Ухвала

від 30.09.2013 по справі 762/813/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

30.09.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/1997/2013р. Головуючий у першій

Категорія 9 інстанції Дибець О.М.

Доповідач у апеляційній

інстанції Птіціна В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Птіціної В.І.,

суддів - Моцного М.В., Сундукова В.М.,

за участю:

секретаря - Мазнєва Ю.М.,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного підприємства «Верховина», про витребування рухомого майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 22 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6, статут, печатку та бухгалтерську документацію Приватного підприємства „Верховина".

Вимоги позову мотивовані тим, що зазначені речі належать на праві власності позивачу, однак незаконно та безпідставно утримуються відповідачкою.

Заочним рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 22 травня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивач ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухваленого по справі рішення, у зв'язку із тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те що, на час вирішення справи і до визначення судом з урахуванням положень статті 653 Цивільного кодексу України наслідків розірвання договору, відповідач ОСОБА_6 є власником і керівником Приватного підприємства «Верховина», якому, у свою чергу, як юридичній особі з право - та дієздатністю, на праві власності належать печатки і документація, що забезпечують реалізацію дієздатності, його існування як відокремленого суб'єкта та належне ведення обліку і звітності, а також статут.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України та відповідає фактичним обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Верховина» є юридичною особою, має ідентифікаційний код юридичної особи № 24874488 і місцезнаходження: 99055, м. Севастополь. Ленінський район, проспект Генерала Острякова, будинок 158-А (а.с.15-17). 31 травня 2008 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу прав власника (корпоративних прав) на ПП «Верховина», посвідчений Приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим номером №3107, відповідно якого засновник підприємства ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_6 купила права власника (корпоративні права) на приватне підприємство «Верховина» (а.с.5). Згідно з Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у відповідності з п.п.3,7,8,11 зазначеного Договору зобов'язання продавця ОСОБА_5 були виконані у повному обсязі: передано покупцю оригінал Статуту, печатки і штампи підприємства, бухгалтерську документацію, матеріальні та інші цінності, оформлені та зареєстровані зміни до установчих документів Приватного підприємства «Верховина». Крім того, керівником підприємства призначена його новий власник ОСОБА_6В.(а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя від 28 квітня 2012 року (а.с.6), яке залишено без змін Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя від 3 серпня 2012 року (а.с.7), за позовом ОСОБА_5 договір купівлі-продажу прав власника (корпоративних прав) на ПП «Верховина», розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору другою стороною.

Частинами 1, 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 626, ч.ч.3,4 ст.653 ЦК України, договір, укладений між сторонами і в подальшому розірваний судом, є двостороннім, оскільки у договорі встановлені зустрічні зобов'язання його сторін. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору, законної сили; сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими положеннями цивільного закону кореспондуються і положення статті 599 Цивільного кодексу України щодо припинення зобов'язання його виконанням.

Таким чином, зважаючи на те, що розірвання договору, на відміну від визнання його недійсним, має правові наслідки виключно на майбутнє і само по собі не тягне повернення виконаного за одним із зустрічних зобов'язань. Внаслідок розірвання рішенням Балаклавського районного суду міста Севастополя договору купівлі-продажу прав власника (корпоративних прав) попередньому їх власникові ОСОБА_5 корпоративні права повернуті не були. Водночас суд, постановивши рішення про розірвання договору у межах заявлених позивачем вимог, не вирішував питання про визначення відповідних наслідків розірвання договору, у тому числі у спосіб скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, проведених на виконання розірваного судом договору.

Згідно ст.ст. 16, 387 Цивільного кодексу України право захисту, у тому числі у спосіб витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикації), належить власникові чи іншій особі, яка на відповідній правовій підставі володіє майном.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, до прийняття відповідних рішень належним власником підприємства щодо внесення змін до установчих документів суб'єкта господарювання або визначення судом наслідків розірвання договору купівлі-продажу прав власника (корпоративних прав), у тому числі у спосіб скасування внесених раніше змін, саме ОСОБА_6 визнається власником і керівником підприємства. До визначення наслідків розірвання згаданого договору купівлі-продажу прав власника (корпоративних прав), спір є передчасним, адже ініційований особою, яка не має ні прямої цивільно-правової заінтересованості у його вирішенні (як власником підприємства), ні опосередкованої заінтересованості, що має бути обумовлена здійсненням ним повноважень з управління та представництва підприємства у відносинах з третіми особами за службовим становищем, тобто від імені юридичної особи.

До того ж заявивши вимогу про витребування з чужого незаконного володіння рухомих речей, позивач не визначив їх місцезнаходження, тим самим обумовивши практичну неможливість виконання такого рішення суду.

Таким чином, правильно врахувавши викладені обставини справи, вимоги закону, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду не спростовують і не дають підстав до висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин слід визнати, що суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Заочне рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 22 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.І.Птіціна

Судді: М.В.Моцний

В.М.Сундуков