Постанова

від 21.05.2013 по справі 816/2462/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2462/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Безніщенко І.П.,

представника відповідача - Гаспарян С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасувння податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасувння податкового повідомлення-рішення № 0000482312 від 26 квітня 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки від 15 квітня 2013 року № 2049/22.1-11/34962951, оскільки останні не відповідають чинному законодавству України та вважає дії податкового органу неправомірними. Позивач також зазначає, що проведені господарські операції з контрагентом ПП «Евіт» є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Позивач вважає винесене податкове повідомлення - рішення № 0000482312 від 26 квітня 2013 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33 749 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8 437 грн. 25 коп. таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення зазначав, що перевіркою позивача було встановлено порушення ТОВ «Ресурс-Полтава» пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині включення до податкового кредиту сум по господарських операціях, які не здійснювались, не пов'язані із господарською діяльністю та не підтверджені постачальником ПП «Евіт», що призвело до завищення податкового кредиту за період за вересень, грудень 2012 року у загальній сумі 33 749 грн. За таких підстав, податковий орган приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення відповідає нормам чинного законодавства та є таким, що не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-Полтава» зареєстроване Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 15 березня 2007 року /а. с. 64/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 станом на 08 червня 2012 року є надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у. (код за КВЕД 77.39); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (код за КВЕД 33.12); неспеціалізована оптова торгівля (код за КВЕД 46.90).

ТОВ "Ресурс-Полтава" є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100094503 від 31 січня 2008 року /а. с. 13/.

З 08 квітня 2013 року по 12 квітня 2013 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Ресурс-Полтава" (ідентифікаційний код 34962951) з питань взаємовідносин з ПП «Евіт» за вересень, грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 15 квітня 2013 року № 2049/22.1-11/34962951 в якому встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 33 749 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0000482312 від 26 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 42 186 грн. 25 коп., в тому числі 33 749 грн. за основним платежем та 8 437 грн. 25 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПКУ органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 81 Податкового кодексу України закріплено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться органами державної податкової служби, зобов'язані виконувати вимоги органів державної податкової служби щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

Так, у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Приписами пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом норми пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами статті 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню № 0000482312 від 26 квітня 2013 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33 749 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 8 437 грн. 25 коп., суд приходить до наступних висновків.

З акту перевірки вбачається, що зменшення ТОВ «Ресурс-Полтава» податкового кредиту відбулось у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій позивача з ПП «Евіт».

Суд звертає увагу, що відповідачем в акті перевірки від 15 квітня 2013 року № 2049/22.1-11/34962951 жодних зауважень щодо правильності оформлення первинної бухгалтерської документації по господарським операціям між позивачем та ПП «Евіт» не міститься /а. с. 15-16/.

Висновки щодо порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та про безтоварність та нереальність господарських операцій між позивачем та ПП «Евіт» ґрунтуються виключно на акті ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 04 березня 2013 року № 224/22.5-07/32307992 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «Евіт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року", яким встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, також було зазначено, що фактичне місцезнаходження підприємства встановити не має можливості.

З цього приводу суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Позивачем на підтвердження позовних вимог щодо здійснення господарських операцій, реальність яких ставиться під сумнів вищезгаданим актом перевірки, надано первинну бухгалтерську документацію /а. с. 20-61, 71-75/.

Так позивачем залучена до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу № 34 від 03 вересня 2012 року укладеного між ТОВ «Ресурс-Полтава» (Покупець) та ПП «Евіт» (Продавець), згідно з погодженим предметом якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках та накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість, та договору купівлі-продажу № 512 від 05 грудня 2012 року, згідно якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність покупця кран поворотний КПБ-3М в кількості одна штука, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

ПП «Евіт» було видано позивачу:

- накладні: від 03 вересня 2012 року № 8 щодо поставки гільзи циліндра дизеля, клапану впускного дизеля, клапану випускного дизеля, направляючого клапану дизеля, комплекту ГТВ дизеля, комплекту прокладок дизеля, вкладиш корінний дизеля, вкладиш шатунний дизеля, поршень дизеля, кільця дизеля; від 07 вересня 2012 року № 9 щодо поставки втулки циліндричної дизеля, направляючого клапана дизеля, комплекту КТВ дизеля, комплекту прокладок дизеля, клапану впускного дизеля, клапану випускного дизеля, поршня дизеля; від 08 вересня 2012 року № 10 щодо поставки вкладишу шатунного дизеля, вкладишу корінного дизеля, кільця дизеля, вінця зубчатого дизеля, кришки циліндру дизеля, вісь рокерів дизеля, ремкомплект водяної помпи дизеля, ремкомплект масляного насосу дизеля, розпилювача 96А24 дизеля; від 18 грудня 2012 року № 58 щодо поставки крану поворотного КПБ-3М;

- рахунки: від 03 вересня 2012 року № 108, від 07 вересня 2012 року № 118, від 08 вересня 2012 року № 119, від 18 грудня 2012 року № 210;

- податкові накладні: від 03 вересня 2012 року № 8; від 07 вересня 2012 року № 9, від 08 вересня 2012 року № 10, від 18 грудня 2012 року № 58;

Між ПП «Евіт» та ТОВ «Ресурс-Полтава» складався акт № 1 від 19 грудня 2012 року прийому-передачі бурового обладнання за договором № 512 від 05 грудня 2012 року, копія якого залучена позивачем до матеріалів справи, відповідно до якого ПП «Евіт» передало, а ТОВ «Ресурс-Полтава» прийняло кран поворотний КПБ-3М в кількості одна штука.

Транспортування придбаних запчастин відбувалось власним вантажним транспортом позивача, на підтвердження чого останнім надані подорожні листи № 4109 від 10 вересня 2012 року, № 2109 від 03 вересня 2012 року, № 3109 від 6, 7 вересня 2012 року.

Транспортування крану поворотного КПБ-3М відбувалось найманим транспортом відповідно до договору №112 від 12 березня 2012 року про надання транспортних послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_4 /а. с. 45/. Виконання послуг за даним договором підтверджується актом про надання транспортних послуг за грудень 2012 року від 02 січня 2013 року та товарно-транспортною накладною серії ГД № 12568 від 19 грудня 2012 року /а. с. 40-41/.

Придбаний товар (запчастини та обладнання) зберігалось на орендованій території: виробничому приміщенні загальною площею 34,9 кв. м., що знаходиться за адресою Полтавський район, с. Щербані, вул. Центральна, 48-б - відповідно до договору оренди від 04 січня 2012 року № 3 /а. с. 46-50/.

На підтвердження факту подальшого використання ТОВ «Ресурс-Полтава» придбаного у ПП «Евіт» товару позивачем надані копії: договору про надання послуг № 89 від 20 серпня 2012 року, укладеного між Філією ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - «Салідарненський елеватор» (замовник) та ТОВ «Ресурс-Полтава» (підрядник) щодо надання послуг ремонту дизеля У1Д12, який належить замовнику; договору № 9 від 11 березня 2012 року, укладеного між позивачем (виконавець) та Приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» щодо надання послуг з ремонту тепловозів серії ТГМ-4 № 2569 та № 903 замовника в об'ємі ПР-3 в повному обсязі. У зв'язку з виконанням послуг за вказаними договорами позивачем були списані придбані товари, що підтверджується актами списання товарів № 41 від 01 жовтня 2012 року та № 31 від 10 вересня 2012 року; відповідно до договору № 0101Р оренди бурового обладнання від 01 січня 2013 року кран поворотний КПБ-3М передано в оренду позивачем ТОВ «Бурова компанія Укрбурсервіс» /а. с. 57-58, 73-75/.

Розрахунки між позивачем та ПП «Евіт» проводились у безготівковій формі згідно банківських виписок /а. с. 59-61/.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000482312 від 26 квітня 2013 року.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000482312 від 26 квітня 2013 року, натомість визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС № 0000482312 від 26 квітня 2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 26.04.2013 року № 0000482312.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава" (код ЄДРПОУ 34962951) витрати зі сплати судового збору в розмірі 421 (чотириста двадцять одна) гривня 87 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький