Постанова

від 01.09.2011 по справі 2а-6526/10/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14:50

01.09.2011 р. Справа № 2а-6526/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Дамен Шіпярдс Океан", вул. Заводська площа, 1, м.Миколаїв,54050

за участю в інтересах державиПрокурора Миколаївської області, вул.Спаська, 28, м.Миколаїв, 54000

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м.Миколаїв, 54017

проскасування податкового повідомлення-рішення № 00005636/0 від 18.06.10 р., В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Дамен Шіпярдс Океан» звернувся з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00005636/0 від 18.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень та вересень 2009 р на суму 287 294,19 грн., у ВАТ Вадан Ярдс Океан».

Позовні вимоги обґрунтував тим, що висновки відповідача про допущені позивачем порушення вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (Закон про ПДВ) не підтверджені належними доказами, тому зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування є безпідставним.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказав, що право підприємства на отримання бюджетного відшкодування обумовлено наявністю декількох умов, в тому числі надходженням суми податку до бюджету. Проведеною перевіркою було встановлено, що «… на останньому ланцюгу постачання … не підтверджено декларування та внесення до бюджету ПДВ, що були отримані в складі ціни за надані послуги по причині неможливості здійснити перевірки постачальників, а отже і даних про декларування і внесення ними до бюджету ПДВ». Крім того, послався на нікчемність правочинів, що були укладені позивачем та його контрагентами, оскільки дані правочини спрямовані на заволодіння майном держави.

Суд заслухав думку представників сторін, всебічно і повно з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

11.06.2010 р. фахівцями відповідача а підставі службового посвідчення серія УМК № 033619 року та п.1 ч.1 ст.11 Закону України від 04 грудня 1990 року №509 - XII «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами та доповненнями заступником начальника відділу податкового супроводження підприємств промислового виробництва Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (далі за текстом - СДПІ ВПП у м. Миколаєві), радником податкової служби III рангу Жигаревич Таїсією Василівною, проведена невиїзна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання Відкритим акціонерним товариством «Вадан Ярдс Океан» вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з TOB «Ніковіт» (код за ЄДРПОУ - 35273280), TOB ТПК «Інтер-Трейд-Компані» (код за ЄДРПОУ -35356911), ПП «Леомарин» (код за ЄДРПОУ - 35568810) за період серпень, вересень місяці 2009 року, за наслідками якого складено акт №567/36/14307653.

Згідно висновків перевірки позивач допустив порушення п.1.8 ст.1, пп. 7.7.1, пп.7.7.2, п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р № 168/ 97-ВР, що полягає в тому, що у результаті перевірки, підприємств по ланцюгу постачання, податковий орган встановив у де яких ланцюгах постачання ознаки фіктивних підприємств і не підтверджено проведені взаєморозрахунки між підприємствами

18.06.2010 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві винесла податкове повідомлення - рішення за №00005636/0 згідно з яким ВАТ «Вадан Ярде Океан» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень, вересень 2009 р. в розмірі 287 294,19 грн.

Суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00005636/0 з огляду таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

В підпункті 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" наводиться перелік позицій, які повинна містити податкова накладна при її заповненні.

Згідно до п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України „Про податок на додану вартість", не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентами платника податків або їх контрагентами за ланцюгом зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них. Зазначена обставина не може бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Таким чином, Закон України „Про податок на додану вартість", та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, з якими позивач не мав господарських відносин.

Судом в судовому засіданні досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, фактичне виконання господарських операцій та право позивача на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування по розрахункам між ПАТ «Дамен Шіпярдс Океан» та його першими прямими контрагентами TOB «Ніковіт» (код за ЄДРПОУ - 35273280), TOB ТПК «Інтер-Трейд-Компані» (код за ЄДРПОУ -35356911), ПП «Леомарин» (код за ЄДРПОУ - 35568810) за період серпень, вересень місяці 2009 року підтверджують копії реєстрів отриманих накладних; копії податкових накладних від TOB «Ніковіт»; копія договору від 10.04.2008 р з TOB «Ніковіт»; копії рахунків від TOB «Ніковіт»; відомість розрахунків за серпень 2009 р.; розрахункові документи; договір від 05.2009 р.; копія реєстру отриманих податкових накладних від TOB ТПК «Інтер -Трейд - Компані»; копія податкової накладної TOB ТПК «Інтер -Трейд - Компані»; копія акту прийому передачі від 05.01.2009; копія рахунку фактури; відомість розрахунків з TOB ТПК «Інтер -Трейд - Компані»; платіжні документи; копія договору від 05.05.2008 р. з ПП «Леомарін»; копія реєстру отриманих податкових накладних від ПП «Леомарін»; копія податкової накладної від ПП «Леомарін»; копія видаткової накладної від ПП «Леомарін»; відомість розрахунків з ПП «Леомарін»; платіжні документи.

Виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та його першими прямими контрагентами за поставленими товарно -матеріальними цінностями та наданими послугами TOB «Ніковіт» (код за ЄДРПОУ - 35273280), TOB ТПК «Інтер-Трейд-Компані» (код за ЄДРПОУ -35356911), ПП «Леомарин» (код за ЄДРПОУ - 35568810).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Згідно пункту 1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особою, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до п.10.2 ст.10 цього закону платники податку, визначені у підпунктах „а", „в", „г", „д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного судом вбачається, що сама по собі несплата податку прямими контрагентами ПАТ «Дамен Шіпярдс Океан» або їх контрагентами за ланцюгом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарських операцій по поставці продукції, наданню послуг, проведенню розрахунків за них не впливає на формування податкового кредиту ПАТ «Дамен Шіпярдс Океан»та суму його бюджетного відшкодування.

З урахуванням наведених норм Закону України „Про податок на додану вартість", досліджених судом первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наявності фактичного проведення господарських операцій з прямими контрагентами, належного їх документального підтвердження, в межах сум фактично сплаченого позивачем ПДВ в складі податкового кредиту ПАТ «Дамен Шіпярдс Океан» правомірно було заявлено та підтверджується право підприємства на відшкодування цього податку з Державного бюджету України.

Порушення прямими контрагентами позивача або суб'єктами підприємницької діяльності, з якими ПАТ «Дамен Шіпярдс Океан» взагалі не мало господарських відносин, порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення ПАТ «Дамен Шіпярдс Океан»до відповідальності, оскільки будь -яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Суд зазначає, що відповідачем не було доведено, що в результаті укладання між позивачем та його вищезазначеними контрагентами і виконання договорів з додатками було порушено публічний порядок, встановлений в державі. У суду також відсутні підстави вважати, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Судом встановлено, що зазначені договори з додатками не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів з додатками не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори з додатками спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.2010р. у справі №21-573во10 та від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що зафіксоване СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві в акті №567/36/14307653 та податковому повідомленні -рішенні №00005636/0 від 18.06.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень та вересень 2009 р на суму 287 294,19 грн, порушення ПАТ «Дамен Шіпярдс Океан» положень п.1.8 ст.1, пп. 7.7.1, пп.7.7.2, пп.7.7.10 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідає дійсним обставинам, податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві №00005636/0 від 18.06.2010 року суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві №00005636/0 від 18.06.2010 року.

Повернути Публічному акціонерному товариству "Дамен Шіпярдс Океан" з державного бюджету 3 гривні 40 коп. державного мита.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник