Рішення

від 26.02.2009 по справі 7/75-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/75-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

26 лютого 2009 р.                                                                                                  Справа 7/75-08

за позовом: Приватного підприємства "Ястреб", м. Київ.   

до: Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод",м. Вінниця.  

про стягнення 68 535,08 грн.

Головуючий суддя          

Cекретар судового засідання  

Представники

          позивача :    Кушнір О.П. - представник, довіреність № 2 від 01.08.2008 року.

          відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про стягнення з ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" на користь ПП "Ястреб" 68 535,08 грн., в тому рахунку 68 000,00 грн. боргу та 535,08 грн. пені за надані згідно договору № 201 від 01.03.2004 року послуги охорони.

Ухвалою суду від 01.12.2008 року було порушено провадження у справі № 7/75-08 та призначено судове засідання на 12.01.2009 року.

В зв'язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами витребуваних документів розгляд справи було відкладено на 27.01.2009 року.

В судове засідання призначене на 27.01.2009 року відповідач не з'явився та не надав витребуваних документів. Крім того судом встановлено, що не надав в повному обсязі документів і позивач, що стало підставою для відкладення розгляду справи вдруге.

Неможливість призначити розгляд справи в межах строку встановленого ч.1 ст.69 ГПК України спонукала звернутись із відповідною заявою до керівництва суду, яке ухвалою від 27.01.2009 року продовжило термін вирішення спору у справі на 1 місяць - до 27.02.2009 року.

Однак, в судове засідання призначене на 26.02.2009 року відповідач знову не з'явився, відзиву та витребуваних ухвалою від 27.01.2009 року документів не надав.  

При цьому суд відзначає, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, оскільки ухвали від 01.12.2008 року, від 12.01.2009 року та від 27.01.2009 року надсилались йому рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною в позовній заяві (м. Вінниця, вул. Тарногродського, 46, 21022).

Крім того, ухвалу від 01.12.2008 року про порушення провадження у справі відповідачем було  отримано, що підтверджується поштовим повідомленням  № 1617197 від 08.12.2008 року (а.с.25, т.1). Також суд звертає увагу на те, що вказана адреса відповідача зазначається і в договорі № 201 від 01.03.2004 року та актах здачі-приймання робіт, які знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За таких обставин справу, із врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

За письмовим клопотанням представника позивача справа розглядається без здійснення технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.03.2004 року між ПП "Ястреб" та ВАТ "Вінницький підшипниковий завод" було укладено договір про надання охоронних  послуг № 201 (а.с.10-13, т.1).

Згідно п. 1.1 даного договору Замовник (ВАТ "Вінницький підшипниковий завод") передає, а охорона (ПП "Ястреб") приймає під охорону об'єкт, вказаний в дислокації (додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного Договору.

В п. 1.3 Договору сторони встановили, що вартість послуг по даному договору становить 3300,00 грн. щомісячно з урахуванням 20 % ПДВ. Вказану суму замовник оплачує щомісячно до 5 числа місяця, слідуючого за звітним, за безготівковим розрахунком, що передбачено п.п. 7.1, 7.2 Договору.

01.03.2008 року сторони уклали додаткову угоду про внесення змін до договору             № 201 в якій підвищили вартість охоронних послуг до 6000,00 грн. щомісяця за один цілодобовий пост охорони. Вказаною угодою також було збільшено кількість постів охорони з одного до чотирьох (а.с.17, т.1).

01.11.2008 року  за взаємною згодою сторін дія договору № 201 була припинена згідно угоди про припинення дії договору № 201 від 01.03.2004 року про надання охоронних послуг, тоді ж було знято пости охорони, що підтверджується актом про зняття постів охорони від 01.11.2008 року (а.с.14-15, т.1).

Позивачем на підтвердження факту надання послуг відповідачу було надано всі акти здачі-прийняття послуг з 2005 року по жовтень 2008 року. Відсутність актів за 2004 рік позивач пояснив їх знищенням на підтвердження чого надав акт № 2 від 09.09.2008 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду.

В зв'язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався за надані послуги охорони за серпень - жовтень 2008 року, позивач звернувся з позовом до суду.

Так, згідно актів-приймання робіт № ОУ-0001232 за серпень, № ОУ-0001411 за вересень та № ОУ-0001588 за жовтень 2008 року позивач надав відповідачу охоронних послуг на загальну суму 72000,00 грн. (24000 * 3).

Відповідач лише частково розрахувався за охоронні послуги надані у серпні на суму 4000,00 грн..

Таким чином сума боргу відповідача перед позивачем складає 68000,00 грн. (72000-4000).

При цьому суд звертає увагу на те, що в підтвердження розрахунків проведених відповідачем  позивач надав виписки банківських установ, а сума боргу в розмірі 68 000,00 грн. зафіксована також в акті звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 року по 31.10.2008 року (а.с.79, т.1).

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по наданню охоронних послуг по зазначеним вище актах здачі-прийняття робіт та дії  відповідача по прийняттю вказаних послуг, за визначеною в актах ціною свідчать  про те, що у боржника (відповідача)  виникло зобов'язання  по оплаті  за отримані послуги.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Ч.1 ст.903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Ч.1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що позовні вимоги  щодо стягнення заборгованості в розмірі 68000,00 грн. підтверджуються наявними у справі первинними бухгалтерськими документами, а також те, що вона відображена в обопільно підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків від 31.10.2008 року суд вважає суму боргу в розмірі 68000,00 грн. доведеною позивачем.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду від 01.12.2008 року, від 12.01.2009 року та 27.01.2008 року відповідач не подав до суду жодного належного доказу в спростування позовних вимог позивача в частині стягнення 68000,00 грн. боргу, в тому рахунку і доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 68000,00 грн. доведені позивачем,  позов в цій  частині підлягає задоволенню.

Також суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 535,08 грн. пені з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 7.4. договору № 201 від 01.03.2004 року сторони обумовили, що за несвоєчасну сплату коштів за надані охоронні послуги відповідачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Таким чином заявлена до стягнення сума  пені є обґрунтованою, оскільки відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору.

Оскільки при перевірці обрахунку позивачем суми пені судом не виявлено помилок, пеня у розмірі 535,08 грн. також підлягає стягненню з відповідача.

При задоволенні вимог про стягнення пені суд враховує, що остання заявлена в межах строку позовної давності встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та нарахована у відповідності до вимог встановлених ч.6 ст.232 ГК України.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

За письмовим клопотанням позивача у справі 26.02.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.6, 11, ч.ч.1, 2 ст.509, ст.ст. 525, 526, 527, ч.1 ст. 530, ч.1 ст.546, ст. 549, ч.1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.1 ст. 625, ст.ст.627, 628, 629, ч.1 ст.901,         ч.1 ст.903 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінницький підшипниковий завод", вул. Тарногродського, 46, м. Вінниця, 21022 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 00232704, р/р - 26008279163007 в КБ "Приватбанк", м. Вінниця МФО - 302689) на користь Приватного підприємства "Ястреб", проспект Героїв Сталінграду, 10А, корпус 7, м. Київ, 04211 - (інформація про реквізити - р/р - 26007301539 в філії АКБ "Меркурій" в м. Київ, МФО-300755, ідентифікаційний код - 31520728) - 68000 грн. 00 коп. боргу (шістдесят вісім тисяч грн. 00 коп.), 535 грн. 08 коп. пені (п'ятсот тридцять п'ять грн. 08. коп.) 685 грн. 35 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита (шістсот вісімдесят п'ять грн. 35 коп.) та 118 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.  

Суддя                                              

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  02 березня 2009 р.

віддрук.3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - ПП "Ястреб", проспект Г.Сталінграду, 10А, м. Київ, 04211.

3 - відповідачу - ВАТ "Вінницький підшипниковий завод", вул. Тарногродського, 46, м. Вінниця, 21022.