Ухвала

від 21.05.2013 по справі 2а/1570/10655/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р.Справа № 2а/1570/10655/2011

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в м.Одесі, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Нафта" до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року задоволено позов та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000152302 від 06.12.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Інтер-Нафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року, встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України та ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного Кодексу України, в частині укладання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та встановлено, що дані, наведені у декларації з прибутку на додану вартість, є недійсними.

Порушення полягає у тому, що позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 112781,10 грн., у тому числі за травень 2011 року, у сумі 112781,10 грн.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 18.11.2011 року по 22.11.2011 року податковим органом проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень 2011 року, про що складено акт №2596/23-2/32432596 від 24.11.2011 року, яким встановлено порушення позивачем ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині укладання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків та встановлено, що дані, наведені у декларації з прибутку на додану вартість за травень 2011 року, про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит) є недійсними, в результаті чого знижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 112781,10 грн.

За результатами перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000152302 від 06.12.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість, в розмірі 112781,10 грн., та визначені зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями, на суму 1 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, з чим погоджується судова колегія з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем завищено податковий кредит, на суму 112782 грн., за травень 2011 року, що є порушенням п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

На формування податкового кредиту вплинули господарські операції з придбання нафтопродуктів, відповідно до договору від 03.05.2011 року, укладеного між позивачем та ПП "Ранг Плюс".

В акті перевірки зазначено, що у даного підприємства відсутні основні засоби ведення фінансово-господарської діяльності, а саме складські, виробничі приміщення, транспортні засоби та інше, що підтверджує факт відсутності реального здійснення підприємством господарської діяльності та господарських операцій, а тому ПП «Ранг Плюс» безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання з продажу товарів за травень 2011 року, стосовно ТОВ «Інтер - Нафта», а останнім сформовано податковий кредит від контрагенту «ризикової» категорії, у розмірі 112781,10 грн., за травень 2011 року, що й призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ.

Позивачем, на підтвердження вказаних господарських операцій, надано відповідні документи (а.с.17-54), а саме: договір на поставку нафтопродуктів від ПП "Ранг Плюс", товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, акти прийому палива, видаткові та податкові накладні, паспорт та сертифікат відповідності на реалізований товар

Колегією суддів досліджено дані документи та зроблено висновок, що вони складені з дотриманням вимог, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ними підтверджено факт придбання нафтопродуктів у вищевказаного постачальника, а тому висновок податкового органу щодо завищення позивачем сум податкового кредиту - є необґрунтованим, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Судова колегія не погоджується з посиланнями апелянта щодо того, що відсутність належної матеріально-технічної бази у постачальника позивача - є підставою для зменшення суми податкового кредиту, оскільки позивачем добросовісно придбано товари у вищевказаної юридичної особи, а якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування та відшкодування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАСУ, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом 20 днів, після набрання нею законною сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло