Постанова
від 21.05.2013 по справі 15/176-б
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року Справа № 15/176-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю., суддів:Погребняка В.Я., Хандуріна М.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" на ухвалу та постановугосподарського суду м. Києва від 25.12.2012 року Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі№ 15/176-б господарського суду м. Києва за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ясенінафтагаз" Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 провизнання банкрутом за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" - Свистун С.Я., дов. № 115 від 06.11.2012 року; від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - ОСОБА_6, дов. № 688 від 21.05.2013 року, арбітражний керуючий - ліквідатор Біленко Р.І.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.12.2011 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясенінафтагаз" (далі - ТОВ "Ясенінафтагаз") порушено провадження у справі № 15/176-б про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) в порядку ст. ст. 1, 4-8, 11-12, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 20.12.2011 року у справі № 15/176-б ФОП ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Біленка Романа Івановича.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року у справі № 15/176-б (суддя - Хоменко М.Г.) задоволено клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Біленка Р.І. про скасування обтяження іпотекою земельної ділянки, що належить ОСОБА_4

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 15/176-б (головуючий суддя - Сотніков С.В., суддя - Разіна Т.І., суддя - Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Експобанк") залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року у справі № 15/176-б - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 15/176-б, ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 15/176-б скасувати та припинити провадження у справі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 6, 7, 47, 48 Закону про банкрутство, ст.ст. 1, 3, 45, 55, 128 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 51 Цивільного кодексу України.

Так, скаржник вказує на те, що земельна ділянка, передана в заставу за договором відновлювальної кредитної лінії № 30/06-USD-CK від 14.06.2006 року, укладеним між ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" і боржником, не може бути включена до ліквідаційної маси згідно з ч. 7 ст. 47 Закону про банкрутство, оскільки, до складу ліквідаційної маси не включається майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними зі здійсненням боржником підприємницької діяльності.

Крім того, скаржник посилається на те, що відкриття судом першої інстанції провадження у справі відбулося з порушенням норм процесуального права, зокрема вказує, що судом не встановлено факт неплатоспроможності боржника задовольнити безспірні вимоги кредиторів. Скаржник вважає, що вимоги ініціюючого кредитора не є безспірними, сума боргу боржником не визнана.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Ясенінафтагаз" звернулося з заявою про порушення справи про банкрутство громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4

Розділом VІ та ст. 41 Закону про банкрутство передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Зокрема, до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (ст.ст. 47-49 Закону).

Відповідно до ст. 13 Господарського кодексу України (далі - ГК України) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Положення ст. 53 ЦК України передбачають, що фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Такий спрощений порядок передбачений ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство. Зокрема, норми ст. 47 Закону про банкрутство встановлюють особливості щодо порядку порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця.

Так, відповідно до ст. 47 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані з зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

До заяви громадянина-підприємця про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого направляються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.

За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців.

План погашення боргів повинен включати:

строк його виконання;

розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику - громадянину-підприємцю та членам його сім'ї на споживання;

розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів.

Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням учасників провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця, змінити план погашення боргів, у тому числі збільшити чи зменшити строк його виконання, розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику і членам його сім'ї на споживання.

Якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється.

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень.

Перелік майна громадянина-підприємця, яке виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Угоди громадянина-підприємця, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна громадянина-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.

Ст. 48 Закону про банкрутство передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця, крім зобов'язань, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності;

припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, та за вимогами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці.

Направлення кредиторам зазначеної копії постанови господарського суду здійснюється за рахунок громадянина-підприємця, визнаного банкрутом.

Постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом м. Києва було винесено ухвалу від 02.12.2011 року про порушення провадження у справі № 15/176-б про банкрутство ФОП ОСОБА_4 за заявою ТОВ "Ясенінафтагаз" в порядку ст. ст. 1, 4-8, 11-12, 47, 48 Закону про банкрутство.

Одночасно вказаною ухвалою господарським судом першої інстанції введено процедуру розпорядження майном боржника.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, ст. 47 Закону про банкрутство, якою регламентується порядок порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця, не передбачено введення процедури розпорядження майном, призначення розпорядника майна.

Суд першої інстанції, вказавши в ухвалі про порушення провадження у даній справі про введення процедури розпорядження майном, фактично перейшов зі спрощеної процедури банкрутства громадянина-підприємця до загальної, яка не може бути застосована у повному обсязі до громадянина-підприємця.

В подальшому, постановою від 20.12.2011 року суд першої інстанції визнав ФОП ОСОБА_4 банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатора банкрута без врахування особливостей, встановлених ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство та без надання правового аналізу повноти проведення всіх необхідних дій, передбачених ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство.

Ст. 99 ГПК України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, Київський апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не виконав вимог ст. ст. 99, 101 ГПК України та не надав правової оцінки вказаним порушенням судом першої інстанції норм Закону про банкрутство.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, здійснення апеляційного провадження з перегляду по суті рішення суду першої інстанції у даній справі (з моменту його порушення) відбулось вперше, тобто, до перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в апеляційному порядку жодне із прийнятих у даній справі судових рішень ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не переглядались.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" в апеляційній скарзі вказував на те, що при порушенні провадження у справі судом першої інстанції не був встановлений факт неспроможності боржника - громадянина-підприємця задовольнити безспірні вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не застосував повноваження, визначені нормами ч. 2 ст. 101 ГПК України, не надав правової оцінки вказаним доводам скаржника, не перевірив підстави та правомірність порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4

В даному випадку, враховуючи правовий статус суб'єкта банкрута (громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності), колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що як розгляд заяви про порушення справи про банкрутство так і сама процедура банкрутства громадянина - підприємця, повинна здійснюватися судом на підставі та з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство, які є спеціальними. Крім того, судом повинні враховуватися і загальні норми ст. ст. 6, 7 Закону про банкрутство щодо оцінки наявності ознак неплатоспроможності боржника та безспірності вимог кредиторів, а також норми, що регламентують порядок проведення дій у ліквідаційній процедурі, в частині, яка не врегульована спеціальними нормами ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство.

Зокрема, при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкритті ліквідаційної процедури повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 ГК України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, суд першої інстанції при порушенні провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_4 не з'ясував наявності чи відсутності підстав необхідних для порушення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця передбачених ст.ст. 47-49 Закону про банкрутство, і в подальшому, визнавши його банкрутом, не врахував особливостей, встановлених вказаними статтями, а суд апеляційної інстанції здійснив апеляційне провадження у справі без належного застосування норм ст. 101 ГПК України та не врахував вказаного.

Ст. 111 9 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати судові рішення та припинити провадження у справі.

Виходячи з встановлених обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що провадження у про банкрутство ФОП ОСОБА_4 судом першої інстанції було порушене і здійснювалось в подальшому з невірним застосуванням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим, провадження у даній справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" задовольнити.

Ухвалу господарського суду м. Києва від 25.12.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року у справі № 15/176-б скасувати, провадження у справі № 15/176-б - припинити.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді В.Я. Погребняк

М.І. Хандурін

СудВищий господарський суд України
Дата ухвалення рішення21.05.2013
Оприлюднено28.05.2013
Номер документу31425074
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —15/176-б

Ухвала від 25.12.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Хоменко М.Г.

Ухвала від 25.12.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Хоменко М.Г.

Постанова від 21.05.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Погребняк B.Я.

Ухвала від 15.04.2013

Господарське

Вищий господарський суд України

Погребняк B.Я.

Ухвала від 12.03.2013

Господарське

Господарський суд міста Києва

Хоменко М.Г.

Постанова від 05.02.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Сотніков С.В.

Ухвала від 23.01.2013

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Сотніков С.В.

Ухвала від 14.03.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Хоменко М.Г.

Ухвала від 11.12.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Хоменко М.Г.

Ухвала від 31.10.2012

Господарське

Господарський суд міста Києва

Хоменко М.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні