Ухвала

від 21.07.2014 по справі 1/569/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2014 р. м. Київ К/9991/16093/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Дідик О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф» та Очаківської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011

у справі №1/569/08/5016

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф»

до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

про зобов'язання виконати певні дії та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2009 позов задоволено частково. Скасовано рішення ДПІ у Миколаївському районі №0000282303 від 25.06.2008. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі №0007511701/0 від 25.06.2008. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011 постанову Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2009 скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі №0007511701/0 від 25.06.2008 скасовано. Рішення ДПІ у Миколаївському районі №0000282303 від 25.06.2008 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 27059,95 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

А також за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі.

Відповідно до ст. 55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області на правонаступника Очаківську об?єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволення, а відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Шельф» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт №408/23-32895407 від 17.06.2008.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.4.2.1 п.4.2. ст.4, п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв?язку з виплатою доходів фізичним особам, які не є працівниками підприємства, в сумі 9892 грн. при цьому не утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1339,20 грн.; п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у зв?язку з не проведенням розрахункових операцій з продажу товарів на суму 19025,99 грн. через реєстратор розрахункових операцій.

На підставі акта перевірки 25.06.2008 відповідачем прийнято рішення №0000282303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 95129,95 грн. за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та податкове повідомлення-рішення №0007511701/0 про визначення податкового зобов?язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1339,20 грн. основного платежу та штрафних санкцій в розмірі 2678,40 грн.

За визначенням пункту 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889-ІУ) податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Обов'язки податкового агента щодо забезпечення виконання податкового обов'язку встановлені пунктом 19.2 ст. 19 цього Закону, підпунктом «а» якого податкового агента зобов'язано своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

При цьому маються на увазі саме доходи, які оподатковуються за правилами Закону № 889-ІУ, оскільки інше не відповідало б логічній послідовності правового регулювання, встановленого цим Законом.

Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 ст. 9 цього ж Закону оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До 1 січня 2012 року таким спеціальним законодавством були норми розділу ІУ Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з доходів громадян» (Декрет втратив чинність згідно із Законом України від 04.11.2011 № 4014-VI), стаття 14 якого встановлювала порядок обчислення i сплати податку. Відповідно до частин першої та другої цієї статті з доходів, зазначених у розділі ІУ Декрету, податок обчислюється: а) підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам, зазначеним у цьому розділі Декрету, про що не пізніш як через 30 днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем проживання громадян. Утримані у джерела виплати суми податку враховуються податковим органом при проведенні податкових розрахунків за доходами, одержаними за оподатковуваний період; б) податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.

Перерахування утриманих сум податку до бюджету підприємства, установи, організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету.

Встановлення двох порядків обчислення та сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, які підлягали оподаткуванню згідно з розділом ІУ Декрету, обумовлювалось тим, що відповідно до частини першої ст. 13 цього Декрету передбачалося два види доходів від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

З огляду на те, що розділи І-ІІІ Декрету (в тому числі і стаття 10) втратили чинність з 1 січня 2004 року, доходи, отримані фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності не від здійснення такої діяльності оподатковуються за правилами, встановленими Законом № 889-ІУ, тобто з покладенням обов'язку щодо нарахування, утримання та перерахування сум податку до бюджету на податкового агента, який виплачує ці доходи.

Що ж стосується доходів, отриманих від зазначеної діяльності, то порядок обчислення і сплати з них податку до 1 січня 2012 року був встановлений статтею 14 Декрету, а саме: податковим органом на підставі декларацій, поданих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність нарахування позивачу сум податкового зобов'язання з доходів, виплачених ним суб'єктам підприємницької діяльності, зазначеним в додатку №8 до акта перевірки, оскільки ці доходи отримані останніми від здійснення підприємницької діяльності і по відношенню до них позивач не виконує обов'язки податкового агента.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 95129,95 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то судова колегія вважає правильними в цій частині висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оспорюваного рішення в повному обсязі.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Розрахунковою операцією у розумінні ст. 2 цього Закону є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

При цьому п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, у т. ч. при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, визначені Положенням «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» пов'язує обов'язок суб'єкта господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій саме зі здійсненням операцій з продажу товарів та/або надання послуг у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Оскільки позивачем здійснена реалізація основних засобів, отримані від даної операції кошти оприбутковані відповідно до вимог Положення № 637, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність у позивача обов'язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій, що виключає можливість застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф» задовольнити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011 скасувати.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2009 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун