Постанова

від 23.05.2013 по справі 5010/817/2012-5/65-27/57

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Справа № 5010/817/2012-5/65-27/57

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач) суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Ітера" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 03.01.13 у справі№5010/817/2012-5/65-27/57 за позовомПриватного підприємства "Ітера" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Геос" простягнення 18 967,74 грн В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Довженко Д.С. - за дов. від 18.07.12;

від відповідача: не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги.

Приватним підприємством "Ітера" у липні 2012 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Геос" 18 967,74 грн - боргу зі сплати охоронних послуг. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати охоронних послуг наданих упродовж 20 днів в період з 01.12.11 до 21.12.11 за договором від 01.12.11 №41/12/11. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 15, 509, 526, 530, 549, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, статей 173, 175, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.12, ухваленим суддею Михайлишиним В.В., позовні вимоги задоволено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції виходив з надання позивачем охоронних послуг у спірний період та несплату вартості цих послуг відповідачем. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 509, 526, 530, 629, 901 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Давид Л.Л. - головуючого, Данко Л.С., Юрченка Я.О., постановою від 03.01.13, перевірене рішення у справі скасував та прийняв нове рішення про відмову у позові. Суд апеляційної інстанції визнав недоведеним факт надання позивачем послуг з охорони приміщень на об'єктах перелічених в дислокації у спірний період. Суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 11, 509, 526, 530, 901 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Приватне підприємство "Ітера" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 188, 193 Господарського кодексу України, статей 4 2 , 4 3 , 4 7 , 107, 109, 110 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на ненадання апеляційним судом належної оцінки зібраним у справі доказам та вважає хибним висновок апеляційного суду про недоведеність факту надання охоронних послуг. На думку скаржника, про надання послуг з охорони приміщень свідчить також підписана сторонами додаткова угода від 21.12.11 про дострокове розірвання спірного договору.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Геос" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.12.11 між Приватним підприємством «Ітера» - охороною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Геос» - замовником, укладено договір №41/12/11 про надання охоронних послуг, за умовами якого позивач приймає під охорону об'єкт, вказаний в дислокації (додаток №1 до даного договору), а саме об'єкти, розташовані в місті Києві на вул. Дніпровська Набережна, 23 А (ділянка поста № 1, час охорони 8.00-8.00), Голосіївський район, вул. Китаєвська, 57 (ділянка поста № 2, час охорони 8.00-8.00); Голосіївський район, вул. Китаєвська, 57 (ділянка поста № 3, час охорони 8.00-20.00); Позняки, 2 дім 7 (ділянка поста № 4, час охорони 8.00-8.00); Позняки, 2 дім 7 (ділянка поста №5, час охорони 8.00-8.00). Система охорони об'єкту та дислокація постів визначаються охороною та узгоджуються із замовником. Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що охорона спільно із замовником упродовж 2 діб з дня початку надання послуг проводить обстеження технічного стану об'єкта, приміщень та його території, засобів охорони і безпеки, у тому числі приладів охоронної сигналізації (при її наявності), про що складається акт обстеження технічного стану об'єкту. До вказаного акта вносяться охороною зауваження, пропозиції та вимоги, які слід виконати чи усунути замовнику у визначений термін. Пунктом 3.4 договору сторони визначили, що послуги з охорони і відповідальність охорони за них настає після підписання двостороннього акта приймання передачі об'єкту під охорону, але не пізніше 5 днів з дня початку надання послуг. Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору сторони узгодили, що ціна договору становить 28 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ (20 %) щомісяця і сплачується замовником до 28 числа поточного (звітного) місяця. Оплата здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування суми грошових коштів, визначених договором, на поточний рахунок охорони після попереднього надання охороною рахунка для здійснення оплати або без такого. Сплата замовником вартості послуг здійснюється після підписання сторонами акта наданих послуг. Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що фактом підтверджуючим надання охороною послуг є акт наданих послуг (приймання - передачі виконаних робіт), який складається щомісячно (до 25 числа поточного місяця) та затверджується представниками сторін. Замовник повинен підписати акт наданих послуг відповідно до умов договору не пізніше двадцять восьмого числа звітного місяця. Судами також установлено, що 21.12.11 сторони уклали додаткову угоду, якою домовились достроково з 21.12.11 розірвати договір від 01.12.11. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємства "Ітера" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Геос" 18 967,74 грн - боргу із сплати охоронних послуг, наданих в період з 01.12.11 до 21.12.11 за договором від 01.12.11 №41/12/11. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Договір охорони є спеціальним видом зберігання. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. За приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг, як і договір охорони є двосторонніми, оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто, оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Судами при вирішенні даного спору, на підставі оцінки зібраних у справі доказів в їх сукупності, підлягають установленню обставини, зокрема щодо наявності між сторонами договірних відносин, фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг. Дослідивши повторно усі обставини та оцінивши зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції установив, що документи надані позивачем на підтвердження свої вимог не свідчать про надання останнім охоронних послуг у спірний період на перелічених в дислокації об'єктах. Щодо доводу скаржника про те, що факт укладення договору охорони свідчить про прийняття його до виконання, то дійсно договір охорони є консенсуальним і вважається укладеним з мо менту домовленості сторін в належній формі з усіх його істотних умов, проте належить до категорії договорів з надання фактичних послуг, а відтак оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Отже, сам факт укладення договору про надання охоронних послуг не свідчить про надання послуг з охорони і суд при вирішенні спору про стягнення коштів за ці послуги має оцінити усі докази надані на підтвердження обставин щодо надання фактичних послуг з охорони в їх сукупності. Апеляційним судом при вирішенні даного спору не установлено факту надання позивачем охоронних послуг у спірний період. Не може бути підставою для скасування постанови у справі і посилання скаржника на те, що про надання ним послуг з охорони свідчить також додаткова угода від 21.12.11 про дострокове розірвання спірного договору, адже ця угода констатує факт припинення зобов'язання з моменту досягнення між сторонами домовленості щодо розірвання договору, а саме припинення прав і обов'язків сторін, котрі виникли за договором охорони. За таких установлених апеляційним судом обставин справи, висновок суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірних коштів визнається правомірним. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 2 вказаної статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.01.13 у справі № 5010/817/2012-5/65-27/57 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ітера" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець