Ухвала

від 16.05.2013 по справі 825/461/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/461/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

16 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що підставою для висновків перевіряючих слугував факт непідтвердження витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Висновок такий зроблений відповідачем у зв'язку із тим, що у ФОП ОСОБА_2 відсутні трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, складські приміщення для здійснення основного виду діяльності. Тобто, відповідачем не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст правочинів не відповідає дійсним намірам сторін. Також вказує, що перевіркою не було досліджено наявні у TOB "Торгсервіс" товарно-транспортні накладні, виписані ФОП ОСОБА_2 відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363. Зазначає, що видаткові та податкові накладні, підписані між TOB "Торгсервіс" і ФОП ОСОБА_2 мають усі реквізити, передбачені ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому є первинними документами, які підтверджують факт реального отримання позивачем перелічених у цих накладних товарів. Оформлення будь-яких інших документів чинним законодавством України не передбачено. Тобто, вищенаведені висновки Державної податкової інспекції у м. Чернігові про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій зроблені без належного дослідження наявних первинних документів, а відтак не можуть бути підставою для донарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) TOB "Торгсервіс". До того ж твердження відповідача про відсутність необхідних умов здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів є протиправним, оскільки, ні законодавство, ні договори не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообігу. У зв'язки з зазначеним просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року задоволено вказаний вище позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 25 грудня 2012 року № 0006082320 та № 0006092320.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Чернігові Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Працівниками ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" з питань достовірності, повноти декларування в податковій звітності з ПДВ за вересень 2012 року та у декларації з податку на прибуток за відповідний період операцій по взаємовідносинах з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

За результатами даної перевірки складено акт № 2766/22/21396841 від 17.12.2012 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства у періоді, що перевірявся на загальну суму 87934,00 грн.; п. 198.1 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період, що перевірявся, на загальну суму 83746,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року № 0006092320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 125619,00 грн.; № 0006082320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 119917,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведені належними доказами.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Розділом III Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг)

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника

податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання

товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі

відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника

податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної

декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно

до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує

факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі

при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або

ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на

баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 200 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Судом першої інстанції було встановлено, що основними видами господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 04.03.1993 року та є платником ПДВ.

01.09.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" (покупець) було укладено договір № ДГ-0125. Відповідно до п.п. 1.1. договору продавець зобов'язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування: цукор, борошно, крупи та інше) на умовах зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п.п. 1.2. договору найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару визначається в відповідності з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п.п. 2.1. продавець забезпечує наявність товару на базисі поставки склад Торгсервіс за адресою: м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 100. Відповідно до п.п.3.1. договору форма оплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до видаткової накладної № РН-01309 від 25.09.2012 року позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 5000 т на суму 29557,50 грн., в тому числі ПДВ - 4926,25 грн.

ОСОБА_2 було видано податкову накладну № 1309 від 25.09.2012 року.

Відповідно до видаткової накладної № РН-01308 від 25.09.2012 року позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 6000 т на суму 35469,00 грн., в тому числі ПДВ - 5911,50 грн.

ОСОБА_2 було видано податкову накладну № 1308 від 25.09.2012 року.

Відповідно до видаткової накладної № РН-01291 від 24.09.2012 року позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 10000 т на суму 59115,00 грн., в тому числі ПДВ - 9852,50 грн.

ОСОБА_2 було видано податкову накладну № 1291 від 24.09.2012 року.

Відповідно до видаткової накладної № РН-01290 від 24.09.2012 року позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 10000 т на суму 59115,00 грн., в тому числі ПДВ - 9852,50 грн.

ОСОБА_2 було видано податкову накладну № 1290 від 24.09.2012 року.

Відповідно до видаткової накладної № РН-01289 від 24.09.2012 року позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 10000 т на суму 59115,00 грн., в тому числі ПДВ - 9852,50 грн.

ОСОБА_2 було видано податкову накладну № 1289 від 24.09.2012 року.

Відповідно до видаткової накладної №РН-01288 від 24.09.2012 позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 10000 т на суму 59115,00 грн., в тому числі ПДВ - 9852,50 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-01287 від 24.09.2012 року позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 2000 т на суму 11823,00 грн., в тому числі ПДВ - 1970,50 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-01286 від 24.09.2012 року позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 10000 т на суму 59115,00 грн., в тому числі ПДВ - 9852,50 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-01285 від 24.09.2012 року позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 2000 т на суму 11823,00 грн., в тому числі ПДВ - 1970,50 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-01284 від 24.09.2012 року позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 10000 т на суму 59115,00 грн., в тому числі ПДВ - 9852,50 грн.

Відповідно до видаткової накладної № РН-01283 від 24.09.2012 року позивач придбав у ОСОБА_2 цукор білий в кількості 10000 т на суму 59115,00 грн., в тому числі ПДВ - 9852,50 грн.

ОСОБА_2 було видано відповідні податкові накладні по зазначеним вище операціях.

Також судом першої інстанції було встановлено, що позивачем було оплачено придбаний у ОСОБА_2 товар, що підтверджується платіжним дорученням та виписками по рахунку з банку. Поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 22.09.2012 року, 23.09.2012 року, 25.09.2012 року.

Придбаний цукор було поставлено на облік підприємства, що підтверджується прибутковим накладними від 24.09.2012 року № ТСЦ-0205, № ТСЦ-0206, № ТСЦ-0207, № ТСЦ-0208, № ТСЦ-0210, № ТСЦ-0209, № ТСЦ-0211, № ТСЦ-0212, № ТСЦ-0213 та від 25.09.2012 року № ТСЦ-0214, № ТСЦ-0215.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 16.11.2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" має у власності магазин загальною площею 792,1 кв.м за адресою: вул. Старобілоуська, 31, м. Чернігів.

Відповідно до договору оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова № 5560 від 26.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" орендує нежитлове приміщення магазину, загальною площею 611,9 кв.м., що розташоване за адресою: вул. 50 років ВЛКСМ, 14, м. Чернігів.

Згідно договору купівлі-продажу від 22.06.2000 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" має у власності приміщення магазину, загальною площею 1152,3 кв.м., що знаходиться за адресою: проспект Жовтневої революції, 100, м. Чернігів.

Згідно договору купівлі-продажу від 17.02.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" має у власності приміщення магазину продовольчих товарів, загальною площею 558,1 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 9, м. Чернігів.

Згідно договору купівлі-продажу від 17.10.2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" має у власності склад та гаража, що знаходиться за адресою: вул. Старобілоуська, 77, м. Чернігів.

Через зазначені магазини позивач здійснює продаж придбаного цукру.

На момент здійснення позивачем господарських операцій ФОП ОСОБА_2 був належним чином зареєстрований як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно до свідоцтва є платником ПДВ.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції з придбання цукру між позивачем та ФОП ОСОБА_2 мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності TOB "Торгсервіс", наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_2 податковий орган посилається на акт перевірки №2500/17/НОМЕР_3 від 27.11.2012 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2011 року по 30.09.2012 року. В акті зазначено про неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_2 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників.

Колегія суддів вважає правильним критичне сприйняття судом першої інстанції зазначених вище доводів, оскільки викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або таким, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій. Представником позивача надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_2

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у позивача мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, податковий орган не подав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.