Рішення

від 27.05.2013 по справі 919/358/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2013 року справа № 919/358/13 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ален»

(99040, м. Севастополь, вул. Геловані, будинок 12-а;

99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 42а ідентифікаційний код 19182647)

про стягнення збитків в розмірі 185323,89 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ФКМ СМР) - Бекетова Н.С., довіреність № б/н від 29.12.2012;

Відповідач (ТОВ "Ален") - не з'явився.

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ален» про стягнення збитків в розмірі 185323,89 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що несвоєчасне виконання обов'язку з повернення орендованого майна з боку відповідача привело до неможливості позивача укласти договір оренди з іншим орендарем в результаті чого, не були отримані грошові кошти.

Ухвалою від 26.03.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У судове засідання 27.05.2013 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, будинок 42-а), про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція ТОВ «Ален» яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з вибуттям підприємства відповідача.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні позивач виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.2007 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ален» (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №68-07 (Договір) (арк.с. 8-9), відповідно до пункту 1.1 якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення магазину «Зирочка» літ. А, загальною площею 679,50 кв.м, з крильцями, входом в підвал та приямками, розташовані в підвалі на першому та другому (антресоль) поверхах п'ятиповерхового житлового будинку, за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 22, що знаходиться на балансі «РЕП №1», вартість якого складає станом на 31.10.2006 - 2889995 грн., під об'єкт торгівлі з реалізацією товарів підакцизної групи.

Згідно з п. 2.6, 2.7 Договору при припиненні договору об'єкт оренди має бути повернутий Орендодавцю в стані, в якому він був отриманий з врахуванням нормального зносу. Приймання-передача об'єкта оренди після припинення дії договору здійснюється комісією, яка складається з представників орендодавця, орендаря та балансоутримувача за актом приймання-передачі об'єкта оренди, що підписується представниками сторін та балансоутримувачем. Об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до пункту 3.1 Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії по оренді комунального майна. Амортизаційні відрахування та вартість послуг Орендодавця не враховуються в орендну плату. В орендну плату також не враховуються витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата складає 29900 грн. (без ПДВ) за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Орендна плата сплачується орендарем у сумі 29900 грн. щомісячно.

Відповідно до пункту 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Сторони зобов'язані переглянути суму орендної плати протягом 90 календарних днів за вимогою сторін у випадку зміни Методики, затвердженої рішенням сесії міської Ради, якою передбачено збільшення розміру орендної плати. Сторони зобов'язані переглянути суму орендної плати протягом 90 календарних днів за вимогою однієї із сторін та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.5 Договору у випадках перегляду суми орендної плати, що визначена у п. 3.4 Договору, орендна плата визначається виходячи з орендної ставки від вартості об'єкта оренди, визначеної новою незалежною оцінкою вартості майна. При цьому, обов'язок оплатити послуги по незалежній оцінці накладається на Орендаря. Змінений розмір орендної плати вважається початковим при наступних розрахунках сторін.

Передбачені даним пунктом договору зміни суми орендної плати оформлюються додатковою угодою.

Відповідно до пункту 3.8 Договору підставою для внесення орендної плати є цей договір.

Відповідно до п. 4.4.14 Орендар зобов'язався повернути об'єкт оренди при припиненні дії договору в належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення договору.

Згідно з пунктом 7.1, Договір діє з моменту його підписання до 24.05.2012.

Зміна або розірвання Договору можлива лише за згодою сторін, якщо інше не визначено договором (п. 7.3 Договору).

Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в випадках, встановлених договором або законом. До істотних порушень договору сторони відносять порушення умов договору, визначених пунктами 3.4, 3.5, 4.4.2-4.4.13, 6.1 Договору.

Відповідно до п. 7.6 дія договору оренди припиняється у випадках, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого договору, рішення суду, дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 8.4 Договору, у випадку односторонньої відмови від договору, він вважається розірваним, а об'єкт оренди має бути звільненим та повернутий орендодавцю в строки, передбачені п. 4.4.14 Договору.

За змістом пункту 8.8 Договору у випадку порушення орендарем строку повернення (звільнення) об'єкта оренди, визначеного пунктом 4.4.14 Договору, Орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця неустойку в розмірі подвійної орендної плати за договором за увесь час прострочення.

21.06.2007 Орендодавцем та Орендарем був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (додаток 2 до Договору оренди №68-07 від 21.06.2007), згідно з яким Об'єкт оренди було передано орендодавцем орендареві /арк. с. 16/.

Протоколом від 22.06.2007 узгодження змін до договору оренди №68-07 від 21.06.2007 внесені зміні до п. 3.1 та 3.2 Договору, а саме сторонами передбачено, що розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 520199,10 грн у рік. Орендна плата визначена виходячи з ставки 18% від вартості об'єкта оренди, що визначена незалежною оцінкою майна станом на 31.10.2006. Орендна плата складає 46559,09 грн. за місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (арк.с. 10).

Протоколом від 19.10.2007 узгодження змін до договору оренди №68-07 від 21.06.2007 сторонами було внесено зміни до п. 1.1 Договору, а саме характеристика об'єкта оренди означена як - вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 152,12 кв.м., розташовані в житловому чотирьохповерховій будівлі за адресою м. Севастополь, вул. Гоголя, 22, вартістю 716984 грн за незалежною оцінкою станом на 30.09.2007.

Також сторонами узгоджено, що розмір орендної плати визначається згідно з рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 129057,12 грн у рік, орендна плата визначається виходячи з орендної ставки 18% від вартості об'єкта оренди станом на 30.09.2007. Орендна плата складає 10991,36 грн. у місяць оренди та перераховується орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця ( п. 3.1, 3.2 ).

19.10.2007 Орендодавцем та Орендарем був підписаний акт приймання-передачі орендованого майна (додаток 2 до Договору оренди №68-07 від 21.06.2007), згідно з яким Об'єкт оренди було передано орендарем орендодавцеві в задовільному стані /арк. с. 14/.

Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Севастополя №5020-2/344 від 22.02.2010 у справі за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ален" про стягнення 62456,51 грн. та спонукання виконати певні дії, договір оренди нерухомого майна №68-07 від 21.06.2007 було визнано неукладеним, підстави користування цим майном у відповідача - відсутніми. З відповідача на користь позивача була відшкодувана вартость користування майном за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 у розмірі 62456,51грн., яка визначена виходячи з встановленої у висновку ринкової вартості майна станом на 30.09.2007 - 716984 грн. та вартості користування майном за місяць 29900 грн, які заявлені відповідачем 15.01.2007 при подання заяви про участь у конкурсі на право оренди цього майна та визначені протоколом конкурсної комісі №5(3)-07 від 22.05.2007, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю „Ален" повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради нерухоме майно, а саме: вбудовані нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 152,12 кв.м., розташовані у чотирьохповерховому житловому будинку, за адресою: місто Севастополь, вул. Гоголя, 22, шляхом передачі по акту приймання-передачі.

01.07.2010 у виконання рішення господарського суду міста Севастополя були видані накази суди, які скеровані стягувачем державному виконавцю для примусового виконання.

Постановою від 09.09.2010 органу виконання судових рішень виконавче провадження з примусового виконання наказу №5020-2/344 від 01.07.2010 було закінчено у зв'язку з повним виконанням боржником вимог виконавчого документу.

Актом державного виконавця від 08.09.2010 було встановлено, що нежитлові вбудовані приміщення першого поверху, площею 152,12 кв.м. за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 22 були звільнені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ален» та передані стягувачу - Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (арк. с. 18).

Також судом встановлено, що 20.08.2010 на адресу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся з листом приватний підприємець Челноков О.В. з проханням передати в орендне користування нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 22, площею 152 кв.м з метою розміщення магазину по продажу продуктів харчування з реалізацією товарів підакцизної групи (арк. с. 19).

Несвоєчасне повернення об'єкта нерухомого майна відповідачем, стало підставою для звернення Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради з вимогами про стягнення збитків, спричинених неможливістю укласти договір з добросовісним орендарем з урахуванням ціни об'єкта та відповідно неотриманням місцевим бюджетом необхідних коштів за період з 01.10.2009 по 07.09.2010 у розмірі 185353,89 грн.

Згідно з поясненнями позивача (вх. 5307/13 від 27.05.2013) період стягнення збитків з 01.10.2009 по 07.09.2010 обумовлений тим, що рішенням Господарського суду міста Севастополя від 22.02.2010 у справі №5020-2/344 з відповідача на користь позивача була стягнута сума фактичного користування майном за період з 01.06.2009 по 30.09.2009; та 08.09.2010 приміщення були звільнені відповідачем.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає позовні такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтями 224, 225 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди частиною четвертою статті 623 Цивільного кодексу України передбачені додаткові умови такого відшкодування. Так, відповідно до вказаної норми при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Важливим елементом доказування наявності збитків у вигляді очікуваного і не одержаного прибутку є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю відповідача та збитками позивача. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком такої протиправної поведінки.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Тобто доказуванню підлягає той факт, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, виключає настання відповідальності, а відтак встановлення наявності всіх елементів складу правопорушення є предметом доказування у даній справі.

У пункті 7 листа Верховного Суду України від 01.04.2012 "Висновки Верховного суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п1. ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр." у розділі "Спори щодо виконання господарських зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язань" зазначено, що за змістом статей 22, 611,612, 614, 623 ЦК для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди (постанова Верховного Суду України від 20 червня 2011 р. у справі N 3-56гс11; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 3-59гс11; постанова Верховного Суду України від 4 липня 2011 р. у справі N 3-64гс11).

Відповідно до статей 33- 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із п. 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 р. № 02-5/215 для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. При цьому тягар доказування факту правопорушення, безпосередньо причинного зв'язку між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміру відшкодування, полягає на позивача.

Як встановлено судом, позивачем відповідачу було передано нерухоме майно на виконання умов договору оренди від 21.06.2007 №68-07, який в подальшому визнано судом недійсним.

Отже, обов'язок повернути об'єкт оренди виник у відповідача лише 05.03.2010 з часу набрання законної сили судовим рішенням у справі 5020-2/344, проте позивачем розраховані збитки з 01.10.2009 у розмірі орендної плати, яка передбачалась умовами договору.

Також, Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради не надано доказів вжиття ним таких заходів, якими в даному випадку є укладення договору оренди з новим орендодавцем, спрямованого на отримання доходів у вигляді орендної плати.

Посилання позивача на ту обставину, що 20.08.2010 на адресу Фонду комунального майна надходила заява від приватного підприємця Челнокова О.В. про передачу йому в орендну нежитлових приміщень по вул. Гоголя 22, в місті Севастополі судом до уваги не приймається, оскільки можливість передачі вказаних приміщень в оренду підприємцю Челнокову О.В., або будь-якій іншій особі є лише припущеннями позивача.

Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради не було надано жодних доказів, що він дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати дохід у цій сумі.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди від нездачі власником приміщення в оренду може мати місце лише у тому випадку, якщо власник уклав відповідний договір з орендарем, в якому визначив конкретний розмір та порядок сплати орендної плати.

Докази укладення такого договору позивачем суду не представлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведений причинний зв'язок між діями відповідача та неотриманням позивачем доходу, не доведено розмір збитків, а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 27.05.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 27.05.2013