Рішення

від 14.05.2013 по справі 914/1589/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.13 Справа № 914/1589/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплект-Титан», м. Львів

До відповідача : Державна установа «Львівський науково - дослідний інститут епідеміології та гігієни МОЗ України», м. Львів

Про стягнення 58 688,00 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Ізьо Т.М. - представник

від відповідача : Стефанишин А.Я. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплект-Титан» до відповідача Державної установи «Львівський науково - дослідний інститут епідеміології та гігієни МОЗ України» про стягнення 58 688,00 грн.

В судовому засіданні 14.05.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених в позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позов в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні 14.05.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

29.12.2011 року між Державною Установою «Львівський науково - дослідний інститут епідеміології та гігієни МОЗ України» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплект-Титан» (Охорона) було укладено Договір №29 про охорону адміністративного приміщення за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 12.

На виконання п. 1.1 Договору №29 Охорона виконувала взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, однак відповідач щодо своїх зобов'язань здійснював порушення, а саме протягом листопада-грудня 2012 року та січня - квітня 2013 року проводив оплату за отримані послуги не в повному обсязі, заборгувавши позивачу 58 668,00 грн.

Позивачем відповідачу 18.02.2013 року була направлена претензія №19, лист №21 від 28.02.2013 року та лист № 27 від 25.03.2013 року про оплату заборгованості, які залишені відповідачем без задоволення.

Таким чином, станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору №29 від 29.12.2012 року складає 58 668,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №29 від 29.12.2011 року, позивач надавав відповідачу послуги по охороні адміністративного приміщення за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 12, згідно дислокації об'єкту, що підтверджується актами виконаних робіт від 30.11.12 р, від 28.12.12 р., від 31.01.13 р., від 28.02.13 р., від 29.03.13 р. та від 01.04.13 р., які підписані та скріплені мокрими печатками сторін (а.с.25-27).

Відповідно до п.11 Договору оплата за охорону здійснюється «Замовником» щомісячно шляхом перерахування визначених Договором сум коштів на розрахунковий рахунок «Охорони» до 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач в повному обсязі не виконав заборгувавши позивачу 58 668,00 грн. за отримані послуги.

18.02.2013 року позивачем відповідачу була направлена претензія №19, лист №21 від 28.02.2013 року та № 27 від 25.03.2013 року про оплату заборгованості, які залишені відповідачем без задоволення. Дана заборгованість не заперечується відповідачем про що останній зазначає у своєму відзиві на позовну заяву.

Представником відповідача у відзиві на позов було заявлено клопотання про відстрочення заборгованості на шість місяців, оскільки в Інституту відсутні кошти на оплату комунальних послуг в тому числі і на охорону.

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз'яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України» із змінами і доповненнями.

Враховуючи вище наведені обставини, а також те, що представник позивача заперечив щодо відстрочення виконання рішення, оскільки несплата відповідачем заборгованості призводить до скрутного фінансового становища самого позивача, суд прийшов до висновку в задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення на шість місяців - відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність доказів оплати боргу та не подання ним доказів, які б спростовували позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державної установи «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни МОЗ України» (79005, м. Львів, вул. Зелена, 12, код ЄДРПОУ 02012071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона - Комплекс - Титан» (79020, м. Львів, вул. Окуневського, 3/229, код ЄДРПОУ 32639815) - 58 668,00 грн. - основного боргу та 1 720,50 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.05.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.