Ухвала

від 30.09.2014 по справі 2а-9196/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/37541/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Вербицької О.В. Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В., за участю: секретаря - Горголь І.С.

представника позивача - Штендера М.В.

представника відповідача - Гейвича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 р.

у справі № 2а-9196/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід» (далі - позивач, ТОВ «Агрокультура Захід») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 30 грудня 2011 року № 0003722320, від 30 грудня 2011 року № 0003742320.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Агрокультура Захід», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 р. скасувати, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПА у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Агрокультура Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2011 р. № 266/23-5/35943510.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пп. 1.20.5, 1.20.5 1 п. 1.20 ст. 1, п. 5.9 ст. 5 п. 6.1 ст. 6 п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 146.13. п. 146.14, ст. 146 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2487546 грн. в І півріччі 2010 р., на 4707643 грн. за 9 місяців 2010 р., за 2010 р. на 26940246 грн., за І квартал 2011р. на 13239 грн., за ІІ квартал 2011р. на 26940246 грн., а також до заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за ІІ і ІІІ квартали 2011 р. на 309300 грн.; п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в серпні 2010 року на суму 242 345 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 694 615 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.12.2011 року № 0003722320, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у зв'язку із застосуванням «звичайних цін» на суму 3 473 091 грн., та податкове повідомлення - рішення від 30.12.2011 року № 0003742320, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у зв'язку із застосуванням «звичайних цін» на суму 694 615 грн.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Агрокультура Захід» реалізовувало контрагентам самостійно вирощені та зібрані сільськогосподарські культури, а саме: гірчицю чорну, гірчицю жовту та ріпак, а також здійснило продаж раніше придбаних та бувших у користуванні таких основних засобів як комбайн зернозбиральний, сівалка РДА 800с та сівалка РДА 600с.

Здійснення операцій по реалізації сільськогосподарської продукції та основних засобів підтверджено: договорами, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі.

Згідно з підпунктом 1.20.1. пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

У підпункті 1.20.2. пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Згідно з підпунктом 1.20.5 пункту 1.20 цієї ж статті у випадках, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

В акті перевірки від 09.12.2011р. №266/23-5/35943510 розрахунок звичайної ціни на реалізовану позивачем сільськогосподарську продукцію податковим органом здійснено на основі собівартості її виробництва та порівняння такої собівартості з фактичною ціною реалізації.

Проте, як вбачається з вищевказаних норм, при визначенні звичайної ціни за основу береться ринкова ціна.

Як встановлено судами, відповідачем не було з'ясовано рівня ринкових цін на гірчицю чорну, гірчицю жовту та ріпак озимий.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган безпідставно визначив звичайну ціну на реалізовану підприємством сільськогосподарську продукцію на рівні собівартості її виробництва, ототожнивши при цьому звичайну ціну із собівартістю.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем без експертної оцінки і без залучення біржі було здійснено продаж основних засобів за ціною нижчою від балансової вартості.

Відповідно до пункту 146.14. статті 146 Податкового кодексу України дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Згідно з підпунктом 1.20.1. пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Як встановлено судами, відповідачем не з'ясовано ринкових цін на ідентичні або однорідні товари (з врахуванням ступеня їх зносу) і не проводено їх порівняння з договірною ціною продажу основних засобів.

Також слід зазначити, що обов'язковість здійснення позивачем продажу вживаних основних засобів через біржу і відображення біржової ціни у податковому обліку не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

За таких обставин, постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 р. підлягає скасуванню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокультура Захід» задовольнити.

2.Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2014 р. скасувати.

3.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. залишити в силі.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов