Рішення

від 27.05.2013 по справі 762/813/13-ц

БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 762/813/13-ц

провадження 2/762/861/13

БАЛАКЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

« 22» травня 2013 року м. Севастополь

Балаклавський районний суд міста Севастополя

у складі: головуючого, судді - Дибець О.М.

при секретарі - Перчук Я.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15 серпня 2011 року (реєстровий № 2362) - ОСОБА_2, заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Балаклавського районного суду міста Севастополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного підприємства «Верховина», - про витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

12 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеною позовною заявою в порядку цивільного судочинства до Балаклавського районного суду міста Севастополя і просить суд :

- Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 Статут, печатку і бухгалтерську документацію Приватного підприємства «Верховина».

Позовні вимоги обґрунтовуються з підстав, передбачених статтею 387 Цивільного кодексу, тим, що зазначені речі належать на праві власності позивачу, однак незаконно та без відповідної правової підстави утримуються відповідачкою.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15 серпня 2011 року ОСОБА_2 наполягала на задоволенні позову з викладених підстав.

Відповідач і представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у судове засідання не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку.

За таких обставин, ураховуючи, що представник позивача не заперечувала проти вирішення справи на підставі наявних у справі доказів за відсутності відповідача, суд, керуючись приписами ст. ст. 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, заочно з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви, виходячи з такого.

Відповідно до чч. 1, 4 статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами; підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

За змістом ст. ст. 63, 113 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні, зокрема, діють приватні підприємства - на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).

Згідно з чч. 1, 3, 5 статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу; для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства, який діє без доручення від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пункту 14 Постанови «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» № 13 від 24 жовтня 2008 року, статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Отже, приватне підприємство є юридичною особою, яке має відокремлене майно, до якого, зокрема, належать документи, що забезпечують його існування як самостійного суб'єкта з цивільною право - та дієздатністю (установчі документи), печатка, а також документація, що забезпечує належне ведення обліку та звітності. Реалізація права власника (засновника) підприємства з його управління здійснюється відповідно до наведених вимог Господарського кодексу України, не полягає у безпосередньому здійсненні повноважень з володіння відокремленим майном юридичної особи, у тому числі й речей, що визначають її існування як самостійного суб'єкта (статуту, печаток, звітної документації тощо).

Приватне підприємство «Верховина» є юридичною особою, має ідентифікаційний код юридичної особи № 24874488 і місцезнаходження: 99055, м. Севастополь, Ленінський район, проспект Генерала Острякова, будинок 158-А.

На підставі договору купівлі-продажу прав власника (корпоративних прав) на ПП «Верховина», укладеного 31 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого Приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (реєстровий № 3107), засновник підприємства ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 купила права власника (корпоративні права) на приватне підприємство «Верховина».

Частинами 1, 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» N 755-IV від 15 травня 2003 року встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як убачається з Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у відповідністю з пп. 3, 7, 8, 11 цього Договору зобов'язання продавця ОСОБА_1 були виконані у повному обсязі: передано покупцю оригінал Статуту, печатки і штампи підприємства, бухгалтерську документацію, матеріальні та інші цінності, оформлені та зареєстровані зміни до установчих документів Приватного підприємства «Верховина». Крім того, керівником підприємства призначена його новий власник ОСОБА_3

Рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 28 квітня 2012 року у цивільній справі № 2-2282/2011, яке залишено без змін Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя від 3 серпня 2012 року, за позовом ОСОБА_1 зазначений договір розірваний на підставі положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України - у зв'язку з істотним порушенням договору другою стороною.

Під зобов'язанням слід розуміти правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Договір, укладений між сторонами і в подальшому розірваний судом, є двостороннім, оскільки у договорі встановлені зустрічні зобов'язання його сторін (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до чч. 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили ; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими положеннями цивільного закону кореспондуються і положення статті 599 Цивільного кодексу України щодо припинення зобов'язання його виконанням.

Отже, зважаючи на те, що розірвання договору, на відміну від визнання його недійсним, має правові наслідки виключно на майбутнє і само по собі не тягне повернення виконаного за одним із зустрічних зобов'язань, безпосередньо внаслідок розірвання згаданим рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя договору купівлі-продажу прав власника (корпоративних прав) попередньому їх власникові ОСОБА_1 корпоративні права повернуті не були, водночас суд, постановивши рішення про розірвання договору у межах заявлених позивачем вимог, з цього приводу не ухвалював про визначення відповідних наслідків розірвання договору, у тому числі у спосіб скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, проведених на виконання розірваного судом договору.

До прийняття відповідних рішень належним власником підприємства щодо внесення змін до установчих документів суб'єкта господарювання або визначення судом наслідків розірвання договору купівлі-продажу прав власника (корпоративних прав), у тому числі у спосіб скасування внесених раніше змін, саме ОСОБА_3 визнається власником і керівником підприємства.

Таким чином, на час вирішення справи і до визначення судом з урахуванням положень статті 653 Цивільного кодексу України наслідків розірвання договору, виходячи з наданих суду позивачем та його представником доказів, ОСОБА_3 є власником і керівником Приватного підприємства «Верховина», якому, у свою чергу, як юридичній особі з право - та дієздатністю, на праві власності належать печатки і документація, що забезпечують реалізацію дієздатності, його існування як відокремленого суб'єкта та належне ведення обліку та звітності, а також статут.

За змістом ст.ст. 16, 387 Цивільного кодексу України право захисту, у тому числі у спосіб витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикації), належить власникові чи іншій особі, яка на відповідній правовій підставі володіє майном.

Отже, до визначення наслідків розірвання згаданого договору купівлі-продажу прав власника (корпоративних прав) в однин із згаданих способів спір є передчасним, адже ініційований особою, яка наразі не має ні прямої цивільно-правової заінтересованості у його вирішенні (як власником підприємства), ні опосередкованої заінтересованості, що має бути обумовлена здійсненням ним повноважень з управління та представництва підприємства у відносинах з третіми особами за службовим становищем, тобто від імені юридичної особи.

Дійшовши таких висновків, суд також відзначає, що заявивши вимогу про витребування з чужого незаконного володіння рухомих речей, позивач та його представник, не зважаючи на численні роз'яснення суду, не визначили їх місцезнаходження, тим самим обумовивши практичну неможливість виконання такого рішення суду.

Таким чином, розглянувши справу в присутності представника позивача, заочно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 16, 387, 653 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 - 8, 10, 11, 15, 60, 158, 179, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного підприємства «Верховина», - про витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Роз'яснити, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем до Апеляційного суду міста Севастополя через Балаклавський районний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо позивач не був присутнім у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, він може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого Цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя Дибець О.М.