Рішення

від 02.02.2009 по справі 37/503

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/503

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/503

02.02.09

За позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Стрімтек»

Простягнення 7681018,54 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача Самойленко К.В. –представник за довіреністю № 05/6354 від 09.12.2008 року; Ковальов С.В.- представник за довіреністю 3 05/6348 від 09.12.2008 року;

Від відповідача  не з'явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімтек»про стягнення 7681018,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 року порушено провадження у справі № 37/503, розгляд справи було призначено на 19.01.2009 року о 16-45.

Представник відповідача 19.01.2009 року в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/503 від 16.12.2008 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 19.01.2009 року представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, відповідно до якого станом на 28.11.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрімтек»значиться за адресою: 04073, м. київ, пр. Науки, 50. Суд відзначив, що дана адреса є іншою, ніж та, що вказана в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 37/503 від 19.01.2009 року розгляд справи на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу  України відкладено до 02.02.2009 року на 11-15.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2009 року зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.02.2009 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/503 від 19.01.2009 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімтек»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа № 37/503 у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами, без присутності представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.02.2009 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»(постачальнк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрімтек»(покупець) був укладений договір поставки № 05/01/05 (далі - договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність покупцю товар у номенклатурі, асортименті, кількості , у строки та по цінам, вказаним у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору Відкритим акціонерним товариством  «Донецькміськгаз»поставлено, а  відповідачем отримано на загальну суму 4579655,59 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в строк, який зазначений в специфікації.

В специфікації сторони погодили, що строк оплати поставленого товару - до 25.02.2005 року включно.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не  виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем  в розмірі 4579665,59 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 3.2 договору), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору,  за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 4579665,59 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 4579665,59 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 2376846,35 грн. та 3 % річних в розмірі 517941,36 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 517941,36 грн. та індекс інфляції в розмірі 2376846,35 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі п. 5.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, яка за обґрунтованим розрахунками позивача становить 206565,24 грн. за період прострочення з 26.02.2005 року по 26.08.2005 року.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків оплати, які встановлені в специфікації, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочення за кожний день прострочення оплати.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в розмірі 206565,24 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 614, 625, 626   Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімтек»(04073, м. Київ, пр. Науки, 50 код ЄДРПОУ 31810579) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз»(83055, м. Донецьк, пр. Театральний, 1, код ЄДРПОУ 03361081) 4579665,59 грн. основного боргу, 2376846,35 грн. –інфляційні витрати, 517941,36 грн. –3% річних, 206565,24 грн. - пені,  25500,00 грн.  витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 19.02.2009 року