Рішення

від 13.10.2008 по справі 46/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/147

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2008 р.                                                Справа № 46/147

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Арістократ Ті”

До Закритого акціонерного товариства “Мінський”

Простягнення 8 953,77 грн.

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаПритула С.А.—представник за довіреністю від 22.09.2008 р.

Від відповідача Капшук М.М.—представник за довіреністю від  25.02.2008 р. № 02

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2008 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Арістократ Ті” звернулося до суду з позовом від 26.08.2008 р. про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Мінський” 8 953,77 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору від 16.11.2006 № МН-07 р., 267,01 грн. пені та 34,28 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/147 від 06.09.2008 р., яку призначено до розгляду на 01.10.2008 р.  

01.10.2008 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.10.2008 р. за усним клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи.  

В ході судового розгляду спору представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Арістократ Ті” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість, що складає вартість переданого у власність, але не оплаченого товару, пеню та 3 % річних.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір з протоколом розбіжностей та додатком до нього, видаткові накладні, якими стверджується передача відповідачеві товару на суму боргу, акт звірки.

Представник відповідача визнав наявність у підприємства заборгованості перед позивачем та не заперечував проти задоволення позову.  

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

16.11.2006 р. Закритим акціонерним товариством “Мінський” в якості покупця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Арістократ Ті” в якості постачальника укладено договір поставки № МН-07, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити товар згідно з письмовим замовленням покупця, а покупець (відповідач) —прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Під терміном “товар” сторони, відповідно до п. 1.2 договору, домовилися розуміти продукцію, вказану в специфікації до договору, що є його невід'ємною частиною.

Виходячи з п.п. 1.3-1.6, п. 2.1 угоди від 16.11.2006 р. найменування (асортимент, номенклатура), кількість і ціна товару, що поставляється, узгоджуються сторонами у замовленням та специфікаціях.

Згідно з п. 1.6 договору моментом набуття покупцем права власності на товар сторонами визнається момент передачі товару, що засвідчується підписанням представниками сторін відповідної накладної під час вигрузки товару.   

Відповідно до п. 4.2 договору зобов'язання щодо оплати товару виникає у покупця за умови надання йому постачальником видатково-прибуткової і податкової накладної.

У п. 4.1 та 4.3.1 договору сторонами передбачено, що покупець здійснює оплату товару в національній валюті України протягом 37-и банківських днів з дня отримання від нього товару.  

Аналіз умов угоди від 16.11.2006 р. дає підстави стверджувати про виникнення між сторонами зобов'язань з договору поставки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе договором від 25.03.2008 р. зобов'язання, а саме: поставив товар загальною вартістю 91 131,00 грн., а відповідач —прийняв його у власність, що частково підтверджується видатковими накладними за період з 18.01.2007 р. по 02.07.2008 р., накладними на повернення товару, актом звірки розрахунків та поясненнями представників позивача та відповідача.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару у сумі 8 652,48 грн. чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов'язальні правовідносини господарюючих суб'єктів.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування на користь позивача, визнавши, натомість наявність боргу перед позивачем.  

Таким чином з матеріалів справи та пояснень представника позивача судом встановлено, що покупець частково оплатив вартість отриманого у власність товару та повернув товар на суму 82 478,74 грн.

Виходячи з викладеного борг відповідача складає 8 652,48 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором поставки № МН-07 від 16.11.2006 р. в сумі 8 652,48 грн. підлягають повному задоволенню.    

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 267,01 грн. пені та 34,28 грн. 3 % річних.  

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 9.6 договору від 16.11.2006 р. сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати поставленого товару , постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла в період прострочення.

Аналіз наведених норм законодавства дають підстави стверджувати, що умовою застосування штрафних санкцій у вигляді неустойки, штрафу, пені є порушення боржником грошового зобов'язання.  

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення пені та 3 % річних з відповідача є такими, що заявлені правомірно, але підлягають залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. Так, виходячи з розрахунку позивача, нарахування пені та 3 % річних відбувається з невизначеної дати, без підтвердження факту та дати часткової оплати за накладною № А-00004330 від 13.05.2008 р., а тому наданий позивачем розрахунок не можна вважати належним та правовірним. Враховуючи, що позивачем не підтверджено належним чином  дат проведення відповідачем часткової оплати за поставлений товар по кожній накладній (не надано виписку з банківського рахунку), суд не в змозі провести уточнений розрахунок штрафних санкцій з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов'язку сплатити кошти та з врахуванням часткового погашення боргу.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню на суму основного боргу, а судові витрати —перерахуванню.    

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги в частині стягнення 267,01 грн. пені та 34,28 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції залишити без розгляду.  

2.          В іншій частині вимог позов задовольнити.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Мінський” (04201, м. Київ, вул. Мінське шосе, 4, ідентифікаційний код 23493904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Арістократ Ті” (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, ідентифікаційний код 34487275) 8 652 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн. 48 коп. боргу, 98 (дев'яносто вісім) грн. 57 коп. державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   його прийняття.

Суддя                                                                                          С.В. Шабунін

Справа №  46/147

13.10.08