Рішення

від 23.05.2013 по справі 920/596/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.05.2013 Справа № 920/596/13

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Чижик С.Ю., розглянув матеріали справи № 920/596/13

за позовом: заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Сумське лісове господарство», м. Суми

до відповідачів: 1. Сумської міської ради, м. Суми

2. Публічного акціонерного товариства «Аграрник», м. Суми

про скасування рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки ,

за участю представників:

прокурора: Любимова А.В.

від позивача: Стрибуль І.М., довіреність № 07/578 від 13.05.2013 р.;

від відповідачів: 1. Базіль Р.В., довіреність № 2686/02.02.02-17 від 25.012.2012 р.;

2. Джепа Г.В., дов, № 114від 08.05.2013 р.

Суть спору: прокурор просить суд: 1. Визнати незаконним та скасувати п. 27 додатку № 2 до рішення Сумської міської ради від 30.11.2011 № 966-МР про поновлення ПАТ «Аграрник» терміну оренди земельної ділянки площею 3,4341 га під розміщеним дитячим табором «Дружба»; 2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,4143 га, кадастровий номер 5910136600:08:018:0200, розташованої на території урочища Баранівка, м. Суми, укладений 30.05.2012 між Сумської міською радою та Публічним акціонерним товариством «Аграрник»; 3. Застосувати наслідки недійсності договору, а саме - повернути в натурі земельну ділянку площею 3,4143 га, кадастровий номер 5910136600:08:018:0200, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 2 991 787,92 грн., розташовану на території урочища Баранівка, м. Суми, Державному підприємству «Сумське лісове господарство»; 4. Зобов`язати реєстраційну службу Сумського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права користування земельною ділянкою площею 3,4143 га, кадастровий номер 5910136600:08:018:0200 за ПАТ «Аграрник»; 5. Зобов`язати Управління Держкомзему у Сумському районі скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,4143 га, кадастровий номер 5910136600:08:018:0200, переданої в оренду ПАТ «Аграрник» на підставі договору оренди вказаної земельної ділянки між Сумською міською радою та ПАТ «Аграрник», зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м. Суми 03.08.2012 за № 591010004000529.

Перший відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в задоволенні позову прокурора в повному обсязі, посилаючись на те, що розпорядження земельними ділянками на території м. Суми є компетенцією Сумської міської ради. Спірна земельна ділянка площею 3.43 га в урочищі Баранівка, згідно зі ст. 83 Земельного кодексу України, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Суми. Державний акт 1965 р. на право постійного користування позивача не є належним доказом у справі, оскільки не відповідає формі державного акту, затвердженій постановою Верховної Ради Української РСР від 27.05.1991 р. № 889-XII, і не обліковується в органах Держкомземагенства України.

Другий відповідач відзиву на позов не надав, ухилившись від вимог двох ухвал суду від 15.04.2013 року та від 13.05.2013 року у даній справі, якими суд забов`язав відповідачів подати відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції у справі

Представник другого відповідача в судовому засіданні усно заперечив проти позовних вимог, висловивши сумнів у тому, що Державне підприємство «Сумське лісове господарство» є належним позивачем у справі, оскільки Державний акт на право користування землею 1965 року виданий Сумському лісгоспзагу, а не ДП «Сумське лісове господарство». Інших заперечень проти позовних вимог представник другого відповідача не навів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, господарський суд встановив:

30.11.2011 року Сумською міською радою(першим відповідачем) прийнято рішення № 966-МР про поновлення ПАТ «Аграрник»(другому відповідачеві) терміну оренди земельної ділянки рекреаційного призначення під розміщеним дитячим табором «Дружба», урочище Баранівка, площею 3.4341 га на 5 років з моменту прийняття рішення( пункт 27 додатку 2 до рішення від 30.11.2011 р. № 966-МР).

На підставі вищезгаданого рішення між відповідачами був укладений договір оренди земельної ділянки від 30.05.2012 року, за яким орендодавець( перший відповідач) передав, а орендар (другий відповідач) прийняв в оренду земельну ділянку( об`єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м.Суми, урочище Баранівка, кадастровий номер 5910136600:08:0200, площа 3.4341 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 2991787,92 грн.

Згідно пункту 2.1 договору, земельна ділянка надається другому відповідачеві під розміщеним дитячим табором «Дружба», згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - землі оздоровчого призначення.

Прокурор у своїй позовній заяві стверджує, що згадана земельна лісова ділянка передана в оренду другому відповідачеві незаконно, а рішення, першого відповідача від 30.11.2011 р. № 966-МР ( пункт 27 додатку) суперечить вимогам ст. 19 Конституції України та принципам діяльності місцевого самоврядування, встановленим ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи забов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 84 Земельного кодексу України ( в редакції на 30.11.2011р.), визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету міністрів України, Ради міністрів Автономної республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Пунктом 5 прикінцевих положень Лісового кодексу України ( в редакції станом на 30.11.2011р.) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Згідно зі ст. 45 Лісового кодексу України, лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ст. 47 Лісового кодексу України, лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування ( ст. 48 Лісового кодексу України).

Згідно з ст. 1 Лісового кодексу країни, земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0.1 гектара.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті лісогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства ( ст. 5 Лісового кодексу України)

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону ( ст. 8 Лісового кодексу України )

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності у комунальну та з інших підстав, не заборонених законом ( ст.11 Лісового кодексу України)

Заперечуючи проти позову, перший відповідач у своєму відзиві на позовну заяву стверджує, що спірна земельна ділянка площею 3.43 га в урочищі Баранівка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Суми, а також згідно з ст.ст. 12,83 та п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, п. 36 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право розпорядження згаданою земельною ділянкою належить першому відповідачеві ( Сумській міській раді).

Поряд з цим перший відповідач, погоджуючись з тим, що спірна земельна ділянка є лісовою ділянкою, у відзиві на позов зазначає, що відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі .

Далі у відзиві на позовну заяву перший відповідач погоджується з позицією Державної інспекції сільського господарства в Сумській області, викладеною в листі інспекції від 13.03.2013 р. № 1031( а.с.22-23), стосовно того, що спірна земельна ділянка надана ним в оренду другому відповідачеві за рахунок земель лісового фонду без вилучень зі складу Держлісфонду.

З огляду на вищевикладене, заперечення першого відповідача проти позову є суперечливими та непослідовними. Перший відповідач водночас стверджує про те, що спірна земельна лісова ділянка належить до земель комунальної власності, та визнає , що вона є ділянкою державного лісового фонду України, яка надана в оренду міською радою другому відповідачеві за рахунок земель лісового фонду України без вилучення зі складу земель Держлісфонду.

При цьому, будь-яких доказів набуття права комунальної власності на ліси

(зокрема урочища Баранівка), в порядку, визначеному статтею 11 Лісового кодексу України, перший відповідач суду не надав.

Натомість прокурором та позивачем доведено суду, що право постійного користування спірною земельною ділянкою державного лісового фонду України належить позивачеві, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні 23.05.2013 року у даній справі, витяг з яких долучено до матеріалів справи ( а.с. 16.47), листом Державної інспекції сільського господарства в Сумській області від 13.03.2013 року № 1031, поясненнями прокурора та представника позивача.

Управлінням контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Сумській області, зокрема, встановлено, що рішенням Сумської міської ради від 18.04.2001 року надано власнику нерухомого майна дитячого табору «Дружба» - АТВТ «Аграрник» в тимчасове користування терміном на 5 років земельну ділянку площею 3,43 га громадського призначення на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2000 р. № 1193 з Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Сумській області.

У 2006 році ДП «Сумський інститут землеустрою» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку АТВТ «Аграрник», яка була розглянута Сумською міською радою, внаслідок чого було прийнято рішення від 27.09.2006 року № 189-МР про надання земельної ділянки АТВТ «Аграрник» площею 3.4143 га земель оздоровчого призначення під дитячим табором «Дружба» терміном на 5 років за рахунок земель лісового фонду без вилучення зі складу земель Держлісфонду.

Таким чином, перший відповідач, у своєму рішенні від 27.09.2006 року № 189-МР визнав той факт, що спірна земельна ділянка надається ним другому відповідачеві за рахунок земель державного лісового фонду без вилучення зі складу земель державного лісового фонду України ( Держлісфонду), тобто 27.09.2006 року спірна земельна ділянка безумовно не перебувала в комунальній власності територіальної громади м. Суми і свідомо надавалася першим відповідачем другому відповідачеві в оренду за рахунок земель лісового фонду України без вилучення зі складу земель Держлісфонду.

Отже, перший відповідач своїм рішенням від 27.09.2006 року № 189-МР підтвердив факт перебування спірної земельної ділянки у складі Державного лісового фонду України. На підставі згаданого рішення був укладений договір оренди земельної ділянки від 05.12.2006 року терміном на 5 років.

Після закінчення терміну оренди земельної ділянки за договором від 05.12.2006 року рішенням Сумської міської ради від 30.11.2011 р. № 966-МР ( пункт 27 додатку 2 ) другому відповідачеві поновлено термін оренди вищезгаданої земельної ділянки знову на 5 років з моменту прийняття рішення.

Будь-яких доказів того, що в період з 27.09.2006 року по 30.11.2011 року відбувалась передача спірної земельної лісової ділянки з державної власності в комунальну відповідачі суду не надали.

Натомість, перебування спірної земельної лісової ділянки лісового фонду України у постійному користуванні позивача підтверджується планшетами та журналами геодезичної зйомки базового землеустрою 2007 року та матеріалами проекту організації та розвитку лісового господарства ( план лісонасаджень) Державного підприємства « Сумське лісове господарство» ( позивача).

Заперечення представника другого відповідача проти позову, які зводяться до його сумнівів щодо того, що позивач є належним, спростовуються матеріалами справи, зокрема матеріалами лісовпорядкування 2007 року Державного підприємства «Сумське лісове господарство», виготовленими Київською лісовпорядною експедицією Державного комітету лісового господарства України, Статутом Державного підприємства «Сумське лісове господарство», ( нова редакція) , затвердженим наказом Державного комітету лісового господарства України від 20.09.2007 р. № 565.

Пунктом 1.1 статті 1 Статуту ДП «Сумське лісове господарство»( скорочена назва - ДП «Сумський лісгосп») визначено, що ДП «Сумське лісове господарство» створено на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 31.10.1991 р. № 133 « Про організаційну структуру управління лісовим господарством України», засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України» та входить до сфери управління Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Згідно ст. 3 Статуту, підприємство створено з метою, зокрема, ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Таким чином, позивач є належним у даній справі, оскільки він є спеціальним державним лісогосподарським підприємством, у якого згідно з матеріалами лісовпорядкування 2007 року на законних підставах ( п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України) перебуває у постійному користуванні спірна земельна лісова ділянка державного лісового фонду України.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним та комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для введення лісового господарства.

Статтею 142 Земельного кодексу України визначено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється за заявою землекористувача до власника земельної ділянки.

Позивач не надавав заяви про відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою до власника земельної ділянки.

Згідно з ст. 18 Лісового кодексу України, довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності (терміном від 1 до 50 років) здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Перший відповідач не довів суду, що при прийнятті рішення від 30.11.2011 р. № 966-МР ( п. 27 додатку) щодо поновлення другому відповідачеві терміну оренди спірної земельної лісової ділянки він діяв в межах свої повноважень, оскільки не довів, що ця земельна лісова ділянка перебуває у комунальній власності.

Відповідачі не подали суду докази погодження з постійним користувачем ( позивачем) та територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства надання спірної земельної лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування ( оренду) другому відповідачеві без вилучення тієї земельної лісової ділянки у постійного користувача.

Все вищевикладене свідчить про незаконність рішення Сумської міської ради від 30.11.2011р. №966-МР ( п.27 додатку 2 ) щодо поновлення терміну оренди спірної земельної ділянки другому відповідачеві, на підставі якого був укладений між відповідачами договір оренди спірної земельної ділянки від 30.05.2012 року.

У листі від 13.03.2013р. № 1031 Державної інспекції сільського господарства Сумської області також слушно зазначено, що цільове призначення земельної ділянки, вказане в рішенні Сумської міської ради від 30.11.2011р. № 966-МР, як землі рекреаційного призначення, не відповідає цільовому призначенню земельної ділянки, так як дана земельна ділянка, згідно державної статистичної звітності по формі 6-зем, відноситься до земель лісогосподарського призначення і знаходиться у постійному користуванні ДП « Сумське лісове господарство» ( позивача). Внаслідок цього порушено вимоги ст. 20 Земельного кодексу України, якою визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування , вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою. Згідно ч.4 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства. Таких висновків не отримувалось та відповідний проект землеустрою з погодженням вищезгаданих органів не розроблявся.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначених ч. 2 ст.16 ЦК України, може бути визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Поряд з цим, у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі 1-9/2009 встановлено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Рішення Сумської міської ради від 30.11.2011р. № 966-МР в частині поновлення ПАТ «Аграрник» терміну оренди земельної ділянки площею 3.4341 га під розміщеним дитячим табором « Дружба» ( пункт 27 додатку 2 до рішення) є ненормативним актом, який після поновлення терміну оренди земельної ділянки та надання її в оренду ПАТ «Аграрник» вичерпав свою дію, а тому не потребує скасування, але виходячи з усього вищевикладеного має бути визнано незаконним.

Згідно ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу місцевого самоврядування, обов`язковому для сторін договору, має відповідати цьому акту.

Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки від 30.05.2012 року, укладений між відповідачами на підставі незаконного рішення Сумської міської ради від 30.11.2011р. № 966- МР ( п. 27 додатку 2), то вищезгаданий договір має бути визнаний судом недійсним, так як він укладений на підставі незаконного рішення і його зміст суперечить ЦК України, іншим вищезгаданим актам цивільного законодавства України, а також особа, яка вчиняла правочин зі сторони першого відповідача не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності ( ст.ст. 203,215 ЦК України).

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора щодо визнання незаконним пункту 27 додатку 2 до рішення Сумської міської ради від 30.11.2011р. № 966-МР про поновлення ПАТ «Аграрник» терміну оренди земельної ділянки площею 3.4341 га під розміщеним дитячим табором «Дружба» та щодо визнання недійсним згаданого вище договору оренди земельної ділянки.

Інші позовні вимоги прокурора у даній справі задоволенню не підлягають у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Позовна вимога щодо застосування наслідків недійсності договору, а саме - щодо повернення в натурі спірної земельної ділянки позивачеві не підлягає задоволенню, оскільки згідно ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін забов`язана повернути другій стороні у натурі все , що вона одержала на виконання цього правочину. Сторонами договору є відповідачі, а тому застосовувати наслідки недійсності правочину (договору), передбачені ст. 216 ЦК України, шляхом повернення в натурі земельної ділянки позивачеві, який не є стороною договору, неможливо.

Крім того слід зазначити, що мова не може йти у даному випадку про повернення земельної ділянки позивачеві, в постійному користуванні якого і на даний час перебуває спірна земельна ділянка, оскільки вона не вилучалася у позивача , не передавалася нікому позивачем, не отримувалася відповідачами від позивача.

Позовні вимоги прокурора щодо забов`язання Реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції та Управління Деркомзему у Сумському районі вчинити певні дії не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги не стосуються відповідачів у даній справі, до яких прокурор звернувся з позовом.

Згідно ст. 49 ГПК України та п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу \/ I Господарського процесуального кодексу України, у разі повної або часткової відмови в позові прокурора судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам). Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З відповідачів підлягає стягнення судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам ( дві вимоги немайнового характеру), тобто по 1147 грн. 00 коп. з кожного відповідача в доход державного бюджету України.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно тим позовним вимогам, в задоволені яких відмовлено, а саме: 59835 грн. 76 коп. з позовної вимоги майнового характеру щодо повернення в натурі земельної ділянки вартістю 2991787.92 грн.; 2294 грн. 00 коп. з двох позовних вимог немайнового характеру щодо забов`язання Реєстраційної служби та Управління Держкомзему вчинити певні дії; 1720 грн. 50 коп. за заяву про забезпечення позову, яка міститься в позовній заяві ( пункт 7 прохальної частини позову), в задоволенні якої господарським судом відмовлено ухвалою від 13.05.2013 року у даній справі. Всього з позивача в доход державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 63850 грн. 26 коп.

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним пункт 27 додатку 2 до рішення Сумської міської ради від 30.11.2011р. № 966-МР про поновлення ПАТ «Аграрник» терміну оренди земельної ділянки площею 3,4341 га під розміщеним дитячим табором «Дружба».

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,4341 га, кадастровий номер 5910136600:08:018:0200, розташованої на території урочища Баранівка, м. Суми, укладений 30.05.2012 між Сумською міською радою ( код ЄДРПОУ - 23823253, місцезнаходження: м-н незалежності, 2, м. Суми, 40000) та публічним акціонерним товариством «Аграрник» ( код ЄДРПОУ - 21126515, місцезнаходження: вул. Троїцька, 26, м. Суми, 4022).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності,2, ідентифікаційний код 23823253) в доход державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір у сумі 1147 грн. 00 коп. .

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Аграрник» ( 40022, м. Суми,

вул. Троїцька, 26, ідентифікаційний код 21126515) в доход державного бюджету

України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів

22030001,одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк

одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір у сумі

1147 грн. 00 коп.

7. Стягнути з Державного підприємства «Сумське лісове господарство» ( 40010, м.

Суми, вул. Доватора, 37, ідентифікаційний код 00992964) в доход державного

бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів

22030001, одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк

одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір у сумі

63850 грн. 26 коп.

Повне рішення складено 27.05.2013 року

СУДДЯ П.І.ЛЕВЧЕНКО