Ухвала

від 17.09.2013 по справі 816/2462/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 816/2462/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представників позивача-Серков Ю.А., Безніщенко І.П.,

представника відповідача- Пасько Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2013р. по справі № 816/2462/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Полтава"(далі-ТОВ "Ресурс-Полтава") до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 26.04.2013 року № 0000482312.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Ресурс-Полтава" витрати зі сплати судового збору в розмірі 421 гривня 87 копійок.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у м. Полтаві подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувала інформація встановлена при перевірці контрагента позивача.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва було надано акт №224/22.5-07/32307992 від 04.03.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Евіт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.». ГВПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» «ПП «Евіт» від 04.03.2013 р. №824/07-05, згідно якого встановлено, що керівник зазначеного підприємства ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства - не встановлена.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень, грудень 2012 р. по взаємовідносинам з ПП «Евіт» відсутні порушення.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 08 квітня 2013 року по 12 квітня 2013 року співробітниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Ресурс-Полтава" з питань взаємовідносин з ПП "Евіт" за вересень, грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2013 року № 2049/22.1-11/34962951(а.с. 13-19).

На підставі зазначеного акту, ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0000482312 від 26 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 33 749 грн. за основним платежем та 8437 грн. 25 коп. штрафних (фінансових) санкцій(а.с.12).

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Евіт» №224/22.5-07/32307992 від 04.03.2013 р..

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу(п.п.198.6 ст. 198 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ "Ресурс-Полтава" (Покупець) та ПП "Евіт" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 34 від 03 вересня 2012 року, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товарно-матеріальні цінності, визначені у рахунках та накладних, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість, та договір купівлі-продажу № 512 від 05 грудня 2012 року, згідно якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати у власність покупця кран поворотний КПБ-3М в кількості одна штука, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його (а.с.20-22,31-34).

На підтвердження реальності виконання вище зазначених договорів позивачем було надано копії накладних, податкових накладних, акту прийому-передачі ТМЦ (а.с. 22а,24,25,27,28,30,37,39;23,26,29,38;36)

Розрахунки між позивачем та ПП "Евіт" проводились у безготівковій формі згідно банківських виписок (а. с. 59-61).

Транспортування придбаних запчастин відбувалось власним вантажним транспортом позивача, що підтверджується подорожніми листами (а.с.42-44).

Транспортування крану поворотного КПБ-3М відбувалось найманим транспортом відповідно до договору №112 від 12 березня 2012 року про надання транспортних послуг між позивачем та ФОП ОСОБА_3 (а. с. 45).

Виконання послуг за даним договором підтверджується актом про надання транспортних послуг та товарно-транспортною накладною (а. с. 40-41).

Придбаний товар (запчастини та обладнання) зберігалось на орендованій території: виробничому приміщенні загальною площею 34,9 кв. м., що знаходиться за адресою Полтавський район, с. Щербані, вул. Центральна, 48-б - відповідно до договору оренди від 04 січня 2012 року № 3 (а. с. 46-47).

На підтвердження факту подальшого використання ТОВ "Ресурс-Полтава" придбаного у ПП "Евіт" товару позивачем надані копії: договору про надання послуг № 89 від 20 серпня 2012 року, укладеного між Філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - "Салідарненський елеватор" (замовник) та ТОВ "Ресурс-Полтава" (підрядник) щодо надання послуг ремонту дизеля У1Д12, який належить замовнику; договору № 9 від 11 березня 2012 року, укладеного між позивачем (виконавець) та ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" щодо надання послуг з ремонту тепловозів серії ТГМ-4 № 2569 та № 903 замовника в об'ємі ПР-3 в повному обсязі(а.с. 51-54).

У зв'язку з виконанням послуг за вказаними договорами позивачем були списані придбані товари, що підтверджується актами списання товарів № 41 від 01 жовтня 2012 року та № 31 від 10 вересня 2012 року; відповідно до договору № 0101Р оренди бурового обладнання від 01 січня 2013 року кран поворотний КПБ-3М передано в оренду позивачем ТОВ "Бурова компанія Укрбурсервіс" (а. с. 57-58, 73-75).

Враховуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ПП «Евіт» та правомірності віднесення сплаченої суми ПДВ до податкового кредиту.

Посилання апелянта на встановлення ознак «фіктивності» діяльності контрагента позивача «ПП «Евіт» та не можливості проведення зустрічної звірки, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік(стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, перебування постачальників за юридичною адресою, від їх господарських та виробничих можливостей, а також від їх господарських взаємовідносин з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 р. по справі № 816/2462/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 23.09.2013 р.