Постанова

від 27.01.2009 по справі 1/569/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/569/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2009 р. 11:50Справа №  1/569/08

м. Миколаїв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шельф”.                   /57157, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Крива Балка, вул. Одеська, 48/До відповідача: Державна податкова інспекція у                            Миколаївському районі Миколаївської області.                            /54036, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 50/про: зобов'язання ДПІ у Миколаївському районі прийняти до заліку ТОВ “Шельф” суму податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 16 162, 16 грн. та скасування рішень від 25.06.2008р. № 0000282303, № 0007511701/0.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Топлекін А.А., довіреність від 01.01.2009 року

                       Павлов К.О., довіреність від 01.01.2009р.

Від відповідача: представник не з'явився.

          Позивач звернувся з позовом про зобов'язання  відповідача прийняти до заліку суму податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 16 162, 16 грн. та скасування рішень від 25.06.2008р. № 0000282303, № 0007511701/0.

Відповідач проти позову заперечує  з тих підстав, що   позивачем порушено вимоги пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(не проведення розрахункових операцій з продажу товарів через реєстратор розрахункових операцій на суму 19 025, 99 грн.;  пункту 7.2.1. статті 7 Закону  України “Про податок на додану вартість”, що потягло завищення податкового кредиту по податку на додану вартість  та відповідно бюджетного відшкодування в сумі 16 162, 16 грн.;  підпункту 4.2.1. статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” -  не утримання податку в розмірі  1 339, 20 грн. з доходу, що виплачений фізичним особам  в сумі 9 892, 0 грн. (а.с.72-79).

Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з відпусткою його представника (а.с.98). Суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав: відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа  має  бути  розглянута  і вирішена протягом розумного строку,  але  не  більше  двох  місяців  з  дня відкриття  провадження  у  справі,  якщо  інше  не встановлено цим Кодексом. Провадження у справі відкрито господарським судом 27.11.2008 року, тобто встановлений законодавцем двомісячний строк для розгляду  даної справи  спливає саме 27.01.2009 року. Представник відповідача  приймав участь у судовому засідання, що відбулось 22.12.2008 року, надав свої пояснення, заперечення в усній та письмовій формі (а.с.72-79), належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору (а.с.95). Суд вважає за можливе розглянути даний спір у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи представників сторін у судових засіданнях, суд

встановив:

відповідач здійснив виїзну планову  перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року, про що склав акт від 17.06.2008 року (а.с.10-25)

За результатами перевірки відповідач направив позивачу  податкове повідомлення-рішення від 25.06.2008 року № 0007511701/0 по визначенню  зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 339. 20грн., застосуванню штрафної санкції в сумі 2 678, 40 грн. (а.с.37),  рішення від 25.06.2008 року № 0000282303 про застосування штрафної санкції в сумі 95129,95 грн., які позивач просить скасувати.

           Оскільки відповідач заперечує проти адміністративного позову, то відповідно до припису пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок  щодо доказування правомірності  оспорюваних   рішень  покладається    на   нього.

          Суд не  погоджується з доводами відповідача стосовно  правомірності визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1339,2 грн. з наступних підстав:

          в акті перевірки від 17.06.2008 року на сторінці 17 (а.с.18) відповідач зазначив про порушення позивачем вимог пункту 4.2.1. статті 4 та пункту 9.12. статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, а саме: позивач здійснив виплату доходу в розмірі 9 892, 0 грн. фізичним особам, які  не є його найманими працівниками, та не є суб'єктами підприємницької діяльності, та не утримав податок з доходів фізичних осіб в сумі  1 392, 20 грн.

          Вказаний висновок акту перевірки є помилковим, оскільки пунктом 4.2.1.  статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” визначено, що об'єктом оподаткування є доходи у вигляді заробітної  плати,  інші  виплати  та винагороди,  нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

          Кошти  в сумі 9892,0 грн. позивач виплатив громадянам Матвєєву М.Н., Матвєєву О.Н., Лівішко Ю.А., Назаренко В.В. (а.с.24), які не є найманими працівниками позивача, а є суб'єктами підприємницької діяльності, про що свідчать  рахунки, податкові накладні, квитанція до прибуткового ордеру, договір від 05.06.2007 року (а.с.62-69, 114-116).  Отже, вказані доходи не можуть бути об'єктом оподаткування у відповідності з пунктом 4.2.1.  статті 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Оподаткування  доходів суб'єктів підприємницької діяльності здійснюється у відповідності з розділом 4  Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.

          За таких обставин підстави для визначення податкового зобов'язання в сумі    1 392, 20 грн.  та застосування штрафної санкції згідно пункту 17.1.9. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відсутні.

          Суд відхиляє доводи відповідача стосовно порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та  правомірності застосування штрафної санкції в сумі 95 129, 95 грн. з огляду на таке:

          в акті перевірки від 17.06.2008 року на сторінці 23 (а.с.21) відповідач зазначив про  те, що позивач є підприємством торгівлі, в зв'язку з чим, будь яка  реалізація товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти, в тому числі і через касу підприємства, повинна проводитись через реєстратор розрахункових операцій.

          Матеріали перевірки свідчать, що 23.08.2005 року позивач реалізував за готівку ЗАТ фірма “Миколаївметалоптторг” арматуру вартістю 5 411, 99 грн. по накладній №1 від 23.08.2005 року , податкова накладна  23.08.2005 року №1, прибутковий касовий ордер від 23.08.2005 року  № 8 на суму 5 411, 99 грн.

          05.07.2007 року позивачем реалізовано за готівку трансформаторну підстанцію вартістю 13 614 грн.  по накладній  від 05.07.2007 року без номера, податкова накладна від 05.07.2007 року  №2, прибутковий касовий ордер  від  05.07.2007 року  № 62 на суму 13 614 грн.  

           Приписом статті  1. Закону  України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що  реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами  підприємницької  діяльності ,  які  здійснюють  операції з розрахунків у готівковій формі при  продажу  товарів  (наданні послуг)  у  сфері  торгівлі,  громадського харчування та послуг.

          Відповідно довідки органу статистики позивач займається спеціалізованою роздрібною торгівлею непродовольчими товарами (код 52.48.9- мазут, газ в балонах, вугілля , дрова)  та роздрібною торгівлею пальним –продаж газу через стаціонарний електрифікований пункт (газонаповнювальну компресорну станцію).

          Касовий апарат, як зазначено в акті перевірки (а.с.21-зворотна сторона) зареєстрований 07.09.2007 року.

          Реалізація основних фондів та оборотних активів, яка була здійснена 23.08.2005 року  та 05.07.2007 року  не відноситься до систематичної торгівельної діяльності,  здійснюваної позивачем з 07.09.2007 року, отже проведення цих господарських операцій через реєстратор розрахункових операцій відповідно до  пункту 1 статті 3 Закону  України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”  не є обов'язковим.

Господарські операції з реалізації основних фондів та оборотних активів позивачем правомірно здійснені через касу підприємства у відповідності до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Отже, підстави для застосування штрафної санкції в сумі 95 129, 95 грн. згідно пункту 1 статті 17 Закону  України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”  відсутні.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем пропущено встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк для застосування  адміністративно-господарської  санкції, про що позивач зазначив у своїй заяві від 27.01.2009 року, що також є підставою для скасування оспорюваного рішення.

За таких обставин позовні вимоги щодо скасування  рішення від 25.06.2008р. № 0000282303, та податкового повідомлення рішення від 25.06.2008р.                      № 0007511701/0 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить зобов'язати  відповідача прийняти до заліку суму податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 16 162, 16 грн.

В цій частині позовні вимоги є необґрунтованими. На сторінці 15-16 акту перевірки від  17.066.2008 року відповідачем зазначено про завищення суми бюджетного відшкодування на 16 162, 16 грн.  в зв'язку з порушенням  пункту “е” підпункту 7.2.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” –безпідставне включення до податкового кредиту податкових накладних, які оформлені з порушенням встановлених норм. При цьому зазначено, що в податкових накладних від 17.04.2007 року №41, від 25.07.2007 року №66, від 31.07.2007 року №97, від 31.01.2007 року № 109 в графі “Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця” замість опису робіт відповідно зазначено “за виконані роботи по будівництву газової заправки”, аванс на виконані роботи”, “ за виконані роботи по благоустрою території”.

Пунктом “е” підпункту 7.2.1.статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податкова накладна повинна містити  опис   (номенклатуру)   товарів   (робіт,  послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм).

Суд вважає, що зазначені  записи у вказаних вище  податкових накладних   щодо номенклатури виконаних робіт здійснені відповідно чинного законодавства і підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування відсутні.

Разом з тим суд вважає, що  позивачем вибрано неналежний спосіб захисту його порушеного права(зобов'язання  відповідача прийняти до заліку суму податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 16 162, 16 грн.), тому в цій частині позову необхідно відмовити.

Керуючись  ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення ДПІ у Миколаївському районі № 0000282303 від 25.06.2008р.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі № 0007511701/0 від 25.06.2008р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шельф” /57157, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Крива Балка, вул. Одеська, 48, код ЄДРПОУ 32895407/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.I.Васильєва