Рішення

від 21.01.2009 по справі 27/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/33

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/33

21.01.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Панавто Україна»

простягнення  8 402, 06 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Карпенко О.М. –представник за довіреністю № 1543 від 07.07.2008 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Панавто Україна»про стягнення основної заборгованості у розмірі 8 364, 35 грн., штрафних санкцій у сумі 30, 17 грн. та 3% річних у розмірі 7, 54 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.01.2009 року.

Позивач у судове засідання 21.01.2009 року з'явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов'язань за усним договором про надання послуг та не сплачує позивачу вартість переданого товару.

У судове засідання 21.01.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 27/33 від 25.12.2008 року не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника суд не повідомив.

На адресу Господарського суду м. Києва повернулася ухвала суду, яка була направлена на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та в довідці з ЄДРПОУ, а саме: 04073, м. Київ, пр-т Московський, 24-б, літ. А  із зазначенням, що товариство з вказаної адреси вибуло.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

26.03.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»(надалі - позивач) передало згідно накладної № П024741 Товариству з обмеженою відповідальністю «Панавто Україна»(надалі - відповідач) запасні частини до автомобіля на суму 9 864, 35 грн. (надалі - товар). Товар був отриманий уповноваженим представником відповідача Мартинюк О.В. на підставі довіреності серія ЯОБ № 518136 від 26.03.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.

Виходячи з суті спірних взаємовідносин, сторони уклали договір надання послуг у спрощений спосіб.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем було частково сплачено вартість товару у розмірі 1 500, 00 грн., що підтверджується банківською випискою наявною в матеріалах справи.

24.11.2008 року позивач направив відповідачу вимогу № ІК-0020-034/08, в якій вимагав від відповідача перерахувати заборгованість у розмірі 8 364, 35 грн. на розрахунковий рахунок позивача протягом семи календарних днів.

На день подання позовної заяви до суду відповідач оплату за товар не здійснив, відповіді на претензію не направив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з'явився, докази виконання робіт не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Згідно із ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому позовні вимоги про повернення грошових коштів у сумі 8 364, 35 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 7, 54 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач повинен був розрахуватися за товар у семиденний строк від дня отримання вимоги. Отже, враховуючи строк поштового обігу кореспонденції відповідач повинен був здійснити оплату товару до 08.12.2008 року, тому 3% річних нараховуються з 09.12.2008 року.

Отже, розмір 3% річних становить:

8 364, 35 грн. (заборгованість) * 3% * 11 (з 09.12.2008 року по 19.12.2008 року) / 366 = 52, 16 грн. та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

До того ж, позивач просить стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 30, 17 грн., обґрунтовуючи дану вимогу посиланням на ч. 6 ст. 231 ГК України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача штрафну санкцію у вигляді пені.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, ще позивачем не надано належних та допустимих доказі, які б підтверджували домовленість сторін щодо застосування пені у разі несвоєчасного виконання зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення 30, 17 грн. штрафних санкцій (пені).

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 101, 63 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117, 58 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 205, 525, 530, 639, 640, 901 ЦК України, ст. 181, 193 ГК України та  ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

     2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Панавто»(04073, м. Київ, пр-т Московський, 24-б, літ А; р/р 260023011261934 у філії «Подільське відділення ПІБ»м. Києва, МФО 322197, код ЄДРПОУ 33300736), або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»(02088, м. Київ, вул. 1-го Травня, 1-А; п/р 26001301002008 у ВАТ «ВТБ Банк»м. Києва, МФО 321767, код ЄДРПОУ 30722204) суму заборгованості у розмірі  8 364 (вісім тисяч триста шістдесят чотири) грн. 35 коп.,  3% річних у сумі 7 (сім) грн.. 54 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 101 (сто одна) грн. 63 коп., та 117 (сто сімнадцять) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     3. В решті позовних вимог відмовити.

     4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.