м.Львів

до відповідача   ТзОВ «Поліграфіст», м.Тернопіль

про          стягнення 214848,72 грн. заборгованості

за участю представників

від позивача –Чепіль В.М. –представник (дов. у справі);

       від відповідача –Палюх О.О. –директор.

Права та обов'язки  згідно ст.22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не  поступало.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судових засіданнях 28.01.09р. та 18.02.09р. оголошувались перерви до 18.02.09р. та 04.03.09р. відповідно.

Представниками сторін заявлено клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу та погоджено розгляд справи за межами строків, визначених ст.102 ГПК України.

Сторони висловлювали намір врегулювати спір шляхом складення мирової угоди, для чого просили суд надати їм час, однак до згоди не дійшли.

          Відповідачем неодноразово подавались клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судово-економічних експертиз, товарознавчої, економічної експертиз.

Судом відхилені вказані вище клопотання з таких підстав:

згідно із ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Невірне визначення розміру інфляційних і річних не є підставою для призначення економічної експертизи. Беручи до уваги, що предметом судового розгляду не є якість поставленої продукції, суд апеляційної інстанції не вбачав необхідності призначити товарознавчу експертизу, а від-так не було потреби витребувати докази, заявлені в клопотанні від 26.02.09р., що стосуються відповідності поперу міжнародним стандартам, встановлення країни його походження і т.д.

Оскільки в розрахунку суми основного боргу позивачем враховано суму 100606,97 грн., що складає вартість поверненої відповідачем 03.03.08р. продукції, враховуючи вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відпала необхідність викликати посадових осіб сторін.

Враховуючи вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі, визначений ст.79 ГПК України, суд відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, подане ним 04.03.08р., у зв'язку із оскарженням у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відкладення розгляду справи.

Відповідачем в ході судового розгляду справи було подано доповнення до апеляційної скарги, через що суд розгляд справи відклав.

На апеляційну скаргу та доповнення до неї подані відзиви.

Зокрема, у відзиві на доповнення до апеляційної скарги позивач зазначає, що доводи відповідача про те, що ним здійснено повернення продукції виключно по спірним накладним не відповідає дійсності, оскільки повернення згідно накладної повернення №3456 від 03.03.08р. було зараховано ТзОВ «Оптик-Україна»в погашення накладної №00000012 від 29.01.08р., а лише решта суми зараховано до часткової оплати спірної накладної №0000229 від 04.12.07р., що відображено у картці взаєморозрахунків, тому, на думку позивача, оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.05.2008р. у справі №4/63-1408 (суддя Бурда Н.М.) задоволено позов ТзОВ «Оптик-Україна»до ТзОВ «Поліграфіст»та стягнено з відповідача на користь позивача 193739,91 грн. боргу, 21068,81 грн. інфляційних та 1735,60 грн. річних.

Рішення судом мотивовано ст.ст.11, 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність збільшених вимог позивача, оскільки відповідач не оплатив вартість поставленої йому позивачем продукції (папір етикетковий металізовий «Slater Brite 71г/м.кв») на загальну суму 329198,81 грн., в результаті чого у ТзОВ «Поліграфіст»наявна заборгованість в сумі 193739,91 грн., яку він на вимогу позивача не сплатив, у зв'язку із чим відповідачу правомірно нараховано 21068,81 грн. інфляційних, 1735,60 грн. річних.

          З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ТзОВ «Поліграфіст» оскаржило рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального права, стверджуючи, що позивач не акцептував заявку відповідача на поставку паперу на умовах, зазначених у такій заявці, а поставив йому товар на інших умовах, про що, на думку апелянта, свідчить рахунок №СФ-0000224 від 22.11.07р., зокрема, сторонами не було визначено термін здійснення відповідачем оплати спірної продукції, тому вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних витрат є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того, апелянт зазначає, що згідно видаткової накладної №1614 від 03.03.08р. він здійснив повернення позивачеві частини отриманої продукції (4234,30 кг. паперу етикеткового металізованого «Slater Brite 71г/м.кв») на суму 100606,97 грн., що не взято судом першої інстанції до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

ТзОВ «Оптик-Україна»на підставі ст.197 ГК України, ст.ст.526, 527 ЦК України подало позов, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, про стягнення на його користь з ТзОВ «Поліграфіст»193739,91 грн. боргу, 21068,81 грн. інфляційних втрат, 1735,60 грн. –три відсотки річних.

Як вбачається зі справи, на підставі заявок №179/09 від 04.09.07р. та №238/10 від 25.10.07р. позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №РН-0000224 від 22.11.07р., №РН-0000229 від 04.12.07р. продукцію (папір етикетковий металізовий «Slater Brite 71г/м.кв») на загальну суму 329198,81 грн., яку прийнято відповідачем, що підтверджується довіреностями серії ЯОБ №373796 від 22.11.07р. та ЯОБ №373812 від 04.12.07р.

В заявці №179/09 зазначено, що ТзОВ «Поліграфіст»повинно здійснити оплату за поставлену йому продукцію впродовж двох тижнів від дня поставки.

В заявці №238/10 від 25.10.07р. не визначено терміну розрахунків.

14.03.08р. відповідачу надіслано вимогу про оплату 193739,91 грн. боргу.

Вищевказану продукцію відповідачем оплачено частково.

Докази погашення відповідачем решти вартості поставленої йому позивачем продукції в розмірі 193739,91 грн. в матеріалах справи відсутні.

В розрахунку суми заборгованості позивачем враховано повернення відповідачем 03.03.08р. продукції на суму 100606,97 грн.

Вищенаведені обставини справи встановлено судами і не спростовано документально.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, доводи апелянта про неправомірність нарахування йому трьох відсотків річних та інфляційних втрат у зв'язку із відсутністю між сторонами договірних зобов'язань не приймаються судом до уваги, оскільки згідно норм матеріального права для стягнення останніх не вимагається наявні договірних стосунків.

З врахуванням вимог норм матеріального права та заявленої позивачем вимоги про сплату боргу, суд апеляційної інстанції зробив перерахунок річних та інформаційних, які підлягають до стягнення в сумі відповідно: 416,37 грн. річні та 6003,93 грн. інформаційні, виходячи із правомірно заявленої суми основного боргу.

Між тим, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним стягнення з відповідача 40 грн. витрат на оплату за проведення Тернопільським відділенням Київського НДІСЕ експертного економічного дослідження, яким на заявку позивача було визначено розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання та річних від простроченої суми, адже така експертиза не була призначена судом і не може відноситись до судових витрат.

Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Щодо решти судових витрат, які підлягають стягненню, то такі відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.103, 104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 08.05.08р. у цій справі скасувати і прийняти нове рішення.

3.          Позов задоволити частково. Стягнути з ТзОВ «Поліграфіст»на користь ТзОВ «Оптик-Україна»193739,91 грн. боргу, 6003,93 грн. інфляційних, 416,57 грн. річних.

4.          Судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

5.          В решті позову відмовити.

6.          В частині скасування заходів до забезпечення позову та стягнення державного мита з ТзОВ «Оптик-Україна»в сумі 17,34 грн. судове рішення залишити без змін.

7.          Місцевому господарському суду видати накази.

8.          Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

Головуюча-суддя                                                                   О.П. Дубник

суддя                                                                                         Т.С.Процик

суддя                                                                                         М.Г.Слука

Постанова підписана 05.03.2009р.