Постанова

від 21.05.2013 по справі 2а-9196/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року № 2а-9196/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Чорнія Р.Ю.,

відповідача Боженка О.І., Дриганюка С.Є.,Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід» (далі -ТзОВ«Агрокультура Захід») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.12.2011 року № 0003722320, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, у зв'язку із застосуванням «звичайних цін» на суму 3 473 091 грн. та від 30.12.2011 року № 0003742320, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, у зв'язку із застосуванням «звичайних цін» на суму 694 615 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що реалізаційна вартість товару при продажу повинна визначатись з договірної (фактурної) вартості товару, а не з собівартості виробництва сільськогосподарської продукції, тому податковий орган неправомірно прийшов до висновку про порушення товариством пп.пп.1.20.1.,1.20.5 та 1.20.5?. п.1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.4.1, п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вважає твердження відповідача про порушення товариством вимог податкового законодавства безпідставними, тому спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представник позивач Чорній Р.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представники відповідача Боженко О.І., Дриганюк С.Є.,Чабан О.С. в судовому засіданні позову не визнали з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Проведеною ДПА у Львівській області плановою виїзною перевіркою ТзОВ «Агрокультура Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, результати якої оформлені актом від 09.12.2011 р. № 266/23-5/35943510, встановлено завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2487546 грн. в І півріччі 2010р., на 4707643 грн. за 9 місяців 2010р., за 2010р. на 26940246 грн., за І квартал 2011р. на 13239 грн., за ІІ квартал 2011р. на 26940246 грн., заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ і ІІІ квартали 2011р. на 309300 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на 694615 грн.. В ході перевірки встановлено, що ТзОВ «Агрокультура Захід» у 2010 році вирощувало гірчицю чорну, гірчицю жовту та ріпак, яку в подальшому реалізовувало за цінами, нижчими собівартості виробництва, що призвело до збитковості проведених операцій. Вважають спірні податкові повідомлення - рішення від 30.12.2011 року № 0003722320 та № 0003742320 законними. Просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач - ТзОВ «Агрокультура Захід», як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа, зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради 21.05.2008 року (код ЄДРПОУ 35943510) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова з 15.02.2009 року.

ТзОВ «Агрокультура Захід» є платником ПДВ відповідно до виданого ДПІ у Галицькому районі м. Львова Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.07.2008 року № 100126789.

ДПА у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Агрокультура Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 09.12.2011 р. № 266/23-5/35943510.

Як вбачається з акту від 09.12.2011 р. № 266/23-5/35943510, податковим органом встановлено порушення ТзОВ «Агрокультура Захід»:

- пп. 1.20.5, 1.20.5 1 п. 1.20 ст. 1, п. 5.9 ст. 5 п. 6.1 ст. 6 п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 238/97-ВР від 22.05.97 р., пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 146.13. п. 146.14, ст. 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2487546 грн. в І півріччі 2010р., на 4707643 грн. за 9 місяців 2010р. за 2010р. на 26940246 грн., за І квартал 2011р. на 13239 грн., за ІІ квартал 2011р. на 26940246 грн., а також занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІ і ІІІ квартали 2011р. на 309300 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства.;

- п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-РР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в серпні 2010 року на суму 242 345 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 694 615 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення - рішення від 30.12.2011 року:

- № 0003722320, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у зв'язку із застосуванням «звичайних цін» на суму 3 473 091 грн.;

- № 0003742320, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у зв'язку із застосуванням «звичайних цін» на суму 694 615 грн.

Позивач оскаржував в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення від 30.12.2011 року № 0003722320 та № 0003742320, однак його скарги були залишені без задоволення.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про порушення позивачем пп.пп.1.20.1.,1.20.5 та 1.20.5? п.1.20. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало в тому, що товариство визначало доходи від продажу гірчиці чорної, гірчиці жовтої та ріпаку за ціною, нижчою від рівня звичайних цін. Відповідач у акті перевірки посилався на те, що для готової сільськогосподарської продукції позивача звичайна ціна визначається на рівні, не нижче собівартості її виробництва та реалізації, а для реалізованих ним основних засобів звичайною ціною є їх балансова вартість. Відповідно, підприємство повинно було визначати доходи від продажу с/г продукції на рівні, не меншому ніж їх собівартість, а доходи від продажу основних засобів з врахуванням їх балансової вартості, і не мала права включати до витрат суми збитків від цих операцій.

Такі висновки податкового органу суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в охоплений перевіркою період ТзОВ «Агрокультура Захід» реалізовувало самостійно вирощені та зібрані сільськогосподарські культури, а саме: гірчицю чорну, гірчицю жовту та ріпак, а також здійснило продаж раніше придбаних та бувших у користуванні товариства таких основних засобів як комбайн зернозбиральний, сівалку РДА 800с та сівалку РДА 600с.

На підтвердження здійснення операцій по реалізації сільськогосподарської продукції та основних засобів позивачем долучено до матеріалів справи наступні первинні документи:

- договір від 05.08.20010р. №05643 з ЗАТ «АТ Каргіл», видаткова накладна від 05.08.2010р. №116, податкова накладна від 05.08.2010р. №129,

- договір від 01.03.2011р. №01/03/2011-01 з ПП «Конкурент», видаткова накладна від 17.03.2011р. №579, податкова накладна від 01.03.2011р. №1,

- договір від 07.06.2011р. з ТзОВ «Наддніпровський холдинг», видаткова накладна від 15.06.2011р. №47, податкова накладна від 09.06.2011р. №2,

- договір від 15.06.2011р. з ТзОВ «Рамзес груп», видаткова накладна від 17.06.2011р. №50, податкова накладна від 16.06.2011р. №9 та від 17.06.2011р. №11,

- договір від 10.06.2011р. з ПП ОСОБА_5, видаткова накладна від 15.06.2011р. №49, податкова накладна від 10.06.2011р. №3,

- договір від 10.06.2011р. з ПП ОСОБА_6, видаткова накладна від 17.06.2011р. №48, податкова накладна від 15.06.2011р. №7,

- договір від 10.06.2011р. з ПП ОСОБА_7, видаткова накладна від 17.06.2011р. №51, податкова накладна від 16.06.2011р. №8,

- договір від 31.03.2011р. №31/03/11-01 з ТзОВ «Агрофірма «Вікторія», видаткова накладна від 04.04.2011р. №5, податкова накладна від 04.04.2011р. №6,

- договір від 11.08.2011р. №11/08/11-01 з ТзОВ «Агрофірма «Україна-О», видаткові накладні від 12.08.2011р. №71 та від 05.09.2011р. №3, податкові накладні від 12.08.2011р. №5,

- договір від 25.08.2011р. №25/08/11-01 з ТзОВ «АгроМайстер», акт приймання-передачі від 05.09.2011р. №5, видаткова накладна від 05.09.2011р. №3, податкова накладна від 05.09.2011р. №1.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

У відповідності до частини 2 Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втрачає чинність з 1 квітня 2011 року, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин щодо ведення податкового обліку описаних вище операцій та їх результатів звичайна ціна визначалася за правилами, встановленими пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (далі - Закон № 283/97-ВР).

Згідно з підпунктом 1.20.1. пункту 1.20 статті 1 Закону № 283/97-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

У підпункті 1.20.2. пункту 1.20 статті 1 Закону № 283/97-ВР зазначено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Згідно з підпунктом 1.20.5-1 пункту 1.20 цієї ж статті у випадках, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

У акті перевірки від 09.12.2011р. №266/23-5/35943510 розрахунок звичайної ціни на реалізовану позивачем сільськогосподарську продукцію податковим органом здійснено на основі собівартості її виробництва та порівняння такої собівартості з фактичною ціною реалізації.

Зокрема, гірчиця чорна при собівартості 6316 грн. за 1 т була продана ПП «Конкурент» по ціні 4291,67 грн. (накладна №579 від 17.03.2011р.), ПП ОСОБА_5 по ціні 1000 грн. (накладна №49 від 15.06.2011р.), ТзОВ «Рамзес груп» по ціні 1666,7 грн. (накладна №50 від 17.06.2011р.), ПП ОСОБА_7 по ціні 1541,7 грн. (накладна №51 від 17.06.2011р.).

Гірчиця жовта при собівартості 5431 грн. за 1 т була реалізована ТзОВ «Наддніпровський холдинг» по ціні 1000 грн. (накладна №47 від 15.06.2011р.), ПП ОСОБА_6 по ціні 1000 грн. (накладна №48 від 17.06.2011р.), ПП ОСОБА_7 по ціні 1541,7 грн. (накладна №51 від 17.06.2011р.).

Ріпак озимий при фактичній собівартості 10696грн. за 1 т був проданий ЗАТ «АТ Каргіл» по ціні 1666,7 грн. (накладна №116 від 05.08.2010 р.).

Однак, наведені вище норми та будь-які інші норми Закону № 283/97-ВР не містять терміну собівартість. В той же час, згідно з підпунктом 1.20.1.пункту 1.20 статті 1 цього Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Тобто, при визначенні звичайної ціни за основу береться ринкова ціна.

Згідно з пунктом 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23 липня 1998 року № 817/98 (далі - Указ № 817/98) індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Відповідач не надав суду доказів з'ясування рівня ринкових цін на гірчицю чорну, гірчицю жовту та ріпак озимий.

Відповідно до «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України 22.12.2010 р. №984, у акті перевірки повинні відображатися усі істотні обставини та факти, що можуть мати значення для складання висновків за результатами перевірки. Проте, жодних даних про з'ясування ринкових цін на продукцію позивача у акті не відображено.

Встановлені обставини свідчать про те, що податковим органом було порушено встановлений підпунктом 1.20.1. пункту 1 статті 1 Закону № 283/97-ВР спосіб визначення звичайної ціни товару.

Як вбачається з листа Головного управління статистики у Львівській області від 14.06.2012р. №01-05/58, долученого позивачем та наявного у матеріалах справи, середня реалізаційна ціна 1 т ріпаку у сільськогосподарських підприємствах Львівської області у серпні 2010 р., тобто на момент реалізації озимого ріпаку на користь ЗАТ «АТ Каргіл», становила 2609,5 грн., що спростовує визначення податковим органом у акті перевірки ціни у розмірі 10696 грн.

Згідно підпункту 1.20.5? пункту 1.20. статті 1 Закону № 283/97-ВР, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Згідно з пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 р. №163 справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Відповідно до пунктів 3 та 33 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440 справедлива вартість активу дорівнює його ринковій вартості у разі можливості її визначення у порядку, встановленому цим та іншими національними стандартами. Ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №246, зазначено, що чиста вартість реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817, чиста вартість реалізації активу - це справедлива вартість активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

Абзацом «б» підпункту 1.20.9. пункту 1.20. статті 1 Закону № 283/97-ВР передбачався метод «витрати плюс» (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. Однак, цей метод, використовувався лише у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг), який згадується у абзаці «а» цього підпункту, і застосування такого методу допускалося лише для платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону. Цей метод визначення звичайної ціни міг бути застосований лише відповідно до методології, встановленої Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач відноситься до природних монополістів та не застосовано методологію визначення звичайної ціни за витратиним методом, оскільки така методологія Кабінетом Міністрів України не встановлена.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган безпідставно визначив звичайну ціну на реалізовану підприємством сільськогосподарську продукцію на рівні собівартості її виробництва, ототожнивши при цьому звичайну ціну із собівартістю.

Крім цього, у акті перевірки зазначено, що в порушення підпунктів 1.20.1,1.20.5 та 1.20? пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 та пункту 146.14 статті 146 Податкового кодексу України без експертної оцінки і без залучення біржі було здійснено продаж основних засобів за ціною нижчою від балансової вартості: комбайн зернозбиральний було продано за ціною 890217 грн. (без ПДВ) при балансовій вартості 1068426 грн., сівалку РДА 800с було продано за ціною 531333 грн. (без ПДВ) при балансові вартості 524539 грн.(а не 686224 грн. як було відображено у обліку підприємства) і не відображено дохід в сумі 6795 грн., сівалку РДА 600с було продано за ціною 416667 грн. при балансові вартості 472977 грн.

Відповідно до пункту 146.14. статті 146 Податкового кодексу дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Відповідачем у акті перевірки від 09.12.2011р. №266/23-5/35943510 звичайну ціну реалізованих позивачем основних засобів було визначено на рівні їх балансової вартості.

Однак, системний аналіз підпунктів 1.20.1.,1.20.5 та 1.20.5? пункту 1.20. статті 1 Закону № 283/97-ВР свідчить, що звичайна ціна основних засобів не ототожнюється з їх балансовою вартістю.

Згідно з підпунктом 1.20.1 статті 1 цього Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Всупереч вказаним вимогам Закону № 283/97-ВР та пункту 13 Указу № 817/98 відповідач не з'ясовував ринкових цін на ідентичні або однорідні товари (з врахуванням ступеня їх зносу) і не проводив їх порівняння з договірною ціною продажу основних засобів позивачем.

Відповідно до пункту 4 розділу «Загальні положення» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.45.2000 р. № 92 справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Чиста вартість реалізації необоротного активу - це справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

Як вбачається з акту перевірки (стор.14 акту), податковий орган зазначає, що для реалізації основних фондів та визначення вартості їх продажу використовуються експертні оцінки та біржові угоди, однак основні засоби було продано не через біржу і без попереднього проведення експертної оцінки.

При цьому, акт перевірки не містить жодного посилання на норми законодавства, які б визнавали для платника податку такі дії обов'язковими.

Перелік випадків обов'язкового проведення експертної оцінки, який є вичерпним і не підлягає довільному розширенню, встановлено статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Вказаний перелік не передбачає необхідності проведення експертної оцінки продавцем основних засобів при їх продажу.

Крім цього, відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи.

З урахуванням вимог вказаних Законів, продані позивачем зернозбиральний комбайн та дві сівалки не можуть бути предметом біржової торгівлі, оскільки вони не продавалися як партія товарів і не були новими, а використовувалися у господарській діяльності підприємця. Зернозбиральний комбайн на момент придбання його позивачем вже був вживаними, а не новим, що підтверджується вантажною митною декларацією №209060000/9/010470.

Отже, доводи відповідача про обов'язковість здійснення позивачем продажу вживаних основних засобів через біржу і відображення біржової ціни у податковому обліку не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що податковий орган безпідставно визначив звичайну ціну на реалізовані підприємством основні засоби на рівні їх балансової вартості.

У розділі 3.2.1. «Податкові зобов'язання по податку на додану вартість» акту перевірки вказано, що в порушення підпунктів 4.1. та 4.2. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України ТзОВ «Агрокультура Захід» визначило податкові зобов'язання по ПДВ та базу їх нарахування за цінами нижчими від звичайних.

У описовій частині цього розділу зроблено посилання на ті самі обставини, які були вказані у розділі 3.1.1. акту перевірки з приводу допущених позивачем порушень підпунктів 1.20.1,1.20.5 та 1.20.5? пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і наведено розрахунок звичайної ціни на підставі собівартості виробництва гірчиці та ріпаку та балансової вартості зернозбирального комбайну та двох сівалок.

Однак, з наведених вище в мотивувальній частині постанови підстав, такий розрахунок не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, тому визначена у такий спосіб звичайна ціна не може бути підставою для зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість.

Встановлені судом фактичні обставини та аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що податковим органом було невірно визначено звичайну ціну по господарських операціях позивача щодо реалізації сільськогосподарської продукції і основних засобів та їх податкові наслідки.

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 30.12.2012р. №0003722320 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та від 30.12.2012р. №0003742320 про зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 30.12.2012р. №0003722320 та від 30.12.2012р. №0003742320, суд дійшов переконання, що вони прийняті відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому їх слід визнати протиправними і скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України шляхом понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 204 грн., сплаченого за платіжним дорученням № 9157 від 21.08.2012 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби від 30 грудня 2011 року № 0003722320.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби від 30 грудня 2011 року № 0003742320.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід» 2 204 (дві тисячі двісті чотири) грн. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.