Рішення

від 22.05.2013 по справі 298/305/13-ц

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/305/13-ц

Номер провадження 2-п/298/1/13

Категорія (2.54)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого-судді Цибика І.Й., при секретарі Тисянчин М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКСІ" про стягнення грошових коштів за нікчемним правочином згідно ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів",

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з цим позовом з тих підстав, що 03 квітня 2012 року між ним та ТОВ "РІКСІ" був укладений договір № 015971 (далі - Договір) про надання йому позики в розмірі 25 000 гривень. Вважає даний Договір нікчемним і просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, оскільки такий був укладений під впливом обману та з застосуванням нечесної підприємницької практики, і стягнути з відповідача всі сплачені на його рахунок кошти в сумі 3 508,35 гривень, а також покласти на відповідача судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що йому знадобилися грошові кошти в розмірі 25 000 гривень для розвитку власного бізнесу, а саме для придбання необхідних матеріалів. У засобах масової інформації він знайшов рекламне оголошення ТОВ "РІКСІ", в якому йшлося про швидке отримання грошей, під низький відсоток з мінімальним пакетом документів. А тому він звернувся до цього підприємства з метою швидкого отримання кредиту.

Завітавши до офісу, консультант ОСОБА_2 пояснила йому умови надання кредиту, а саме: він повинен був оплатити на банківський рахунок відповідача перший внесок - грошову суму в розмірі 1 075 гривень та отримати обумовлену договором грошову суму в розмірі 25 000 гривень, а в подальшому сплачувати даний кредит на протязі п'яти років на умовах 3,5 % річних. Обов'язкову оплату першого внеску консультант пояснила тим, що дана сума є показником його платоспроможності, чим вона більша, тим менша у нього відсоткова ставка. Крім того, перший внесок є захистом від інфляції, і буде використаний в разі виникнення тимчасових проблем з платоспроможності, або непереборних обставин, які можуть трапитись під час виконання ним Договору.

Так, погодившись на такі умови, на рахунок відповідача ним було сплачено грошову суму вступного платежу у розмірі 1 075 гривень. Грошові кошти консультант ОСОБА_2 пообіцяла перерахувати йому на банківський рахунок через 10 днів, але в обумовлений термін гроші на його рахунок не поступили. Пояснень щодо виникнення такої ситуаціїї остання надати відмовилася. Тоді він зателефонував до головного офісу, але його працівники сказали чекати листа, в якому будуть чітко визначені строки та умови отримання грошей, і без цих формальностей отримання позики буде неможливе. Через кілька днів на його адресу прийшов лист, в якому було зазначено, що він зобов'язаний сплачувати щомісячні платежі в розмірі 416,67 гривень не пізніше 15-го числа кожного місяця, як

- 2 -

передбачено Договором. Оплативши один щомісячний платіж, бажаних грошей знову не отримав. У черговий раз звернувшись до консультанта ОСОБА_2 з чіткою вимогою або видати позику, або повернути гроші, остання пояснила, що згідно Договору гроші отримає той клієнт фірми, який здійснить найбільшу кількість щомісячних платежів. Відтак він сплатив п'ять щомісячних платежів, але обіцяних грошей так і не отримав.

Вважає, що отримав нечітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного Договору, дії консультанта відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача: забороняється експлуатація та розвиток пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначає, що при умові належного роз'яснення йому всіх умов та наслідків даної угоди, він не погодився б на її укладення. Відповідач, використовуючи нечесну підприємницьку діяльність, що вводить в оману, з метою спонукання його до підписання угоди на невигідних умовах, маючи умисел не надавати обіцяний кредит, лише скористався для власних потреб залученими від нього грошовими коштами, а тому просить позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, зменшивши розмір позовних вимог до 3 091,68 грн., проти винесення заочного рішення не заперечив.

Представник відповідача Шевчук О.В. повторно у судове засідання не з'явилася без поважних причин, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, у поданому запереченні на позов зазначила, що 03 квітня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 015971, предметом якого згідно ст.1 є надання посередницьких послуг, спрямованих на придбання товару у групах, через програму «Респектабельність і Комфорт Сім'ї», вказуючи на те, що ТОВ "РІКСІ" не являється фінансовою установою, яка має право надавати кредити.

Фактично сторони приступили до виконання умов договору. Позивач (учасник) здійснив оплату вступного платежу в сумі 1 075 грн., а ТОВ «РІКСІ» (адміністратор) здійснив реєстрацію учасника у програмі «Респектабельність і Комфорт Сім'ї» і його було включено до групи № 1. Відповідно до п.6.1. Додатку № 2 до Договору право на отримання товару через механізм накопичення внесків отримує учасник програми, який має найбільшу загальну кількість оплачених щомісячних внесків, станом за три дні до дня проведення асигнаційного акту. Позивач не отримав право на отримання товару, оскільки в нього не було найбільшої загальної кількості оплачених щомісячних внесків. Таким чином, твердження позивача про ненадання коштів не може розглядатися як законна вимога відповідно до умов договору, який був ним власноручно підписаний.

Позивач уважно прочитав та зрозумів умови Договору по програмі «Респектабельність і Комфорт Сім'ї», та отримав всі конкретно викладені відповіді від уповноваженої ТОВ «РІКСІ» особи, консультанта, про що свідчить заява підписана позивачем 03 квітня 2012 року.

Твердження позивача про те, що йому була надана нечітка, неправдива інформація стосовно даної угоди, тому дії співробітника ТОВ «РІКСІ» є забороненими та підпадають під ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», також не відповідає дійсності, оскільки під час пропонування продукції споживачу у нього в руках знаходиться повний текст договору та додатків до нього, консультант, який передає договір для ознайомлення завжди готовий відповісти на усі питання, які можуть виникнути у споживача. Таким чином, ніяких перешкод для отримання повної та достовірної інформації у позивача не було.

Крім цього, ніяких перешкод для надання послуг, які наведені в оспорюваному правочині не вбачається, доказів можливості невиконання адміністратором взятих на себе зобов'язань не наведено.

Позивач у своїй заяві наводить твердження, що діяльність відповідача заборонена згідно положень п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме

- 3 -

забороняються як такі, що вводять в оману створення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми. Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки ані сам договір, ані додатки до нього не передбачають отримання компенсації споживачем за рахунок залучення нових учасників. Спірний договір передбачає лише надання коштів у позику одному з членів групи за рахунок коштів, наданих іншими членами групи, з наступним компенсуванням цих коштів шляхом внесення платежів до фонду групи учасником, що отримав позику. Таким чином, спірний договір не може бути віднесеним до пірамідальних схем. Позивач також заявляє, що якби йому було роз'яснено усі умови і наслідки здійснення даного правочину, він би ні в якому разі не погодився на підписання подібної угоди та оплату грошей відповідачеві. Консультант не може надавати роз'яснення за межами питань, які були поставлені особою, яка виказала бажання укласти угоду. Позивач міг і отримав лише повні і правдиві відповіді на свої питання. Жодного письмового звернення від позивача з проханням про додаткове роз'яснення умов Договору, які він не зрозумів чи які викликали у нього сумнів, на їх адресу не надходило.

Таким чином, вимога позивача визнати правочин недійсним на підставі ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки доказів використання нечесної підприємницької практики у позовній заяві не наведено. Відповідно і вимога повернути все отримане за договором у відповідності до положень ст. 216 ЦК України є безпідставною.

Так, згідно ст. 10.6. Додатку № 2 до Договору, якщо учасник виявить бажання розірвати Договір і відмовитись від участі в програмі «Респектабельність і Комфорт Сім'ї», протягом семи днів він зобов'язаний письмово повідомити про відмову від Договору шляхом подання заяви до центрального офісу з зазначенням банківських реквізитів, на які ТОВ «РІКСІ» має здійснити повернення сплачених коштів. Оскільки позивач не скористався таким правом, відповідно до п..10.3. Додатку № 2 до Договору, реєстраційний платіж не повертається після закінчення терміну в сім днів з дати підписання Договору. Крім того, згідно п.3.4. Додатку № 2 до Договору адміністративні внески (платіж за надання послуг) не повертається ні за яких умов. За таких підстав, визнає позов частково, а саме в сумі 1 666, 68 грн., яка відповідно до ст. 10 Додатку № 2 до Договору підлягає поверненню при розірванні укладеного між ними Договору.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

У судовому засіданні належними доказами встановлено, що 03 квітня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 015971 з метою отримання кредиту в сумі 25 000 гривень.

Також встановлено, що позивач на виконання умов договору сплатив відповідачу грошову суму в розмірі 1 075 гривень в якості вступного внеску, що підтверджується Додатком № 1 до Договору № 015971 від 03.04.2012 року, з метою через десять днів отримати кредит в розмірі 25 000 гривень під 3,5 % річних на строк п'ять років (60 місяців) для розвитку власного бізнесу, а саме для придбання необхідних матеріалів. Крім цього, сплатив чотири щомісячних платежів у розмірі 416,67 гривень, що також стверджується доданими до матеріалів справи квитанціями.

Відповідно до п.1.1. предметом даного договору є вчинення відповідачем від імені та за рахунок позивача певних юридичних дій, спрямованих на придбання товару, зазначеної у Додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності програми «Респектабельність і Комфорт Сім'ї» (Додаток № 2 до даного Договору) у тому числі: сформувати сектори учасників програми (добровільне об'єднання учасників, які виявили бажання придбати певні товари на умовах програми «Респектабельність і Комфорт Сім'ї»); здійснити її адміністрування; організувати та проводити асигнаційні акти щодо надання права на отримання товару; здійснювати оплату товару та забезпечувати його отримання учасником програми тощо. Під час підписання Договору на виконання п.3.1.1. та Додатку № 1 позивач сплатив відповідачу 1 075 гривень вступного внеску.

- 4 -

Суд вважає, що вказані умови Договору, зазначені в пунктах 1.1. та 3.1.1., є несправедливими стосовно позивача, як споживача, оскільки кошти, сплачені ним на користь відповідача в якості декларативної умови, яка не має під собою реального виконання відповідачем будь-яких обов'язків, забезпечених цією оплатою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023XII (зі змінами та доповненнями) виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з ч.2, п.3 ч.3 ст. 18 вказаного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч.ч.5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнано недійсним в цілому.

Відповідно до ст. 10 Додатку № 2 до даного договору розірвання даного договору на паритетних правах можливе лише протягом семи днів з моменту його підписання. У разі виявлення бажання учасником програми розірвати договір після закінчення вказаного вище терміну, застосовуються положення п.10.3. Додатку № 2 до Договору, згідно якого вступний внесок клієнту програми не повертається. Крім того, згідно п.3.4. Додатку № 2 до Договору адміністративні внески (платіж за надання послуг) не повертається ні за яких умов. В той же час відповідно до п. 11.1. Додатку № 2 до Договору відповідач має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір, якщо учасник програми не сплатить три або більше послідовних або вибіркових повних внесків (щомісячного платежу, що складається з сум чистого внеску і адміністративного внеску).

Вказані в ст. 10 Додатку № 2 умови Договору, а також положення пунктів 10.3., 3.4. та 11.1. Додатку № 2 до Договору, на думку суду, порушують принцип рівності сторін договору, учасником якого виступав позивач в якості споживача, а тому їх слід визнати несправедливими відносно позивача, що може слугувати підставою визнання вказаного договору недійсним.

Крім вищезазначеного, в умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. Так, як вбачається з реклами послуг відповідача, які розміщені в друкованих засобах масової інформації, вона спонукає клієнта звертатися за дешевою позикою. Тобто, з одного боку з умов оспорюваного договору випливає, що згідно із програмою «Респектабельність і Комфорт Сім'ї» предметом договору є товар, оплату якого проводить адміністратор (відповідач) або сам учасник програми, за рахунок грошей відповідача з розстроченням платежів. Однак, із аналізу інших умов договору слідує, що відповідач не надає позик, а формує сектори учасників програми (п. 2.1. Договору, п.1.2. Додатку № 2 до Договору), які за рахунок власних внесків формують Фонд внесків групи. Після цього здійснюється асигнаційний акт - щомісячний захід, на якому учасникам програми надається право на отримання товару. Відповідно до визначення понять (термінів), які використовуються у договорі «Чистий внесок», «Асигнаційний акт», передбачено, що підтвердження права учасника програми на одержання товару, яке отримане учасником програми за результатами асигнаційного акту по розподілу Фонду внесків групи, є підставою для придбання товару за рахунок чистих внесків для учасника програми, що входить в дану групу.

- 5 -

Таким чином, відповідач, відповідно до ст. 2 Договору формує сектори учасників програми за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених учасниками програми, тобто за кошти членів самої програми, формуванні Фонду даної групи. Крім того, з Фонду групи формується Фонд внесків сектора, який призначений для придбання товарів для учасників програми, його наступний щомісячний розподіл між учасниками програми шляхом надання визнання права учасника програми на одержання відповідного товару. При цьому визнання, яке підтверджує право учасника програми «Респектабельність і Комфорт Сім'ї» на одержання товару надається не всім учасникам програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів).

Отже, розподіл фонду групи згідно ст. 2 Договору, п.1.2. Додатку № 2 до Договору, проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п.7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учасникові програми. При цьому надання визнання права на одержання товару учасником програми у приватну власність є компенсацією за рахунок коштів інших учасників програми, залучених до програми «Респектабельність і Комфорт Сім'ї».

Відповідно до п.2 ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч.5 ст. 19 вказаного Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що договір № 015971 від 03 квітня 2012 року укладений між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «РІКСІ» є нікчемним правочином, а його нікчемність визначена ч.5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як роз'яснено у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що сплачені позивачем за договором грошові суми в розмірі 3 091,68 гривень, що підтверджується наданими позивачем квитанціями, підлягає стягненню з ТОВ «РІКСІ» на користь позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України та ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

- 6 -

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 23, 203, 213, 215, 216, 509, 637, 1212, 1213 ЦК України, ст. 10, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 4, 18, 19, 21-23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023XII (зі змінами та доповненнями), рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), суд, -

ВИРІШИВ:

Змінений позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКСІ" (код ЄДРПОУ 20086765, м. Вінниця, вул. Театральна, 21) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) 3 091 (три тисячі дев'яносто одну) гривню 68 копійок сплачених за договором № 015971 від 03 квітня 2012 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКСІ" (код ЄДРПОУ 20086765, м. Вінниця, вул. Театральна, 21) на користь держави 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області через Великоберезнянський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги (сторонами, які не були при цьому присутні - в той же строк з дня отримання ними копії цього рішення) і набере законної сили після закінчення вищезазначеного строку, якщо не буде оскаржене, а в разі оскарження - після апеляційного розгляду справи, якщо не буде скасоване.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення у десятиденний строк з дня отримання його копії.

Головуючий