Рішення

від 30.09.2009 по справі 37/503

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/503

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/503

30.09.09

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»

ДоКомунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва

Простягнення 16 746, 65 грн. та виселення

 Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача:      Лупачов Д.М., дов. № Д07/6282 від 04.11.2008 р.          

Від відповідача:  Хатченко Т.В., дов. № 08-4848 від 20.08.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва про стягнення  15 946, 14 грн. заборгованості по орендній платі, 711, 56 грн. пені та 88, 95 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 24/2008 від 27.05.2008 р. щодо оплати за оренду нежилих приміщень.

Ухвалою суду від 03.08.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/503 та призначено її розгляд на 07.09.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання, ухвалою суду від            07.09.2009 р. розгляд справи було відкладено до 30.09.2009 р.

У судовому засіданні 30.09.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав витребувані судом документи.

Представник відповідача надав суду письмові пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(орендодавець) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (орендар) був укладений договір оренди нежилих приміщень № 24/2008 від 27.05.2008 р.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

У відповідності до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктами 1.1. та 2.1. договору № 24/2008 від 27.05.2008 р., орендодавець на підставі рішення Київради від 21.12.2006 р. № 525/582 передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва (об'єкт оренди) за адресою: вул. Драйзера, 38-А, для розміщення оперативно-диспетчерської служби. Об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 80, 40 кв. м.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу приміщення в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі приміщень від 03.01.2008 р.

У відповідності до пункту 3.1. зазначеного договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. № 34/91, та на дату підписання договору становить 27, 21 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 2 187, 74 на місяць на ПДВ.

Пункт 3.2. договору № 24/2008 від 27.05.2008 р. передбачає, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пункту 3.3. вищевказаного договору, розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики розрахунку та порядку використання орендної плати, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з пунктом 3.4. договору № 24/2008 від 27.05.2008 р., додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Пунктом 3.6. договору № 24/2008 від 27.05.2008 р. передбачається, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно з пунктом 9.1. договору № 24/2008 від 27.05.2008 р., цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2008 р. Умови, визначені цим договором, поширюються на зобов'язання сторін, що виникли як після, так і до його укладення.

Позивач листом вих. № 09/357 від 30.01.2009 р. повідомив відповідачу, що строк оренди нежилого приміщення закінчився 31.12.2008 р., та запропонував звільнити приміщення і передати його по акту приймання-передачі приміщень, що надаються в оренду, представникам орендодавця. Проте відповідач приміщення не звільнив.

Листом від 17.03.2009 р. № 09/946  позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою звільнити приміщення, підготувавши його для передачі по акту приймання-передачі приміщень, що надаються в оренду.

Передача  об'єкту оренди була запланована на 17.04.2009 р., проте відповідач свого представника для передачі позивачу об'єкту оренди та підписання акту приймання-передачі у призначений день не направив, приміщення не звільнив, про що позивачем складено акт від 17.04.2009 р.

Відповідно до пункту 3.5. договору № 09/357 від 30.01.2009 р., орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

З лютого 2009 р. відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного та у повному обсязі внесення плати за фактичне користування нежилим приміщенням не виконав, у зв'язку з чим станом на 12.07.2009 р. його заборгованість перед позивачем становить 15 946, 14 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В ході судового розгляду було встановлено, що вимогу про сплату заборгованості за фактичне користування приміщеннями за період з 10.02.2009 р. до 12.07.2009 р.  у розмірі 15 946, 14 грн. позивач направив відповідачу 18.06.2009 р., у зв'язку з чим відповідач, згідно зі ст. 530 ЦК України, зобов'язаний був погасити цей борг у строк до 25.06.2009 р., проте цього не здійснив.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 15 946, 14 грн. заборгованості по оплаті за фактичне користування відповідачем нежилим приміщенням, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва суми заборгованості по оплаті за фактичне користування жилим приміщенням за договором № 24/2008 від 27.05.2008 р. у розмірі  15 946, 14 грн.  визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд також стягнути з відповідача 88, 95 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 24/2008 від 27.05.2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 15 946, 14 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  88, 95 грн. річних.

Також позивач просить стягнути з відповідача 711, 56 грн. пені за порушення договірного зобов'язання за період з 10.02.2009 р. до 12.07.2009 р., посилаючись на пункт 6.2. вищезазначеного договору, відповідно до якого за несвоєчасну плату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0, 5 %  від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Враховуючи, що договір № 24/2008 від 27.05.2008 р., яким передбачена пеня, що просить стягнути позивач з відповідача, припинив свою дію 31.12.2008 р., то за таких обставин застосовувати до відповідача відповідальність у вигляді пені підстави відсутні.

Позивач у своїй позовній заяві просить виселити відповідача з нежитлового  приміщення за адресою: вул. Драйзера, 38-А, м. Київ, згідно з договором № 24/2008 від 27.05.2008 р. та передати зазначені приміщення за актом приймання-передачі Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго».

Відповідно до пункту 9.1. договору № 24/2008 від 27.05.2008 р., цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2008 р.

У відповідності до пункту 4.14 зазначеного договору, орендар після припинення дії договор оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря  він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З огляду на вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»щодо виселення відповідача з нежитлового  приміщення за адресою: вул. Драйзера, 38-А, м. Київ та передачі зазначених приміщень за актом приймання-передачі Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, Господарський суд міста Києва задовольняє позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 283  Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (вул. Закревського, 15, м. Київ, 02217, ідентифікаційний код 31776030) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(вул. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(вул. Володимирська, 82-Г, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 25665166) 15 946 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 14 коп. основного боргу, 88 (вісімдесят вісім) грн. 95 коп. річних, 245 (двісті сорок п'ять) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Виселити Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (вул. Закревського, 15, м. Київ, 02217, ідентифікаційний код 31776030) з нежитлового  приміщення загальною площею 80, 40 кв.м., розташованого на ІІ поверсі, за адресою: вул. Драйзера, 38-А, м. Київ та передати зазначені приміщення за актом приймання-передачі Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(вул. Івана Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) в особі філіалу «Теплові розподільчі мережі Київенерго»(вул. Володимирська, 82-Г, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код 25665166).

4.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.